Реклама спідньої білизни в Ірані, 1971 рік.

"Велика Фінляндія".

Плакат часів Другої світової

Німецький вчений-полімат і монах-єзуїт XVII століття Атанасій Кірхер відомий своїм описом Китаю, дослідженнями мікроісторії та невдалою спробою дешифрування єгипетської писемності.

Але ми розуміємо, що ця людина справді неординарна, коли бачимо його нотний запис пташиного співу

Три способи слідувати давньоєгипетській моді за допомогою звичайної простині 😊 Не дякуйте!)

Як уявлють житло Більбо зацікавлені Толкіністи) що ж, я не проти був би там писати свою застрягшу в прокрастинації phd😉

олдскули..

Люблю видання НТШ до розпаду СРСР, в них можна сховати українську класику))

Роберт Оппенгеймер читає лекцію у Кіотському університеті.
Японія, 14 вересня 1960 року.

Інколи здається, що знайдене рішення — одне єдине.
Що альтернатив йому нема.
Що ваша робота може бути лише такою.

В такі миті, згадуйте, якою могла бути Ейфелева Башта.

Точніше не обов'язково Ейфелева — бо проєкт переможця Гюстава Ейфеля визначили серед ще 17.

«Design No. 4» у першому ряді третя —це і є майбутня Ейфелева вежа.

Знайти "те саме" рішення непросто. Але вибір завжди є.

Що ж, сьогодні трохи про давню кухню Японії. Натхнено прикольною (на правах реклами) А History of Japan ☝️та тільки завершеним другим сезоном Alice in Borderland, знятому по однойменній манзі
https://www.netflix.com/noscript/80200575

Так от:

Стіл знаті в ранньому "середньовіччі" (сорі за європоцентризм) включав м’ясо, рибу, морепродукти, овочі та фрукти. Японська кухня лише зароджувалася, способи приготування, види страв, їхні смакові якості були ще досить простими, навіть примітивними, і суттєво відрізнялися від сучасної японської кухні, яка почала формуватися у 15–16 століттях.

У ранньосередньовічній Японії, як і в сучасній, їли зварений у воді, але не розварений рис (хімеї), приготований на парі клейкий рис (ковані), рідкий рис із водою, а також кульки з рису (тодзікі).

З риби готували намасу (мікс сирих овочів і риби). У давнину намасу готували з м’яса диких тварин. Згодом почали використовувати сиру рибу. У 15–16 століттях до риби почали додавати оцет і соєвий соус, який тоді почали виготовляти. Сформована у 15–16 століттях страва з тонко нарізаної сирої риби, яку їдять, вмочаючи в соєвий соус, стала називатися сасімі.

У церемоніальному кодексі "Енгісікі" (Х століття) згадується також сусі, яке тоді готували з риби та молюсків шляхом природного квашення. Зафіксовано, що рибу стали їсти разом із рисом не пізніше власне Х століття. Нині сусі - страва з сирої риби з рисом, овочами, яйцем і спеціями. Існує кілька різновидів: наприклад, ніґірісусі (едосусі) — кулька з рису, на яку кладуть японський хрін (васабі), а зверху — тонкий шматок сирої риби.

З овочів вживали огірки, баклажани та боби. Був відомий також порей, але його використовували як лікувальну страву.

У середньовічній Японії м’ясо диких тварин (наприклад, оленів чи кабанів) вживали рідко через буддистські заборони, але на столі знаті воно все ж з’являлося., а от соєвий соус, який став невід’ємною частиною японської кухні, спочатку був побічним продуктом виробництва місо - ферментованої соєвої пасти.

Суші в сучасному вигляді (з оцтовим рисом і свіжою рибою) виникли лише у XIX столітті в Едо (сучасному Токіо), як швидка їжа чиновників, яким не було часу споживати і самостійно міксувати різні види продуктів.

Ну а чайна церемонія (садо) почала формуватися саме у середньовічний період, і чай поступово став одним з основних частин японської культури харчування.