КАМІНГ АУТ. Той пост про поганих менеджерів, що вам так сподобався, я написав ввечері після запису цього подкасту.

Розмова виявилася настільки відвертою та глибокою, що мені здається, що ці 90 хвилин контенту я сам не раз ще буду переглядати, бо в потоці (і моменті )) все дуже цікаво структурувалося. Поговорили і про АМЛ, чого в публічному доступі немає практично. Якщо вам сподобався пост про менеджмент, то це відео - це х20. Зберігайте, дивіться і пишіть фідбеки 😉

Для мене це крута нагода поговорити дуже відверто про менеджмент, лідерство, роботу і не роботу, коучінг (що я не афішую в пабліку взагалі, хоча і навчаюсь і практикую), навіть частинка історії як будувалося все в Київстар з точки зору продуктової розробки.

Тож, велкам: https://youtu.be/IT9UrQPaSA8

Онлайн вбиває відносини. Але недовіра вбиває їх більше.

Як ви знаєте, Amazon і ряд інших компаній попросили своїх людей повернутися в офіс. Spotify, навпаки, зберігає ремоут режим, наголошуючи, що «наші співробітники не діти».

Ми на першому модулі АМЛ завжди проходимо експрес-історію класичного менеджменту (вона нескладна і навіть примітивна, я б сказав). Обовʼязковий пункт в ній - Теорія X/Y, яка більшості з вас добре знайома.

У 1960 році американський соціальний психолог Дуглас МакГрегор сформулював теорії Х та Y. Теорія Х і теорія Y описують дві протилежні моделі управління персоналом (я б навіть сказав дві культури чи майндсети).

Теорія Х стверджує, що працівники за своєю природою ліниві, уникають відповідальності й потребують контролю, тому їх потрібно мотивувати покараннями та жорстким наглядом.
Натомість, теорія Y передбачає, що люди прагнуть досягнень, готові брати на себе відповідальність і можуть самостійно мотивуватися, якщо їм створити належні умови.

Мої персональні думки:

1. Якщо у вас процеси і система метрик продукту/бізнесу в такому стані, що єдиний спосіб переконатися, що компанія працює - це бачити тіла в офісі з 9 до 18, то в мене погані новини — справа не в ремоуті 👽.

2. Ви не можете наймати сильних творчих за мотивованих людей, чекати від них ініціативи і креативу, драйву — і одночасно демонструвати гіпер контроль, знімати скріни екранів чи міряти час який людина проводить в аутлуці. Це протилежні режими.

3. Недовіра ставить працівників в дитячу позицію, в яку і так часто зісковзують команди. Про яку автономність і масштабування ми говоримо? Ні про які.

4. Культура створюється, хочемо ми цього чи ні. Чи хочемо ми, щоб недовіра була фундаментальною основою нашої культури?

5. Я думав, чи писати цей пункт, втім напишу. Якщо недовіру створює специфічна характерологія лідерів (паранойя в бізнесі це вкрай необхідна річ, але..), то варто все ж звернути увагу на свою Тінь і можливо попрацювати над біографічними аспектами з терапевтом. Ну або в теперішньому часі з коучем, якщо терапія страшно.

Сказавши все це - офлайн все ж потрібен, просто в режимі pull а не push. Якщо з людьми і культурою все ок - вони самі будуть використовувати шанси зустрітись в офлайні, обійнятися, пожартувати, посидіти попрацювати чи випити кави (додайте своє).

Майбутнє за гібридом. Цікаво буде подивитися, які зʼявляться конфігурації.

З моїх спостережень, мало хто вболіває за агента Сміта, в той час як у містера Андерсона маса фанатів ;)

Дискусія тут

Три поради розробникам для ефективної співпраці з продактами

Дав кілька коментарів щодо того, як розробникам працювати з продакт менеджерами. Втім, думаю, що буде корисно всім, хто працює з продуктом, нагадати собі деякі базові речі.

tl;dr

Не варто триматись за фічу, в якій немає сенсу 
Іноді розробники сильно прив'язуються до того, що вони зробили. Але якщо ця фіча не «полетіла», нам потрібно її «вбити». Для більшості розробників, особливо з аутсорсним бекграундом, — це складно. Проблема — у нерозумінні, що таке продукт. Навколо нас — ринок, і він рухається — технології змінюються, ландшафт змінюється, з'являються нові продукти, конкуренти.

Фокусуйтеся на загальному результаті, а не цікавому інженерному челенджі
Інженери часто винаходять для себе складні, цікаві технічні завдання, які в цей момент «з'їдають» гроші компанії, затримують випуск потрібних фіч, і в підсумку можуть призвести до того, що продукт не працює, команду скоротили, всі залишилися без роботи. Також часто всередині команди з'являються внутрішні «ватерфоли» (більше в повному тексті).

Цікавтесь усіма аспектами створення продукту
Часто продакти з дизайнерами йдуть в свою discovery-реальність, а інженерам це не дуже цікаво. Тому продактам важливо ініціювати фокус-групи, зустрічі з користувачами продуктів для всієї команди. Наприклад, якщо ми створюємо софт для працівників колцентру у Львові, ми оформляємо відрядження для всієї команди, спілкуємось з колцентром, проводимо з ними робочий день, дізнаємось, що у них болить (більше в повному тексті).

Не забувайте, звідки беруться ваші зарплати — вони не падають з неба, а приходять (прямо або непрямо) як частина ревенью продукту, який ви робите.


https://journal.gen.tech/post/cpo-kyivstar-pro-produktovyi-mindset

Кілька останніх книг з мого робочого столу.

Як на мене, це навіть цікавіше, ніж якісь ретельні селекшни.

Бонусом - як я читаю 👽

https://tykyiv.com/misteckij/shcho-chitaie-chief-product-officer-kiyivstar-misha-nestor

«📩 Жовтневий випуск продуктового дайджесту вже на DOU
Скажіть, швидко пройшов місяць?

Що всередині:
9 рекомендацій топового контенту української продуктової спільноти і 7 — від світової. Чимала підбірка для довгих осінніх вечорів.
Більшість матеріалів, до речі, буде корисна не тільки продактам 😉

Згадую в ньому:
🔹 інтерв’ю про військове та цивільне лідерство в бізнесі від Orest Dmytrasevych та Denys Shmatkov
🔹 Misha Nestor, бо з тих постів можна скласти посібник продакт лідера 👨‍🍳
🔹 подкасти від Pavlo Pedenko, Serhiy Kovtun, Lenny Rachitsky та інших
🔹 матеріал про Культуру прийняття рішень від Itamar Gilad
🔹 чому Growth-менеджер має бути в Founder mode (якщо не знаєте, чому всі тільки і говорять про цей термін, першоджерело теж лишив в дайджесті)
🔹 запуск маркетплейсу від mono та їх перші результати
🔹 інші класні-корисні-цікаві матеріали — їх дійсно ж там 16!»

Андрій випустив вже другий продуктовий дайджест, тож вперед )

https://dou.ua/forums/topic/50993/

З приватних чатів знаю, що багато хто цікавить інвестуванням (і збав Боже, трейдінгом). Мене постійно питають - з чого починати і як розібратися. Оскільки я лінивий, то даю вам Любомира.

В Україні однозначно кращим експертом для початківців і не лише є Любомир Остапів (@iplanua). Я сам сетапив Interactive Brokers в 2020 по його відео, і кільком моїм друзям Любомир менеджерить портфелі.

Любомир сьогодні (!) в рамках школи iPlan EDU запускає курс про інвестиціям на фондовому ринку Master of Stock Market для інвесторів з досвідом, багатьом з вас це може цікаво (програма та тренери курсу - https://www.iplan-edu.com/master-of-stock-market/).

В будь-якому випадку рекомендую переглянути промо вебінар про стан американської економіки та вибори в США https://youtube.com/live/wkKbrbglv94 (вибори теж прямо зараз, як хто забув 😉 ).

ВИБОРИ - ЦЕ ТЕХНОЛОГІЯ. Так само як продакт менеджмент це оптимізація специфічних метрик в специфічних фаннелах, привʼязаних до бізнес-стратегії компанії, так само вибори - це робота з голосами та статистикою в конкретних географіях і поведінкових сегментах (давно не соцдем, давно).

Це не політична дискусія, не громадська дискусія. Це маркетинг. Ще 56 років тому (!) ця ідея була сформульована і зафіксована в настільній книзі політтехнологів The Selling of the President 1968.

У 1968 році президентська кампанія Річарда Ніксона показала Америці нову реальність: політиків почали “продавати” як масові продукти. Книга Джо Макгінніса "Продаж президента 1968" розкриває, як команда Ніксона створила революційний підхід до політичного маркетингу. Вперше кандидат у президенти перестав бути просто політиком — він став образом, ретельно спроектованим для екрана телевізора. Виграв той, зто краще виглядав в телевізорі - це вперше зрозуміли вже у 60-х.

Технології, які використовувалися, були схожі на РЕКЛАМУ СПОЖИВЧИХ ТОВАРІВ. Кампанія не просто транслювала меседжі; вона створювала образ "людини з народу", яким маніпулювали, щоб сподобатись виборцям. Кожен виступ Ніксона ретельно планувався, його слова і жести прописувалися так, щоб підсилити симпатії й уникнути гострих питань. Телебачення стало потужним інструментом, де контроль над іміджем виявився важливішим, ніж справжня особистість кандидата.

Це був переломний момент, що заклав основу сучасного політичного маркетингу: відтепер кампанії фокусувалися на створенні легко впізнаваних ОБРАЗІВ, а не на ідеях чи програмах. Політики почали діяти за правилами шоу-бізнесу, а виборчі стратегії перетворилися на добре сплановані медіа-кампанії.

Це було до соцмереж. Соцмережі вперше використались на повну демократами в кампанії Обами в 2008 (мені пощастило побувати в 2010 в Нью-Йорку на одній з перших в світі конференцій з маркетингу в соціальних мережах, де були технологи і з тієї кампанії).

Сьогодні у людини мас майже немає шансів свідомо обрати політичний курс чи команду.

Тим часом PMI Ukraine Chapter розкрутили мене на публічний креш курс з Антропологічного менеджменту та лідерства.

Це буде стрім 21.11.24 о 19:00.
Реєстрація за посиланням.

Участь за донати на дуже потрібний збір, буду персонально слідкувати за вашою підтримкою наших воїнів.
Хоча б 500 грн, камон ;)

Тізер:

Як змінюється культура, коли дивитися на неї очима антропології, та чим же антропологічний менеджмент відрізняється від класичного.

💡 Чому традиційні типології організаційних культур уже не працюють та що з цим робити.
💡 Роль міфів та ритуалів у компанії: як вони допомагають об'єднувати команди.
💡 Чому справжнє лідерство не можна вивчити за підручниками. В чому різниця між лідером та менеджером.
💡 Як бути лідером у світі гібридної культури.

Буде можливість задати питання.

До зустрічі!

Не фреймворками і книгами єдиними. Якими б раціональними, аналітичними і потужними 😅 менеджерами/лідерами ми не були, всі ми в першу чергу люди. Антропологія каже, що людина холістична, цілісна: як у моєму улюбленому анекдоті «хазяйка на кухні, левиця в ліжку, Ігор Володимирович на раді директорів».

Наші персональні питання, кризи, відносини, страхи, блоки, травми - впливають не просто на нашу професійну продуктивність в той чи інший день - вони часто визначають в принципі, якого рівня досягнень і якою ціною ми можемо досягнути, де наша стеля.

Ми не можемо робити вигляд, що психіки чи несвідомого не існує, що в нас не було дитинства, що не буває емоційних виносів.

Про те, для чого професіоналам потрібна професійна підтримка терапевтів та екзистенційних коучів — круто на днях поговорили і для вас записали.

Гарних вам вихідних. Піклуйтеся про себе, і дозволяйте собі бути не ідеальними 💔🕶️


Слухати на Apple Podast.

Слухати на Spotify.

На Simplicity Day вже виклали ДВІ ГОДИНИ ексклюзивного відео про те, чому так мало хороших менеджерів і що з цим робити (в обох позиціях - як рости самим і як створювати умови для росту наступного покоління лідерів).

Той випадок коли я нічого не приховував і не економив. Маса практичних прикладів, що і як робити (і звісно, як не робити).

Це небагато (багато!), але це чесна праця ;)

Ну і щоб два рази не писати випросив в організаторів ПРОМОКОДИ ЗІ ЗНИЖКОЮ для вас.

nestor_friends_onl10 - знижка на онлайн квитки
nestor_friends_live - знижка на ОФЛАЙН лайв подію (фактично вічний early bird price за те, що ви такі хороші ;) )
Там можна буде потусити 14.12 (додайте в календарі, чи шо)

Лінк на квиточки.

EXECUTIVE TRANSLATORS
Як і чому менеджери інтерпретують сенси всередині організацій.

Один з останніх романів Енн Лекі Translation State розкриває долю представника особливої раси — Перекладачів.

Подорож головного героя в утвердженні свого істинного “я” серед жорстких суспільних структур відображає роль сучасних менеджерів, які діють як перекладачі в організаціях. Квен кидає виклик нав’язаним ролям, щоб знайти автентичність, так само як менеджери ліквідують розриви між баченнями керівництва та виконанням команд, перекладають складні ідеї в дієві плани та розуміють культурні нюанси для сприяння співпраці.

Я розглядаю акт перекладу як критичний для функціонування складних соціальних систем — не лише в мові, але й в узгодженні різноманітних перспектив для досягнення спільної мети.

За лінком топ-10 вимірів таких критичних інтерпретацій:

https://mishanestor.medium.com/executive-translators-3c706d404cc2

Аналітика ІТ-зарплат в Україні.

Є можливість вплинути на формуваня найбільш глибокої аналітики IT-зарплат в Україні. Наші друзі та партнери з DOU в рамках регулярного дослідження збирають (анонімно!) дані про зарплати українських IT-спеціалістів - включаючи продактів і проджектів.

Перелік посад розширили до 300, щоб кожен міг себе знайти.

Незалежно від того, де ви знаходитесь, варто знайти 3 хвилини (всього!) і взяти участь. Якщо не ми формуємо наш ринок, тоді хто ж?.

Зробіть прямо зараз: https://tally.so/r/wA62By

Merry Christmas! Наступний рік буде не менш цікавим 😅👽

Україна стане однією з перших країн в світі, де буде розгорнуто Direct-to-Cell технологію від Starlink. Це значить можливість мати звʼязок напряму із супутника в смартфоні.

Для телефону це звичайний LTE звʼязок, тож нічого не потрібно додатково купувати, просто бути абонентом Київстар 🕶️

Плануємо лонч вже в 2025. Не перемикайтеся.

P.S. Ракети із супутниками літають за якимось неймовірним розкладом, тож думаю голос теж буде скоро ;)

Рік почався 👽

Чи часто вам буває нудно?

Чому нам нудно? Найпростіша відповідь — нам нецікаво — є насправді досить глибокою і вказує на еволюційні механізми.

Цікавість, інтерес — це одна з базових емоцій. Вона звертає нашу увагу на ті обʼєкти (ситуації, предмети, людей) середовища, які актуальні для наших цілей та потреб. Мозок постійно обробляє на фоні величезну кількість сигналів і співвідносить з усім нашим попереднім досвідом, в першу чергу із знанням того, що ми можемо використати для досягнення бажаного.

Тож, коли нам нецікаво — значить тут нам ловити нема чого ) Психіка видає нагору готовий сигнал - тут ми не розвиваємось, тут немає інформації, ресурсів, звʼязків, які нам потрібні. Важливий момент: виходячи з того, що нам відомо і що ми вміємо. Якщо ми не маємо досвіду або розуміння, як просунутись до реалізації своїх планів в поточній ситуації, інтересу не буде. Тому часто після навчання або якісних коучінгових сесій в людини ніби відкриваються очі і вона бачить скільки всього цікавого для себе та організації вона насправді може робити. Зовні нічого не змінилося, просто додалося знань.

Тож, кілька складових для інтересу (який сигналізує про корисність для наших потреб та цілей):
1. Наявність поставлених цілей
2. Володіння знаннями, як обʼєкти в поточній ситуації можуть бути використані (рецепти)
3. Наявність енергії (для подальшої реалізації рецептів).

Коли цього немає - нам нудно. Коли ми “їмо” не своє - ми відчуваємо відразу.

Цікаво, що в українській мові нудьга співзвучна з нудотою. Антропологічно нас нудить, ми відчуваємо відразу, коли те що ми “Їмо” (буквально або метафорично) не є їстівним, є токсичним для нас. Якщо спрацювала відраза як захисний механізм - ми це “виплюнули” (їжу, людину, місце, ситуацію, контент). Якщо ж ми все таки почали це їсти, нас потім буде нудити (“щось не те зʼїли, отруїлися”). Далі ми це запамʼятовуємо і відчуваємо вже відразу в майбутньому в аналогічних ситуаціях.

На жаль чи на щастя, людина це дуже складна система, і ми часто готові йти на компроміси, “терпіти” заради користі. Ми можемо їсти гіркі ліки (які хочеться виплюнути), ми робимо домашні завдання в школі (навіть якщо хочеться гуляти) і ми живемо попри душевний біль після втрат. Тим не менш, цей механізм часто переноситься на ті речі, які ми як дорослі люди із свободою волі терпіти не зобовʼязані. Ми терпимо токсичних людей, отруйні організації та фастфуд контент що зʼїдає нашу увагу і енергію.

Що таке ЕКЗИСТЕНЦІЙНА НУДЬГА?

Механізм той же, але масштаб максимальний. Ми щось не те робимо із своїм життям, і вмикається таке екзистенційне самоусунення. Ми на автоматі щось там робимо, але нам не цікаво. Не будемо ідеалізувати - нам всім потрібно щось їсти і купувати приємні речі, нам потрібно взаємодіяти з іншими представниками соціуму (навіть не супер приємними), є великі шматки ніби не дуже цікавих речей (як дорога в офіс і назад чи шопінг).

Тим не менш, глобально підсвідомість нам каже: тут щось не так, це не цікаво, я сюди вмикатися і витрачати енергію не буду. На рівні свідомості нам може бракувати усвідомлення, ми продовжуємо грати в ігри (Берн, привіт), ми обкладені захистами і боїмося щось змінити радикально в житті (бо там може бути складно та небезпечно, а тут вже якось призвичаїлися).

Нудьга це часто перший сигнал перед вигорянням та навіть легкою хандрою-депресією. Ми звикли рятуватися швидкими засобами: “нудно = потрібно розважитися”. Індустрія це розуміє і пропонує варіанти: кіно, концерти, театр, мистецтво, подорожі і тд. Є готові “рецепти” в цивілізації, як розважитися і відволіктися. Втім, якщо ми говоримо про глобальний масштаб, часто ми швидко повертаємося в попередній стан після цих заходів.

Саме тому сучасна людина не терпить тиші та самотності - там вона опиняється один на один із своїм життям. Але — телефон поряд: скролимо ролики, кличемо когось на каву, купуємо кудись квитки. До речі, в цьому величезна цінність роботи для людини — тут є сенси, нехай навіть готові та сконструйовані організацією. Втім, це хоч якась опора у вакуумі для багатьох.

А коли ми вчимося свідомо конструювати організаційні сенси в рамках власної професійної подорожі та побудови командної культури — це вже серйозний антидот до екзистенційної нудьги і може навіть кризи (багато підтверджень цьому бачимо в групах з Антропологічного лідерства).

Люди із добре напрацьованими захистами скажуть: немає коли нудитися, стільки всього, стільки всього. До зустрічі в терапевта). З часом обманювати себе все важче, і саме тому часто ближче до того самого “середнього віку” (він в кожного свій) напрацьований розгін, програми та сценарії втрачають свою силу і людина опиняється у відкритому космосі, де потрібно вже не шукати, але створювати власні сенси.

До речі, відомий жарт мілленіалів “в своєму довгостроковому плануванні я занадто покладаюся на апокаліпсис” — з цього ж жанру. Прийде якийсь екстрим, потреби сильно спростяться до базових, очікування оточуючих від вас теж сильно знизяться, і можна буде нарешті розслабитися ;).

Гарна новина - розслабитися можна вже, зустрітися із собою та своєю екзистенційною нудьгою не так страшно, та і в цілому це гарний спосіб краще почати бачити та відчувати світ, жити більш справжнє — і головне, своє — життя. Час без телефонів, інтернету і навіть людей допомагає краще зрозуміти, хто ви і що вам потрібно в цьому житті, щоб воно будо цікаве і ваше.

На словах більшість компаній хоче мати автономні команди, які самостійно досягають погоджених цілей і організовують свою роботу.

В реальності компанії хочуть моніторити індивідуально кожного і знати, чим людина займалася в середу з 16 до 17.

Парадокс полягає в тому, що наноконтроль та моніторинг ставить людей в дитячу позицію і відправляє їх в регресивні моделі поведінки та безвідповідальність. Це несумісно з ініціативою, творчістю та самостійністю. Але дуже добре сумісно з параноєю та вигоранням менеджерів, які намагаються все контролювати.

ЗАМКНУТЕ КОЛО: наноконтроль - дитяча позиція та безвідповідальність - підтвердження, що цим людям довіряти не можна - ще більший наноконтроль.

В трейдінгу, де емоції та неврози в реальному часі відображаються на профіті, кажуть: Ви хочете бути праві, чи ви хочете заробляти гроші?

Менеджери часто хочуть бути праві (отримати підтвердження своєї картини світу, яка формувалася з дитинства з усіма травмами та копінгами), замість того щоб заробляти гроші для компанії (і прогресувати в своєму розвитку замість вигорання).

Ауч.

Дуже проста думка, і дуже складна для реалізації, оскільки зачіпає особисту біографію. Жодні фреймворки і консультанти тут не допоможуть. Почати потрібно з своєї поведінки.