Колись давно я дуже хотіла почитати цикл Джеймса Дешнера про бігуна в лабіринті, але поки доходила до того, зʼявилися новини про те, що автора звинуватили у сексуальних домаганнях і видавництво розірвало з ним стосунки. Звісно, після цього зникло бажання знайомитися з його книгами, хоча впевнена, що вони цікаві, але то не останній автор у світі.
Побачила, що це перевидають українською, і якось 🥴
До речі, з Джеєм Ешером («13 причин чому») така сама ситуація, але його книгу я до того встигла прочитати і вона мені не сподобалась.

О, щось я пропустила, що вже в травні вийде нова книга про Голлі ❤️ Але треба ще попередню прочитати😀

Це дуже сумно та несправедливо 😢 Згадую ще момент з Nervous Conditions, де дівчинка вирощувала овочі, щоб продати їх та мати можливість оплатити школу, а старший брат (якому родина оплачувала навчання), вкрав у неї гроші та витратив на якісь розваги. Але далі там було позитивно, бо брат швидко помер 🌚

Взяла такий стосик в бібліотеці, коли дочитаю все, не знаю😀

Побачила, що вже вийшов переклад книги Діани Чемберлен «Останній дім на вулиці», значить, треба буде відгук написати 😀

Мало я минулого тижня понабирала 😀 ну нічого, можна подовжувати термін здачі.
Але прикол: все, крім Емілі Генрі, я взяла в підлітковому відділі. Жахастики, певно, підходять, але Гейзелвуд наче ж 18+ (і щодо Армфілд я не впевнена). І я там ще бачила купу дорослого роментезі, Ганну Ґрейс та еротику про вампірів (забула назву, бо читати не хочу). Але якщо чесно, не думаю, що підлітки це беруть (а от я ще навідаюсь, зокрема поличка з жахастиками ну дуже приваблива).
#бібліотечне

Дочитала «Місіс Перріш». Якщо Фріда Макфадден справді свідомо запозичила деякі сюжетні моменти, то правильно зробила 🌚

І почала читати Boulder. До знайомства з цією історією в мене відразу промайнула думка, що це McGlue про дівчат, поки враження підтверджується: дискомфортно, холодно, брудно, емоційно, поетично, навіть оформлення схоже, тонка книжечка в чорно-білій обкладинці.

Треба буде знайти добірку такої літератури, люблю це.

Донатьте раз

Донатьте два

Донатьте три

Здала до бібліотеки 2 книжки, взяла 5 😀 але 2 маленькі (нові М. Л. Ріо та Сюзанна Кларк, тут взагалі тоненька казочка (?) великим шрифтом). Ще забронювала нову Емілі Генрі («Книголюбів» зараз читаю, подобається), сподіваюсь, ніхто раніше не встиг і я буду перша в черзі 😀 Але якщо й буде черга, то нічого.

Ще треба написати відгуки на 3 книги: «Моя Антонія», «Місіс Перріш» та «Брила».

Susanna Clarke. The Wood at Midwinter

Прочитала, поки їхала в автобусі. Це невелике оповідання з ілюстраціями, події якого відбуваються у тому ж всесвіті, що і «Стрендж і Норрелл» (цей роман в мене дуже давно лежить), але думаю, що можна читати й окремо (ну, я так зробила).

Про сюжет багато писати не буду, щоб не переказувати все оповідання, але починається все з того, що за декілька днів до Різдва (отже, в цьому світі є християнство) дівчина Меровдіс разом з сестрою, двома собачками та свинкою на імʼя Яблучко їде до лісу. А що ж станеться далі?..

В кінці є післямова Сюзанни Кларк, де можна трішки дізнатися про її джерела натхнення: оповідання Борхеса (зокрема, які вплинули на «Піранезі») та пісні Кейт Буш. А ще вона пише, що Меровдіс, ймовірно, нейровідмінна.

#прочитане2025 #susannaclarke

Трішки згодом напишу відгук, але якщо коротко: не витрачайте гроші 😀

M. L. Rio. Graveyard Shift

Дуже хотіла почитати нову книгу авторки, бо Villains сподобались, незважаючи на певні нюанси, і навіть до обкладинки не придивлялася, а вона багатообіцяюча, грибна готика чи грибний горор — це прекрасно. Що я забула, так це подивитися відгуки, а рейтинг на goodreads досить низький (і в цьому випадку справедливо), добре, що не купувала, а взяла в бібліотеці.

Сюжет: декілька персонажів ходять палити на кладовище, і одного разу бачать там свіжевикопану могилу, якої там не повинно бути. Далі йде невелике розслідування, і оповідь раптом обривається (це справді несподівано, бо до кінця книги ще лишилися сторінки, але то плейлист, рецепти коктейлів та післямова авторки — чесно кажучи, найкраща частина).

Головна проблема — нестача обʼєму, тому замість повноцінного твору вийшла або вирвана з контексту глава, або кістяк, який треба було б доповнити «мʼясом» — більше деталей, більше прописаних характерів.

В принципі, історія мала потенціал стати нормальним романом, бо періодично є цікаві деталі, атмосфера і можливість гарної динаміки між персонажами, але в такому вигляді — на жаль, ні. А найстрашнішою лінією для мене виявилася не могила і те, що було далі, а думки однієї персонажки про ґулю, яку вона намацала на собі.

Грибного горору тут мало, це великий мінус.

Наступний роман М. Л. Ріо я все ж хочу почитати, але судячи з післямови, дарк академія їй вже остогидла ще до написання Graveyard Shift 😀 та й судячи з опису, має бути щось зовсім нове. Отже, чекаємо.

#прочитане2025 #graveyardshift #mlrio

От завжди хочу написати найголовніше та зрештою забуваю 😀 найгірше в Graveyard Shift — те, що вона надзвичайно нудна.