Це добре, що військові органи вивільнять від цієї роботи, й їх роботу переймуть правоохоронці. Питання, чи потягнуть по операційним спроможностям. Радий бачити тут НГУ, оскільки у нього є нормальний кадровий резерв, уповноважений на використання спецзасобів. Тож в цілому відчувається, що відбудеться унормування та збільшення ефективності.

https://news.1rj.ru/str/ssternenko/54060

Мріють щоб працювали в інтересах корпусу, а не єбалів

Читайте коментарі й донатьте

Дебілом як виявилось був сам макнамара, та 100 тисяч дебілів ним найбранним не единий його дебілізм.

​В основі його ідеї лежала концепція війни на war of attrition з crossover coint (точки перетину):
​Перемога настане в той момент, коли американські війська вбиватимуть ворогів швидше, ніж ворог зможе мобілізувати нових рекрутів. (Ніхуя не нагадує?)

Відповідно, єдиним показником ефективності офіцера, підрозділу чи цілої операції стала різниця між Kill Ratio (співвідношенням втрат): скільки вбили ми vs скільки вбили нас.
Це стало хрестоматійним прикладом McNamara fallacy. Оскільки кар’єра офіцерів залежала від цифр у звітах («body count»-йобликів), почалася масова фальсифікація:
​Солдат доповідав лейтенанту, що бачив, як впало двоє ворогів.
Двое солдат застрелили одного, та доповіли окремо
​Лейтенант, щоб перестрахуватися і виглядати краще, писав у рапорті «3».
​Капітан округлював до «5».
​У штабі в Сайгоні це перетворювалося на «знищено загін».
У результаті Пентагон отримував звіти, згідно з якими В’єтконг мав би вже закінчитися кілька разів, але війна тривала.
​В сучасній війні це нагадує ситуацію, коли штаби вимагають «фотозвітів» чи красивих цифр у слайдах, ігноруючи реальний стан боєздатності підрозділу чи реальну оперативну обстановку. А сам
Макнамара не врахував, що північний В’єтнам був готовий пожертвувати набагато більшою кількістю людей, ніж США були готові вбити, перш ніж американське суспільство втомиться від війни.

Енемі не згоден, я відповім. Хз за якийсь підрозділ конкретно, але можу поскаржитися на структуру в цілому.

Нульовим пунктом виведу те, що винагороджувати підрозділи це добре, але дійсно орієнтуватися на абстрактний KPI це дуже погана ідея, котра дуже далека від військового мистецтва.

Далі підемо по структурі. Вот у нас є СБС. Яка задача стоїть перед СБС? Все. Підрозділи СБС працюють як засоби ураження батальйонного рівня, так і виконують задачі по ураженню стратегічних об'єктів. Таким чином, це робить СБС більше структурою для вирішення логістичних, навчальних та організаційних питань. Як рота вогневої підтримки це насправді окремі взводи, але об'єднані з організаційних міркувань. Й відповідно, їх підрозділи мають придаватися до інших й працювати в їх інтересах. Але все відбувається не зовсім так, оскільки СБС має велику політичну вагу, й діють не в рамках оборонного задуму, а виконують задачі, сформульовані керівником Сил. Наприклад, починають працювати по об'єктам енергоінфраструктури – себто виконуючі політичні задачі. Акцентуація на кількість ураженних цілей, наприклад, це суто політичний ракурс війни, й також частина завдання керівника Сил.

Про роботу в інтересах піхоти. Ураження живої сили це лише одна з задач, що може виконуватися в інтересах піхоти. Окрім цього, піхота потребує логістики, мінування, спостереження підходів до позицій, роботи на заборону, супроводження піхоти (фпв ефективне в супроводженні групи під час штурмових дій). Значна частина підрозділів не має засобів забезпечити це. Тобто вони можуть мати піхоту, але ходять з протягнутою рукою по підрозділам щоб хоч щось їй робити. Ця ситуація призводить до деморалізації: командири піхотних батальйонів не можуть нічого зробити, тільки дивитися й молитися за свій особовий склад й милість інших підрозділів.

Наведу приклад, як це у противника. У противника є батальйон, що виконує поставлену бойову задачу. В цьому батальйоні є власні БпС, що діють в його інтересах. Батальйон діє в рамках смуги полку та його завдань. У полка є свій БпС, що працює в інтересах полку й лінійних батальонів. В полку є інженерно-саперна рота, котра має свої екіпажі FPV й здійснює мінування. Полк діє в рамках смуги дивізії, котра також має свій задум й має власні БпС, що працюють в інтересах дивізії й її структурних елементів. Й от вже вони завершують формування окремих з'єднань БпС, здається на рівні армій. Ну й звісно різні розпіарені підрозділи "особой категории снабжения", котрі придаються працювати щоб особливо сильно єбати.

Тепер згадай свою ділянку й бардак на ній й заплач.

Й це насправді не проблема СБС. Це проблема, що політичне керівництво більше сприймає це діло не як безкінечний процес відладки складного механізму, котрий має працювати весь, а через призму бізнесу та політики, де панує конкуренція. Деякі корпуса сидять як обісцяни й залежать від того, щоб до них кинули підрозділи СБС та ОШП щоб врятувати. Так не має бути.

https://news.1rj.ru/str/Echo17c/43

Хоча я упустив важливий момент.

У противника всі не-піхотні посади укомплектовані від 80% щонайменше. Це ключове й це дає йому можливість формувати що завгодно й як він захоче.

Щось посміявся, що Реза Пехлеві дякую Сибізі за підтримку.

Так би мовити частина глобальної політики тепер.

Схоже когось попруть до Ракки

https://news.1rj.ru/str/levant24_ru/33926

Трофейна зброя

0 трофеїв, якесь сміття з будиночку лісника

https://news.1rj.ru/str/lachentyt/58468