Знайшла отаку «Амадоку» в бібліотеці.

В цей день боротьби за права жінок особливо хочеться підтримати наших супержінок, які борються не тільки за наші права, а і за існування нашої країни. Нема країни — нема жінок — нема прав.

Тому відкриваю збір на берци для наших жінок-військовослужбовців, бо держава не забезпечує їх взуттям необхідного розміру, і вони вимушені купувати берци самі.

Прошу усіх наших наджінок і надчоловіків підтримати посильною сумою або репостом🙌

https://send.monobank.ua/jar/2r1E5nzrAW

Спала вчора зі світлом 😀

Відгук потім буде (на жаль, без мінусів не обійшлося).

От мені тепер цікаво, що там з жоржівським перекладом Кінґфішер, бо в анонсі неправильні займенники.
Upd. Відбій, це не їхній анонс, а репост. Але поки не розслабляюся 🌚

Jason Rekulak. Hidden Pictures

Молода дівчина Меллорі, колишня наркозалежна, влаштовується нянькою до милого хлопчика Тедді, який любить малювати зовсім не милі картинки, де зображена його вигадана мертва подруга Аня. Чи сам Тедді це малює і навіщо? І що сталося з Анею? Ось це Меллорі і намагається зʼясувати.
(Аня, якщо що, не росіянка, хоча в героїв такі припущення були).

Налякати мене доволі легко, особливо на ніч, і тут основна заслуга належить ілюстраціям. Вони виконані двома художниками в двох різних стилях, і мені було моторошно від обох, деякі картинки я відразу прогортала, щоб не наснилися. Дуже атмосферно! А сам текст — це все ж трилер, а не жахастик, і читається легко та бадьоро. Розвʼязку я не вгадала, це плюс. Єдине, що я б хотіла, аби зрештою виявилося, що ніякої паранормальщини не було.
Про боротьбу з залежністю було цікаво, і якщо книга раптом комусь допоможе з цим справитися, то взагалі чудово. І героїня не бісила, хоча не завжди діяла розумно (але легко судити, не опинившись в такій ситуації). Ще мені дуже сподобався її будиночок, маленький та затишний (ну ок, не завжди).

Тепер до дивних моментів (частково зі спойлерами):
1. Щось у мене враження, що на якихось курсах креативного письма було завдання написати трилер про дівчину з сумнівним минулим, в імені якої є букви «м» та «л», яка працює у сфері обслуговування, і щоб там був другорядний герой італійського чи латиноамериканського походження. Бонус: героїня працює у дивної сімейної пари.
2. Коли Марґіт вселялася в чужі тіла (ліворукі), то вона малювала правою рукою. Але на ілюстраціях вона малює лівою. Чи я щось не зрозуміла? Також дивно, чому вона не боялася травмувати дитині і так травмовану психіку.
3. Щось мені здається, що автор через Мітці висловив свої консервативні погляди, і вони мені не подобаються. А від одного з головних твістів враження, що він транслює стереотипи про трансперсон.

Коротше, про деякі моменти краще б знати заздалегідь, а ще краще — якби це редагували. А так читалося швидко та цікаво, але в рейтингу оцих книг про героїню на букву «М» на першому місці в мене «Служниця», на відʼємному останньому «Покоївка», а «Малюнки» посередині (звісно, ближче до «Служниці»).

#прочитане2025 #jasonrekulak #hiddenpictures

😨
Я поґуґлила, є ще значення «ледащо, нечупара». Але кумедно, що десь 80 років тому це слово могли спокійно вживати жінки з пристойних родин у звичайній бесіді.

Дочитала Стеллу Ґіббонс, відгук буде. Наступною почала Anne Michaels “Held” з короткого букерівського списку, але щось в мене немає конекту з цією книгою. Наче й поетично, сумно, і цікава мені тема, але так нудно (і не скажу, що мова якась неймовірна). Не буду дочитувати, бо вже зараз бачу, що для мене це буде не більше трійки, причому поганої преміальної, а не весело-всратої трійки. Надто багато ймовірно цікавіших книг в планах, щоб порпатися у цій пильній коробці.
Але я непослідовна, можливо, колись і дочитаю (особливо якщо побачу гарний відгук)😀