Представление о том, что кое-какие вещи нельзя держать от ребенка в тайне, что родители обязаны рассказывать детям буквально обо всём, что травма может быть вербализована, вытекает из того заблуждения, что в действительности можно взять и высказать всё.
#цитата
#цитата
👍3❤2😁1🌚1
Определение психического здоровья, сформулированное Э.Фроммом в 1955 году
"Быть душевно (психически) здоровым - значит освободиться от инфантильных претензий и поверить в свои реальные, хотя и ограниченные силы.
В состоянии примириться с парадоксом, состоящим в том, что каждый из нас - наиважнейшая часть Вселенной и в то же время не важнее мухи или былинки.
Быть способным любить жизнь и вместе с тем без ужаса принимать смерть.
Переносить неопределенность в важнейших вопросах, которые ставит перед человеком жизнь, и вместе с тем быть уверенным в своих мыслях и чувствах.
Уметь оставаться наедине с собой и в то же время быть единым целым с каждым собратом на этой земле, со всем живым.
Следовать голосу своей совести, но не потворствовать себе в самобичевании."
"Быть душевно (психически) здоровым - значит освободиться от инфантильных претензий и поверить в свои реальные, хотя и ограниченные силы.
В состоянии примириться с парадоксом, состоящим в том, что каждый из нас - наиважнейшая часть Вселенной и в то же время не важнее мухи или былинки.
Быть способным любить жизнь и вместе с тем без ужаса принимать смерть.
Переносить неопределенность в важнейших вопросах, которые ставит перед человеком жизнь, и вместе с тем быть уверенным в своих мыслях и чувствах.
Уметь оставаться наедине с собой и в то же время быть единым целым с каждым собратом на этой земле, со всем живым.
Следовать голосу своей совести, но не потворствовать себе в самобичевании."
❤7😱1
Не-інтерпретаційні механізми в психоаналітичній терапії: "Дещо більше", ніж інтерпретація
Тривалий час ця стаття Деніела Стерна і співавторів посідала перше місце в індексі цитування в PEP-web архіві [link]. Переклала її українською, хочу поділитися з вами.
Автори зазначають, що згідно з неофіційними даними, після завершення терапії більшість пацієнтів виділяють два типи подій, завдяки яким вони змінились:
1) декілька ключових інтерпретацій , що перебудували їхній внутрішньопсихічний ландшафт, дозволили по-новому подивитись на своє життя;
2) особливі "моменти" автентичного особистісного зв'язку з терапевтом, які змінили їхні стосунки, а отже, і відчуття пацієнтом самого себе.
Не можу згадати, чи то Ірвін Ялом, чи хтось інший, якось розказав про один випадок, і пов'язував його успішність з особливо глибокою бриліантовою конструкцією із інтерпретацій, якими дуже пишався. А коли запитав клієнтку, що для неї було основним у роботі — вона пригадала, як ніжно та з гордістю він на неї дивився.
Механізм класичної інтерпретації дозволяє зробити несвідоме свідомим, і знизити напругу, що веде до витискання, це можливість перебудувати щось у свідомій сфері, або надати імена/вербальні репрезентації внутрішнім переживанням. Однак кожна людина має також неявну (імпліцитну) процедурну сферу, де, в тому числі, накопичуються знання про стосунки, і те, як це — бути з кимось іншим (схеми буття-з). Ці знання приховані, але вони ніколи не витискалися у психодинамічному сенсі, а змінені можуть бути лише в тих умовах, в яких утворилися - у міжособистісному просторі.
Психоаналітикам інтуїтивно відомо, що строгих прояснень мало (хоча вони безумовно важливі і необхідні), як мінімум ті повинні надаватися "вчасно", у певний влучний момент. Часто спеціалісти роблять "дещо більше", щось, що визначається інтерсуб'єктивним контекстом між ним і клієнтом, і лише тоді інтерпретація пускає коріння. Стерн намагається осмислити це питання та надати для нього концептуальний описовий апарат. Так з'являються "імпліцитне реляційне знання", "моменти зустрічі", "моменти зáраз" та ін. Автори кажуть, що такі моменти терапії вагітні невідомим майбутнім, яке може стати глухим кутом або можливістю. Втім, саме "моменти зустрічі" здатні змінити неявне, процедурне знання про стосунки.
"Моменти зараз настають, коли традиційні терапевтичні рамки ризикують бути зруйнованими, або вже є такими, або повинні зруйнуватись. Наприклад:
- Якщо аналітичний пацієнт зупиняє обмін фразами й запитує: "А ви мене любите?"
- Коли пацієнту вдалося змусити терапевта зробити щось незвичне, наприклад, пацієнт сказав щось дуже смішне, і обидва заливаються безперервним реготом.
- Коли пацієнт і терапевт несподівано зустрічаються в іншому контексті, наприклад, у черзі до театру, і виникає, або не виникає, новий інтерактивний та інтерсуб'єктивний рух.
- Коли в реальному житті пацієнта сталося щось важливе, хороше чи погане, і звичайна пристойність вимагає від терапевта, щоб він визнав це, і якось відреагував."
#нотатки #стаття #переклад
Тривалий час ця стаття Деніела Стерна і співавторів посідала перше місце в індексі цитування в PEP-web архіві [link]. Переклала її українською, хочу поділитися з вами.
Автори зазначають, що згідно з неофіційними даними, після завершення терапії більшість пацієнтів виділяють два типи подій, завдяки яким вони змінились:
1) декілька ключових інтерпретацій , що перебудували їхній внутрішньопсихічний ландшафт, дозволили по-новому подивитись на своє життя;
2) особливі "моменти" автентичного особистісного зв'язку з терапевтом, які змінили їхні стосунки, а отже, і відчуття пацієнтом самого себе.
Не можу згадати, чи то Ірвін Ялом, чи хтось інший, якось розказав про один випадок, і пов'язував його успішність з особливо глибокою бриліантовою конструкцією із інтерпретацій, якими дуже пишався. А коли запитав клієнтку, що для неї було основним у роботі — вона пригадала, як ніжно та з гордістю він на неї дивився.
Механізм класичної інтерпретації дозволяє зробити несвідоме свідомим, і знизити напругу, що веде до витискання, це можливість перебудувати щось у свідомій сфері, або надати імена/вербальні репрезентації внутрішнім переживанням. Однак кожна людина має також неявну (імпліцитну) процедурну сферу, де, в тому числі, накопичуються знання про стосунки, і те, як це — бути з кимось іншим (схеми буття-з). Ці знання приховані, але вони ніколи не витискалися у психодинамічному сенсі, а змінені можуть бути лише в тих умовах, в яких утворилися - у міжособистісному просторі.
Психоаналітикам інтуїтивно відомо, що строгих прояснень мало (хоча вони безумовно важливі і необхідні), як мінімум ті повинні надаватися "вчасно", у певний влучний момент. Часто спеціалісти роблять "дещо більше", щось, що визначається інтерсуб'єктивним контекстом між ним і клієнтом, і лише тоді інтерпретація пускає коріння. Стерн намагається осмислити це питання та надати для нього концептуальний описовий апарат. Так з'являються "імпліцитне реляційне знання", "моменти зустрічі", "моменти зáраз" та ін. Автори кажуть, що такі моменти терапії вагітні невідомим майбутнім, яке може стати глухим кутом або можливістю. Втім, саме "моменти зустрічі" здатні змінити неявне, процедурне знання про стосунки.
"Моменти зараз настають, коли традиційні терапевтичні рамки ризикують бути зруйнованими, або вже є такими, або повинні зруйнуватись. Наприклад:
- Якщо аналітичний пацієнт зупиняє обмін фразами й запитує: "А ви мене любите?"
- Коли пацієнту вдалося змусити терапевта зробити щось незвичне, наприклад, пацієнт сказав щось дуже смішне, і обидва заливаються безперервним реготом.
- Коли пацієнт і терапевт несподівано зустрічаються в іншому контексті, наприклад, у черзі до театру, і виникає, або не виникає, новий інтерактивний та інтерсуб'єктивний рух.
- Коли в реальному житті пацієнта сталося щось важливе, хороше чи погане, і звичайна пристойність вимагає від терапевта, щоб він визнав це, і якось відреагував."
#нотатки #стаття #переклад
❤4🤔1
Луиджи и отпуск
(Из книги А. Ферро «В кабинете психоаналитика»)
Расскажу о драматическом сеансе со взрослым тяжелым пограничным пациентом перед перерывом на лето.
На время каникул я предусмотрел встречи пациента с психиатром доктором С. (в случае необходимости).
Пациент: Все, хватит, я вчера перестал есть и не могу работать, терапия ваша провалилась, неправильно меня лечите.
Аналитик: Может быть, провалилась идея, что я полностью возложу на себя ответственность за вас.
Пациент: Хватит чушь пороть, я дома всех ненавижу — брата, сестру, вас, потому что неправильно меня лечите, у меня больше нет надежды, я сеичас вам весь кабинет разнесу и физиономию расквашу.
Аналитик: Вы, может быть, боитесь, что я не хочу вами заниматься, потому что вчера я с вами не стал долго говорить по телефону, но нужно прояс- нить рамки наших взаимоотношении. Я смогу вам помочь, если вы мне создадите условия, чтобы помочь вам.
Пациент: Хватит чушь пороть, я убью всю мою семью, а потом и вас, всех укокошу, а сеичас вам морду разобью.
Аналитик: Мне придется попросить вас уити.
Пациент: (Наносит страшныи удар кулаком по столу, готов броситься на меня. Я уже чувствую себя расквашенным, превращенным в месиво, мне страшно, я задыхаюсь, весь дрожу внутри, но остаюсь неподвижным и внешне бесстрастным.) Убью вас, потому что неправильно меня лечите, всех убью, машину вам покорежу, судьба ваша решена: я вас убью сеичас, или через две недели, или через месяц. Вам остается одно — заняться мною, чтобы мне стало хорошо, — или я вас убью.
Аналитик: Мне кажется, вы расстроены и очень злитесь, очень боитесь, может быть, еще и взбудоражены визитом к доктору С. и еще тем, что ваша тетя должна платить за консультацию со мнои.
Пациент: Тетя мне сказала открытым текстом, что вы самозванец, что вы со мнои встречаетесь, чтобы деньги с меня тянуть, что вы к моим комплексам прибавляете свои. Я знаю, что вы меня видеть больше не захотите, но для вас все кончено, я вас убью.
Аналитик: Я думаю, не потому ли вы боитесь, что я вас не захочу видеть из-за того, что вы так рассердились. Но когда вы себя так ведете, вы всего лишь привносите сюда этот ваш аспект, которым — как вы боитесь — никто не станет заниматься. И если будете думать, что я буду с вами встречаться потому, что боюсь вас, то у вас, конечно, никакого доверия ко мне нет.
Никто не может заниматься этим аспектом, но мне нужно в нем разобраться, и горе вам, если вы не разберетесь.
Аналитик: Вы боитесь, что мои единственныи мотив вас лечить — это страх и других мотивов зани- маться вами у меня нет.
Пациент: Верно, проблема не здесь, а дома. (Плачет.) Кто может в моем городе мне помочь? Доктор X? Доктор Y? Доктор Z?
Аналитик: Я думаю, не то ли вас расстроило, что вы совершили прыжок. Вы ждали от анализа возможности считать себя жертвои матери, отца, братьев и сестер, вы ждали компенсации, а приходится подписывать счета под свою ответственность и работать на тракторе, и платить мне, как ваша тетя мне заплатила, тогда как до этого все лечили вас даром. Боитесь, что спасательная сеть, которую мы предусмотрели на лето, не достаточно надежна.
Пациент: Нет надежды. (Плачет.) Вы цедите жаждущему воду по каплям.
#цитаты
(Из книги А. Ферро «В кабинете психоаналитика»)
Расскажу о драматическом сеансе со взрослым тяжелым пограничным пациентом перед перерывом на лето.
На время каникул я предусмотрел встречи пациента с психиатром доктором С. (в случае необходимости).
Пациент: Все, хватит, я вчера перестал есть и не могу работать, терапия ваша провалилась, неправильно меня лечите.
Аналитик: Может быть, провалилась идея, что я полностью возложу на себя ответственность за вас.
Пациент: Хватит чушь пороть, я дома всех ненавижу — брата, сестру, вас, потому что неправильно меня лечите, у меня больше нет надежды, я сеичас вам весь кабинет разнесу и физиономию расквашу.
Аналитик: Вы, может быть, боитесь, что я не хочу вами заниматься, потому что вчера я с вами не стал долго говорить по телефону, но нужно прояс- нить рамки наших взаимоотношении. Я смогу вам помочь, если вы мне создадите условия, чтобы помочь вам.
Пациент: Хватит чушь пороть, я убью всю мою семью, а потом и вас, всех укокошу, а сеичас вам морду разобью.
Аналитик: Мне придется попросить вас уити.
Пациент: (Наносит страшныи удар кулаком по столу, готов броситься на меня. Я уже чувствую себя расквашенным, превращенным в месиво, мне страшно, я задыхаюсь, весь дрожу внутри, но остаюсь неподвижным и внешне бесстрастным.) Убью вас, потому что неправильно меня лечите, всех убью, машину вам покорежу, судьба ваша решена: я вас убью сеичас, или через две недели, или через месяц. Вам остается одно — заняться мною, чтобы мне стало хорошо, — или я вас убью.
Аналитик: Мне кажется, вы расстроены и очень злитесь, очень боитесь, может быть, еще и взбудоражены визитом к доктору С. и еще тем, что ваша тетя должна платить за консультацию со мнои.
Пациент: Тетя мне сказала открытым текстом, что вы самозванец, что вы со мнои встречаетесь, чтобы деньги с меня тянуть, что вы к моим комплексам прибавляете свои. Я знаю, что вы меня видеть больше не захотите, но для вас все кончено, я вас убью.
Аналитик: Я думаю, не потому ли вы боитесь, что я вас не захочу видеть из-за того, что вы так рассердились. Но когда вы себя так ведете, вы всего лишь привносите сюда этот ваш аспект, которым — как вы боитесь — никто не станет заниматься. И если будете думать, что я буду с вами встречаться потому, что боюсь вас, то у вас, конечно, никакого доверия ко мне нет.
Никто не может заниматься этим аспектом, но мне нужно в нем разобраться, и горе вам, если вы не разберетесь.
Аналитик: Вы боитесь, что мои единственныи мотив вас лечить — это страх и других мотивов зани- маться вами у меня нет.
Пациент: Верно, проблема не здесь, а дома. (Плачет.) Кто может в моем городе мне помочь? Доктор X? Доктор Y? Доктор Z?
Аналитик: Я думаю, не то ли вас расстроило, что вы совершили прыжок. Вы ждали от анализа возможности считать себя жертвои матери, отца, братьев и сестер, вы ждали компенсации, а приходится подписывать счета под свою ответственность и работать на тракторе, и платить мне, как ваша тетя мне заплатила, тогда как до этого все лечили вас даром. Боитесь, что спасательная сеть, которую мы предусмотрели на лето, не достаточно надежна.
Пациент: Нет надежды. (Плачет.) Вы цедите жаждущему воду по каплям.
#цитаты
❤4😱2
07_03_Красная шапочка
Фромм Эрих
Забавное толкование Фромма "Красной Шапочки", в которой он увидел триумф женщин над мужчинами и серьёзный посыл мужененавистничества. (Из книги про значение и важность символов "Забытый язык")
#аудио
#аудио
🔥2👍1🌚1
07_05_«Процесс» Франца Кафки
Фромм Эрих
А ещё интересный взгляд на "Процесс" Кафки, как если бы всё происходящее было сном Йозефа К. В котором задержание отражает задержку в развитии личности. Низведение себя до банковского винтика, за что К. чувствовал угрызения совести и сыпал бессознательными самообвинениями.
#аудио
#аудио
👍2
Нарешті вийшов у світ Український психоаналітичний журнал. Майже весь присвячений важливим питанням практики під час війни та перекладам класики. Також містить безцінну статтю М. Великодної з оглядом 50 довготривалих досліджень щодо ефективності психоаналізу і порівняння його з іншими методами.
Спойлер: ефективний і незрівнянний :)
За виключенням роботи зі зниження суїцидальних спроб та серйозних самопошкоджень. І суперечливі дані по роботі з людьми з діагностованими психічними порушеннями (комусь дуже допомогло, комусь взагалі ні).
Також цікаво порівняти співвідношення запиту з частотою зустрічей та тривалістю психоаналітичної психотерапії (далі ПП).
Отримані результати
показали, що:
🔸️ 1) ефективність ПП прямо залежить від тривалості та частоти зустрічей;
🔸️ 2) відбувається додатковий приріст ефективності ПП з 6 по 24 місяці;
🔸️ 3) підтверджено
значний приріст ефективності при частоті 2–3 сесії на тиждень у порівнянні з 1 сесією;
🔸️ 4) ефективність підтримується переживанням позитивних стосунків із психотерапевтом;
🔸️ 5) існує взаємозвʼязок між клінічним синдромом та умовами терапії, які роблять її ефективною.
Щодо останнього пункту автори встановили, що при тривожній проблематиці та порушенні харчової поведінки більш важливою є частота зустрічей, ніж загальна тривалість. Однак при стресовій проблематиці та проблемах сімейної дезорганізації ефективність ПП залежить від її тривалості, а не від частоти сесій. [...] При
депресії горювання більш важливою виявилась тривалість, а при поєднанні депресії та тривоги – і тривалість, і частота зустрічей були значущими.
(Усі деталі див. у статті)
#журнал
Спойлер: ефективний і незрівнянний :)
За виключенням роботи зі зниження суїцидальних спроб та серйозних самопошкоджень. І суперечливі дані по роботі з людьми з діагностованими психічними порушеннями (комусь дуже допомогло, комусь взагалі ні).
Також цікаво порівняти співвідношення запиту з частотою зустрічей та тривалістю психоаналітичної психотерапії (далі ПП).
Отримані результати
показали, що:
🔸️ 1) ефективність ПП прямо залежить від тривалості та частоти зустрічей;
🔸️ 2) відбувається додатковий приріст ефективності ПП з 6 по 24 місяці;
🔸️ 3) підтверджено
значний приріст ефективності при частоті 2–3 сесії на тиждень у порівнянні з 1 сесією;
🔸️ 4) ефективність підтримується переживанням позитивних стосунків із психотерапевтом;
🔸️ 5) існує взаємозвʼязок між клінічним синдромом та умовами терапії, які роблять її ефективною.
Щодо останнього пункту автори встановили, що при тривожній проблематиці та порушенні харчової поведінки більш важливою є частота зустрічей, ніж загальна тривалість. Однак при стресовій проблематиці та проблемах сімейної дезорганізації ефективність ПП залежить від її тривалості, а не від частоти сесій. [...] При
депресії горювання більш важливою виявилась тривалість, а при поєднанні депресії та тривоги – і тривалість, і частота зустрічей були значущими.
(Усі деталі див. у статті)
#журнал
🔥5❤1
Одного разу у твіттері режисеру Девіду Кроненбергу поставили запитання: якби у вас була можливість запросити одного з цих людей на вечерю, кого б ви обрали: Фройда, Лакана чи Рене Жирара? Канадський режисер відповів безапеляційно: Зигмунда Фройда, без сумніву!
Огляд на його "Злочини майбутнього" (2022, боді-хорор)
#фільм
Огляд на його "Злочини майбутнього" (2022, боді-хорор)
#фільм
syg.ma
На полях «Злочинів майбутнього» Кроненберга
І знову Кроненберг. Про незворотність еволюції, тілесні мутації, владу плоті і над плоттю, а також про близькість, мистецтво і біль самовираження в прекрасній і моторошній роботі 2022 року
❤3🔥1
Хуан-Давид Назио (Figures de la psychanalyse 2021 (n° 41): Françoise Dolto, encore). Про работу Француазы Дольто с детьми. Полный текст перевода
Из всех высказываний Дольто, которые я записал, некоторые я сейчас для вас отобрал:
— Обращаясь к ребенку, который не принес камешка в качестве символической платы за сеанс, она уточняет: «Я не увижу тебя в следующий раз, если ты не принесешь свою символическую плату. Ты хочешь, чтобы я провела эту сессию только из–за любви к тебе? Так вот, нет!» Вот Дольто, которая напоминает нам, что психоаналитик не работает из–за любви к личности своего пациента. Конечно, мы любим своих пациентов, но не привязываемся к их персоне. [...]
— Еще один пример. Обращаясь к десятимесячному малышу, сидящему на коленях у няни, который удивительно умело руками месил кусок пластилина, Дольто сочувственно говорит: «Очень трудно быть младенцем, когда ты умный!» Говоря таким образом, Дольто разделяет незрелость ребенка и огромное интуитивное знание, которым он обладает и которое опережает его возраст.
— В том же ключе, но на этот раз, обращаясь к трехлетнему мальчику, она сказала: «Я думаю, у тебя очень проворные руки. Они умеют изобразить рыбу, даже если ты не знаешь, что это рыба. Твои руки умеют рисовать фигуры, которых ты сам не знаешь». Этот тип вмешательства очень характерный для Дольто. Они обособляют часть тела — вот руки —, и приписывают ей хорошее или плохое намерение, и когда оно плохое, например, это рука, которая бьет, или рот, который кусает, или нога, которая постукивает, такое олицетворение отделенной части тела, позволяет терапевту обращаться к ребенку, не обвиняя, не унижая и не заставляя его чувствовать себя виноватым. Вот иллюстрация: «Это не ты поцарапал своего младшего брата, это твоя рука! Нельзя больше позволять ей делать все, что она хочет!».
— Или еще один пример. Обращаясь к двухлетней девочке, ставшей жертвой покушения на убийство и выглядевшей оцепенелой, Дольто откровенно намекает: «Поскольку ты решила жить, теперь ты должна жить полноценно!» А в другой уже раз, во время сеанса, как будто чтобы подстегнуть желание этой маленькой девочки жить, Дольто говорит ей: «Как же все–таки хорошо, что ты родилась?».
В этих двух вмешательствах Дольто пробуждает и укрепляет ту часть личности ребенка, которая держится за жизнь.
— Одной немой маленькой девочке, которая постоянно ворочает языком во рту, Дольто интерпретирует: «Может быть, беда с твоим языком в том, что ты хочешь говорить по-гречески так, как говорил твой папа». [...]
— Наконец, последний пример, во время первого интервью с маленьким мальчиком трех лет, тот спросил ее: «А тебя как зовут?», и она ответила: «Меня зовут Франсуаза Дольто. Я психоаналитик и говорю детям правду о жизни».
#статьи
Из всех высказываний Дольто, которые я записал, некоторые я сейчас для вас отобрал:
— Обращаясь к ребенку, который не принес камешка в качестве символической платы за сеанс, она уточняет: «Я не увижу тебя в следующий раз, если ты не принесешь свою символическую плату. Ты хочешь, чтобы я провела эту сессию только из–за любви к тебе? Так вот, нет!» Вот Дольто, которая напоминает нам, что психоаналитик не работает из–за любви к личности своего пациента. Конечно, мы любим своих пациентов, но не привязываемся к их персоне. [...]
— Еще один пример. Обращаясь к десятимесячному малышу, сидящему на коленях у няни, который удивительно умело руками месил кусок пластилина, Дольто сочувственно говорит: «Очень трудно быть младенцем, когда ты умный!» Говоря таким образом, Дольто разделяет незрелость ребенка и огромное интуитивное знание, которым он обладает и которое опережает его возраст.
— В том же ключе, но на этот раз, обращаясь к трехлетнему мальчику, она сказала: «Я думаю, у тебя очень проворные руки. Они умеют изобразить рыбу, даже если ты не знаешь, что это рыба. Твои руки умеют рисовать фигуры, которых ты сам не знаешь». Этот тип вмешательства очень характерный для Дольто. Они обособляют часть тела — вот руки —, и приписывают ей хорошее или плохое намерение, и когда оно плохое, например, это рука, которая бьет, или рот, который кусает, или нога, которая постукивает, такое олицетворение отделенной части тела, позволяет терапевту обращаться к ребенку, не обвиняя, не унижая и не заставляя его чувствовать себя виноватым. Вот иллюстрация: «Это не ты поцарапал своего младшего брата, это твоя рука! Нельзя больше позволять ей делать все, что она хочет!».
— Или еще один пример. Обращаясь к двухлетней девочке, ставшей жертвой покушения на убийство и выглядевшей оцепенелой, Дольто откровенно намекает: «Поскольку ты решила жить, теперь ты должна жить полноценно!» А в другой уже раз, во время сеанса, как будто чтобы подстегнуть желание этой маленькой девочки жить, Дольто говорит ей: «Как же все–таки хорошо, что ты родилась?».
В этих двух вмешательствах Дольто пробуждает и укрепляет ту часть личности ребенка, которая держится за жизнь.
— Одной немой маленькой девочке, которая постоянно ворочает языком во рту, Дольто интерпретирует: «Может быть, беда с твоим языком в том, что ты хочешь говорить по-гречески так, как говорил твой папа». [...]
— Наконец, последний пример, во время первого интервью с маленьким мальчиком трех лет, тот спросил ее: «А тебя как зовут?», и она ответила: «Меня зовут Франсуаза Дольто. Я психоаналитик и говорю детям правду о жизни».
#статьи
syg.ma
Я Франсуаза Дольто. Я психоаналитик и я говорю детям правду о жизни
Этот текст является примером того, как Ф. Дольто работала со всеми маленькими пациентами в рамках своей Консультации на ул. Кюжа и выступает в качестве небольшого теоретического обоснования ее техники
🔥6❤2
На полях у психоаналітика
Нарешті вийшов у світ Український психоаналітичний журнал. Майже весь присвячений важливим питанням практики під час війни та перекладам класики. Також містить безцінну статтю М. Великодної з оглядом 50 довготривалих досліджень щодо ефективності психоаналізу…
YouTube
Psychoanalysis and War: On Witnessing Ukrainian Psychoanalysts
Episode 6 of the Psychoanalytic Authors on the Couch series.
In this episode, Oksana Yakushko and Mariana Velykodna discuss the shifting and elusive role of psychoanalysis in a time when both analysts' and patients' lives are at risk.
In this episode, Oksana Yakushko and Mariana Velykodna discuss the shifting and elusive role of psychoanalysis in a time when both analysts' and patients' lives are at risk.
❤1
Она сказала, что чувствует себя неподготовленной, что ей нужно больше учиться, читать больше книг и посещать больше курсов. Но по окончании обучения она не использовала полученную информацию, не могла признать свою компетентность, и её знания оставались лежать на полке.
Она прятала дорогие ей вещи на случай, если что-то случится, предвидя, что её ограбят. Эти материальные блага были подобны ее психологическим способностям: они были ценным, но она не использовала их. Лишённая наставничества и защиты со стороны отца, она считала, что всё принадлежавшее ей было хрупким и могло быть легко отнято у неё другими.
С.Е. Шварц "Отсутствующий отец"
#цитаты
Она прятала дорогие ей вещи на случай, если что-то случится, предвидя, что её ограбят. Эти материальные блага были подобны ее психологическим способностям: они были ценным, но она не использовала их. Лишённая наставничества и защиты со стороны отца, она считала, что всё принадлежавшее ей было хрупким и могло быть легко отнято у неё другими.
С.Е. Шварц "Отсутствующий отец"
#цитаты
🔥5👍1🤔1🌚1
Слова на папері треба розташовувати у такий спосіб, щоб вони займалися коханням, поки ніхто не бачить.
Андре Бретон (?) Із непоганої дискусії про сюрреалізм і психоаналіз (podcast)
Андре Бретон (?) Із непоганої дискусії про сюрреалізм і психоаналіз (podcast)
🔥7❤2😁1😱1
Начиная со времён Фрейда терапевты неплохо описали всевозможные вариации поведения клиента и его расположения в пространстве (как заходит, как сидит, как произносит слова, и что это всё значит, забывает ли он что-то в кабинете и т.п.), вплоть до способа оставлять гонорар (например, у Ф. был пациент, заранее утюживший купюры). Позже в список был добавлен первый телефонный звонок. Что говорит человек, желающий записаться на приём, нужно ли ему это срочно на сегодня, или он в состоянии подождать свободного места, как артикулирует свою проблему, может ли остановиться? Даже сейчас на многих курсах зачем-то рассказывают про опорные точки телефонной беседы, хотя, по субъективным ощущениям, люди редко предпочитают именно живой звонок. Описанные случаи плавно и необратимо превращаются в историческое наследие. И вот мы сталкиваемся с чем-то совсем новым (если подходить к виртуальным деталям с той же дотошностью, как это делалось раньше). Было бы интересно набрать современную базу кейсов, где аналитик говорит о зародыше контрпереноса, глядя на аватарку будущего анализанта в телеграме; или описывает, как тот обращается с камерой в начале и под конец терапии (показывает лишь лицо, или приносит любимых котов в кадр, или выходит на связь в пижаме, ведь он дома); или аналитик припоминает о своих чувствах, когда работа ведётся без камер, но по дыханию он вдруг догадался, что клиент втайне курит; либо автор пытается понять, почему конкретный человек всегда выбирает ритуал "потрясти" (функция в монобанке), чтобы перевести деньги, и вот они вместе неделя за неделей трясут телефонами в конце каждой встречи...
#заметки #мысли
#заметки #мысли
🔥10😁3
Цього року у Journal of the American Psychoanalytic Association з'явилася нова рубрика. З назвою "На сесії" (спасибо, Адександр Левчук, за находку!)
Бажаючих закликають описати невелику ситуацію, що виникла в кабінеті, та викликала у аналітика почуття розгубленості, тривоги, суму, або ж радість, здивування. У такі моменти аналітик часто переключається на інший концептуальний або технічний підхід, каже чи робить щось незвичне, чого сам не очікував, і тому це цікаво обдумувати. Авторів просять взагалі не використовувати термінів, і розповісти про ситуацію як вона видається - суб'єктивно. Потім два інших аналітика дають короткі коментарі з цього приводу.
Тут нема розлогих описів біографії клієнта, історії всього терапевтичного процесу і висвітлення пов'язаних із ним теоретичних питань. Однак, невеликі клінічні моменти створюють поле для фантазування щодо доцільності тієї чи іншої інтервенції, думок і дискусій.
У першому випуску "На сесії" Генрі Маркман (Henry Markman) змальовує дражливу психоаналітичну ситуацію, яка є технічно складною та емоційно складною як для пацієнта, так і для аналітика. Доннел Стерн та Шеллі Роквелл пропонують чутливі та вдумливі коментарі з власних теоретичних рамок, інтерперсональних та кляйніанських, відповідно.
#нотатки #стаття #переклад
Бажаючих закликають описати невелику ситуацію, що виникла в кабінеті, та викликала у аналітика почуття розгубленості, тривоги, суму, або ж радість, здивування. У такі моменти аналітик часто переключається на інший концептуальний або технічний підхід, каже чи робить щось незвичне, чого сам не очікував, і тому це цікаво обдумувати. Авторів просять взагалі не використовувати термінів, і розповісти про ситуацію як вона видається - суб'єктивно. Потім два інших аналітика дають короткі коментарі з цього приводу.
Тут нема розлогих описів біографії клієнта, історії всього терапевтичного процесу і висвітлення пов'язаних із ним теоретичних питань. Однак, невеликі клінічні моменти створюють поле для фантазування щодо доцільності тієї чи іншої інтервенції, думок і дискусій.
У першому випуску "На сесії" Генрі Маркман (Henry Markman) змальовує дражливу психоаналітичну ситуацію, яка є технічно складною та емоційно складною як для пацієнта, так і для аналітика. Доннел Стерн та Шеллі Роквелл пропонують чутливі та вдумливі коментарі з власних теоретичних рамок, інтерперсональних та кляйніанських, відповідно.
#нотатки #стаття #переклад
🔥3