Забавное толкование Фромма "Красной Шапочки", в которой он увидел триумф женщин над мужчинами и серьёзный посыл мужененавистничества. (Из книги про значение и важность символов "Забытый язык")

#аудио

А ещё интересный взгляд на "Процесс" Кафки, как если бы всё происходящее было сном Йозефа К. В котором задержание отражает задержку в развитии личности. Низведение себя до банковского винтика, за что К. чувствовал угрызения совести и сыпал бессознательными самообвинениями.

#аудио

Нарешті вийшов у світ Український психоаналітичний журнал. Майже весь присвячений важливим питанням практики під час війни та перекладам класики. Також містить безцінну статтю М. Великодної з оглядом 50 довготривалих досліджень щодо ефективності психоаналізу і порівняння його з іншими методами.

Спойлер: ефективний і незрівнянний :)

За виключенням роботи зі зниження суїцидальних спроб та серйозних самопошкоджень. І суперечливі дані по роботі з людьми з діагностованими психічними порушеннями (комусь дуже допомогло, комусь взагалі ні).

Також цікаво порівняти співвідношення запиту з частотою зустрічей та тривалістю психоаналітичної психотерапії (далі ПП).

Отримані результати
показали, що:
🔸️ 1) ефективність ПП прямо залежить від тривалості та частоти зустрічей;
🔸️ 2) відбувається додатковий приріст ефективності ПП з 6 по 24 місяці;
🔸️ 3) підтверджено
значний приріст ефективності при частоті 2–3 сесії на тиждень у порівнянні з 1 сесією;
🔸️ 4) ефективність підтримується переживанням позитивних стосунків із психотерапевтом;
🔸️ 5) існує взаємозвʼязок між клінічним синдромом та умовами терапії, які роблять її ефективною.

Щодо останнього пункту автори встановили, що при тривожній проблематиці та порушенні харчової поведінки більш важливою є частота зустрічей, ніж загальна тривалість. Однак при стресовій проблематиці та проблемах сімейної дезорганізації ефективність ПП залежить від її тривалості, а не від частоти сесій. [...] При
депресії горювання більш важливою виявилась тривалість, а при поєднанні депресії та тривоги – і тривалість, і частота зустрічей були значущими.

(Усі деталі див. у статті)

#журнал

Одного разу у твіттері режисеру Девіду Кроненбергу поставили запитання: якби у вас була можливість запросити одного з цих людей на вечерю, кого б ви обрали: Фройда, Лакана чи Рене Жирара? Канадський режисер відповів безапеляційно: Зигмунда Фройда, без сумніву!

Огляд на його "Злочини майбутнього" (2022, боді-хорор)

#фільм

Хуан-Давид Назио (Figures de la psychanalyse 2021 (n° 41): Françoise Dolto, encore). Про работу Француазы Дольто с детьми. Полный текст перевода

Из всех высказываний Дольто, которые я записал, некоторые я сейчас для вас отобрал:
— Обращаясь к ребенку, который не принес камешка в качестве символической платы за сеанс, она уточняет: «Я не увижу тебя в следующий раз, если ты не принесешь свою символическую плату. Ты хочешь, чтобы я провела эту сессию только из–за любви к тебе? Так вот, нет!» Вот Дольто, которая напоминает нам, что психоаналитик не работает из–за любви к личности своего пациента. Конечно, мы любим своих пациентов, но не привязываемся к их персоне. [...]
— Еще один пример. Обращаясь к десятимесячному малышу, сидящему на коленях у няни, который удивительно умело руками месил кусок пластилина, Дольто сочувственно говорит: «Очень трудно быть младенцем, когда ты умный!» Говоря таким образом, Дольто разделяет незрелость ребенка и огромное интуитивное знание, которым он обладает и которое опережает его возраст.
— В том же ключе, но на этот раз, обращаясь к трехлетнему мальчику, она сказала: «Я думаю, у тебя очень проворные руки. Они умеют изобразить рыбу, даже если ты не знаешь, что это рыба. Твои руки умеют рисовать фигуры, которых ты сам не знаешь». Этот тип вмешательства очень характерный для Дольто. Они обособляют часть тела — вот руки —, и приписывают ей хорошее или плохое намерение, и когда оно плохое, например, это рука, которая бьет, или рот, который кусает, или нога, которая постукивает, такое олицетворение отделенной части тела, позволяет терапевту обращаться к ребенку, не обвиняя, не унижая и не заставляя его чувствовать себя виноватым. Вот иллюстрация: «Это не ты поцарапал своего младшего брата, это твоя рука! Нельзя больше позволять ей делать все, что она хочет!».
— Или еще один пример. Обращаясь к двухлетней девочке, ставшей жертвой покушения на убийство и выглядевшей оцепенелой, Дольто откровенно намекает: «Поскольку ты решила жить, теперь ты должна жить полноценно!» А в другой уже раз, во время сеанса, как будто чтобы подстегнуть желание этой маленькой девочки жить, Дольто говорит ей: «Как же все–таки хорошо, что ты родилась?».
В этих двух вмешательствах Дольто пробуждает и укрепляет ту часть личности ребенка, которая держится за жизнь.
— Одной немой маленькой девочке, которая постоянно ворочает языком во рту, Дольто интерпретирует: «Может быть, беда с твоим языком в том, что ты хочешь говорить по-гречески так, как говорил твой папа». [...]
— Наконец, последний пример, во время первого интервью с маленьким мальчиком трех лет, тот спросил ее: «А тебя как зовут?», и она ответила: «Меня зовут Франсуаза Дольто. Я психоаналитик и говорю детям правду о жизни».

#статьи

Она сказала, что чувствует себя неподготовленной, что ей нужно больше учиться, читать больше книг и посещать больше курсов. Но по окончании обучения она не использовала полученную информацию, не могла признать свою компетентность, и её знания оставались лежать на полке.

Она прятала дорогие ей вещи на случай, если что-то случится, предвидя, что её ограбят. Эти материальные блага были подобны ее психологическим способностям: они были ценным, но она не использовала их. Лишённая наставничества и защиты со стороны отца, она считала, что всё принадлежавшее ей было хрупким и могло быть легко отнято у неё другими.

С.Е. Шварц "Отсутствующий отец"

#цитаты

https://youtu.be/-gl-kaGumng

Соблазнение на сессии 😁
Ролик для PRADA от Палански

Слова на папері треба розташовувати у такий спосіб, щоб вони займалися коханням, поки ніхто не бачить.

Андре Бретон (?) Із непоганої дискусії про сюрреалізм і психоаналіз (podcast)

Начиная со времён Фрейда терапевты неплохо описали всевозможные вариации поведения клиента и его расположения в пространстве (как заходит, как сидит, как произносит слова, и что это всё значит, забывает ли он что-то в кабинете и т.п.), вплоть до способа оставлять гонорар (например, у Ф. был пациент, заранее утюживший купюры). Позже в список был добавлен первый телефонный звонок. Что говорит человек, желающий записаться на приём, нужно ли ему это срочно на сегодня, или он в состоянии подождать свободного места, как артикулирует свою проблему, может ли остановиться? Даже сейчас на многих курсах зачем-то рассказывают про опорные точки телефонной беседы, хотя, по субъективным ощущениям, люди редко предпочитают именно живой звонок. Описанные случаи плавно и необратимо превращаются в историческое наследие. И вот мы сталкиваемся с чем-то совсем новым (если подходить к виртуальным деталям с той же дотошностью, как это делалось раньше). Было бы интересно набрать современную базу кейсов, где аналитик говорит о зародыше контрпереноса, глядя на аватарку будущего анализанта в телеграме; или описывает, как тот обращается с камерой в начале и под конец терапии (показывает лишь лицо, или приносит любимых котов в кадр, или выходит на связь в пижаме, ведь он дома); или аналитик припоминает о своих чувствах, когда работа ведётся без камер, но по дыханию он вдруг догадался, что клиент втайне курит; либо автор пытается понять, почему конкретный человек всегда выбирает ритуал "потрясти" (функция в монобанке), чтобы перевести деньги, и вот они вместе неделя за неделей трясут телефонами в конце каждой встречи...

#заметки #мысли

Цього року у Journal of the American Psychoanalytic Association з'явилася нова рубрика. З назвою "На сесії" (спасибо, Адександр Левчук, за находку!)

Бажаючих закликають описати невелику ситуацію, що виникла в кабінеті, та викликала у аналітика почуття розгубленості, тривоги, суму, або ж радість, здивування. У такі моменти аналітик часто переключається на інший концептуальний або технічний підхід, каже чи робить щось незвичне, чого сам не очікував, і тому це цікаво обдумувати. Авторів просять взагалі не використовувати термінів, і розповісти про ситуацію як вона видається - суб'єктивно. Потім два інших аналітика дають короткі коментарі з цього приводу.

Тут нема розлогих описів біографії клієнта, історії всього терапевтичного процесу і висвітлення пов'язаних із ним теоретичних питань. Однак, невеликі клінічні моменти створюють поле для фантазування щодо доцільності тієї чи іншої інтервенції, думок і дискусій.

У першому випуску "На сесії" Генрі Маркман (Henry Markman) змальовує дражливу психоаналітичну ситуацію, яка є технічно складною та емоційно складною як для пацієнта, так і для аналітика. Доннел Стерн та Шеллі Роквелл пропонують чутливі та вдумливі коментарі з власних теоретичних рамок, інтерперсональних та кляйніанських, відповідно.

#нотатки #стаття #переклад

«Наступне питання складніше. Чи повинен аналітик повністю підкоритися умовам, що висуває пацієнт? Моєю мовою це звучало б приблизно так: "Аналітик з'їхав з глузду, пацієнт — притомний"»

Коментар Шеллі Роквелл (кляйніанська перспектива) до віньєтки "На сесіїї з Метом".

«Віньєтка Маркмана підводить нас до питання, яке ми ставимо відтоді, як почали ставити під сумнів так звану стандартну техніку як критерій аналітичної компетентності: Що таке психоаналіз? Чесно кажучи, для мене це питання ніколи не було таким тривожним, як, на скільки мені відомо, для багатьох інших. Я завжди вважав, що клінічний психоаналіз - це особливий спосіб для однієї людини бути корисною іншій. Це проект, який ґрунтується на допитливості; визнанні безперервного несвідомого процесу; на центральному місці стосунків з іншими, внутрішнім і зовнішнім; і на взаємному намірі його учасників зрозуміти один одного. Саме тому психоаналіз для мене є найбільш значущим, коли його розуміють як відношення, а не як процедуру.»

Коментар Доннела Стерна (реляційна перспектива) до віньєтки "На сесіїї з Метом".

«Не беспокойся, дорогая» (2022) — американский психологический триллер режиссёрки Оливии Уайлд. Фильм поднимает вопросы гендерных ролей, патриархата, феминизма, и в этом отношении (на мой взгляд) гораздо интереснее «Барби» Греты Гервиг (2023). Однако если феминистическая борьба подаётся лейтмотивом, напрямую, и говорить о ней даже скучно, то вот дополнительная мелодия становления главной героини, обретение ею своей истинной самости, и муки, доставляемые заточением в самости ложной — показаны великолепно.

Это ещё один пример жуткого кино (вроде «Солнцестояния» 2019), когда самое ужасное происходит не в сумраке, или тёмной подворотне, а при ослепительно ярком свете дня. Каково же это — быть объектом чужой галлюцинации, где, помимо прочего, есть настоятельное требование оставаться счастливой, непрерывно наслаждаться?

(Важно перед просмотром фильма не открывать трейлеры, чтобы не испортить себе впечатление)

https://telegra.ph/Na-polyah-Ne-bespokojsya-dorogaya-2022-12-24

#смотрим_вместе #фильм

Після більш загального виявлення не-інтерпретативних чинників, що допомагають "зціленню", Бостонська група йде вперед. І на цей раз робить спробу вгледіти нюанси терапевтичної дії майже під мікроскопом. Розбираючи все на молекули і аналізуючи ледве помітні зрушення у досить об'ємному "живому" протоколі зустрічі.

Направду ця стаття написана аж 20 років тому. І трохи забавно уявляти, як десять стареньких інтелектуалів кожного дня збираються разом, щоб подумати, чому один з них на нещодавній сесії хмикнув саме три рази, а мовчання клієнта продовжувалося рівно 63 секунди.

Втім, коли техніка аналітика не підлягає жорсткому регламентуванню (коли є строгі шаблони потрібних фраз, або точні списки/етапи, які необхідно крок за кроком пройти), ці питання стають дійсно важливими. Чому ми говоримо те, а не інше? Як обрати напрям? Чому саме у такий спосіб і у такий момент? І як відбувається взаємний вплив у парі? Сам клієнт може мати досить розмите уявлення, де він хоче опинитися у результаті терапії, чи навіть у кінці поточної сесії. Кожного разу це лише вирішення негайної дилеми, як саме варто вчинити прямо зараз, щоб просунутись. З одного боку це веде до непередбачуваності і недбалості (в крайньому випадку до хаоса), але з іншого - дає місце імпровізації, спільності, справжній співтворчості і стосункам між двома людьми. Також стаття класно ілюструє "комунікативну надмірність", коли один і той же матеріал спливає у різних контекстах, образах, часових проміжках; і автори показують, як це можна використати для розуміння іншого.

https://telegra.ph/Something-mote-than-interpretation-Revisited-12-27

#стаття