Просто мушу про це написати, бо це ще одна непоправна втрата, яку кацапи нам ніколи не відшкодують.

19 червня на фронті загинув єдиний син письменниці Еліни Заржицької, Ігор.

Батько хлопця перебував у лікарні після операції, коли дізнався про смерть сина.

Друзі й колеги поширюють номер картки, на яку можна перерахувати допомогу родині: 4149 4993 9224 6771

Вічна пам'ять.

Щось сьогоднішнім вечором росіянський стервятник сильно розлітався

Яку книжку берете з собою в безпечне місце? Я ось ↑

Ділюся внутрішніми приколами «ЛЮБИТИ + ПИСАТИ» 🙃🙃🙃

#письменницьке

Такого спекотного літа я ще не бачила.

Хоча ні, бачила.

В те літо зі стін чайної на нас дивилися бридкі вирізані з дерева очі. Вони завжди на нас дивилися: коли ми пили пуер, коли улун, коли грали в Дженґу і шахи, коли малювали ідіотські малюнки в моєму блокноті – не зводили з нас потертих крапок-зіниць і завжди посміхалися. Усмішками їхніми були тріщини. Не знаю, кому прийшло в голову повісити на стіні чайної такі страхопудські дерев'яні скульптури, але вони точно були того варті – з часом ти до них звикав, як до небуйних сусідів-алкашів, які з самого ранку проводжали тебе на сходинках під'їзду на роботу. Дивні, проте кумедні. Без них на сходинках ставало сумно. От так і зі скульптурами – коли чайна готувалася до закриття, стіни без них опустіли і осиротіли.

Бариста (я так і не дізналася, як правильно називати людину, яка варить чай. чайний майстер? чаїста?) завжди трішки насторожено ставилася до всього цього соціального непотребу, що збирався у неї в закладі. А хто б не боявся? Письменники, художники, музиканти, вуличні фотографи й інші мудаки і мудачки – брали один чайник на всіх і сиділи цілісінький день. Прибуток в мінус! Але ми старалися залишати добрі чайові, навіть будучи підлітками, тож бариста-чаїста виганяла нас рідко. Лише коли хтось закурював. Але з близької нашої компанії ніхто не курив.

Того літа від спеки було страшно виходити з хати, але коли таки виходили, то загнати нас додому могли тільки розсерджені батьки. Ми брали пледи і їхали кудись за місто, за кладовище в лісопосадку, де якісь розумні люди поставили столик і лави. Ми смажили сосиски, бо забули купити маршмелоу, і гризли напівзасохлий хліб. Співали під гітару. Інколи ходили по болоту біля ставка між міськими вулицями і дивилися на жаб. Ловили жаб. Я не ловила – мене в дитинстві налякали, що від них на руках з'являються бородавки. А мені якось випалювали бородавку на руці, і це було так боляче, що я вирішила потерпіти і не гладити цих земноводних істот.

Я того літа ображалася, що мені не дозволяли гуляти вночі, як іншим моїм друзям. А зараз вночі не погуляєш. Та і стара я стала для таких розваг – в дванадцять вже сплю без задніх ніг. А в інші дванадцять працюю. Працюю. Працюю.

#софіягудовсек

Дуже тяжко хотіти щось запостити на сайті, щоб потихеньку публікуватися, а не мати що, бо весь свій час тратиш на сайт 🫠🫠🫠

Дата. Підпис

Не жалуюся насправді, в цьому одні плюси

Ми круті, а тепер стали, як то кажуть, ще крутішими 🫡

Дякуємо за поширення нашої ініціативи! 💚

https://news.1rj.ru/str/ukrwrite_sabbath/254

Другий випуск UWURadio ✨

Ми дуже раді, що ви так душевно прийняли перший випуск, тож другий не змусив себе довго чекати!

Другий випуск присвячений Місяцю Гордості 🏳️‍🌈 та подіям в письменницькому і книжковому світі, що відбувалися навколо нього. А також ми з Таньою трішечки обговорювали загальну тенденцію росту та розвитку квір-літератури в Україні та світі

ДИВИТИСЯ/СЛУХАТИ ЗА ПОСИЛАННЯМ:
https://youtu.be/gBMaKClMRDg?si=J3T2Qgdu3ivLyVFP

#письменницьке

Випусковий проєкт «ЛЮБИТИ + ПИСАТИ» ВІДКРИТО 🐣

Трьохмісячна подорож підійшла до кінця 🙈

На виставці ви можете ознайомитися із поетичними, прозовими творами та есеїстикою випускників. Деякі твори були написані протягом навчання, деякі до, але найголовніше – що ви можете побачити їх ще протягом цілого місяця!

Ми з командою віримо, що чим більше такої творчої та ідейної молоді буде в країні, тим гучніше лунатиме слава про Україну на увесь світ 🇺🇦

#письменницьке #любитиписати

Іноді я замикаюся на думці: а як привернути увагу читачів? Не для себе, для всього україномовного письменницього простору. Як зробити класно, весело, як луснути стінки бульбашки, в якій ми всі ніби заточені?

Напевно це те, як почувалися україномовні автори і видавці всі ці роки, а я от лише пару років як завітала на цю вечірку і переживаю все те, що вони пройшли вже сто разів.

#соборні_норни Out of context

Як ви?

Донатити можна сюди:

1. банка збору «Книголють» від «in book we trust» тут

2. одногрупниця збирає на 45 дронів і розігрує серед донатерів журнал «український театр» з автографами акторів і режисерів тут

3. ще можна допомогти фонду «Охматдиту» тут

Євгенії Духопельникової потрібна допомога — розплатитися за ремонт джипа, віддати гроші ще за одну машинку та інше. Давайте допоможемо?

https://www.facebook.com/jane.dukh.3/posts/pfbid02v6g5rRjU8ydie8tDKDcEAsw6xKdAQm5LkBfnN6f8CnciPV4kZ54YVvii6G5JPU72l

5168 7422 3448 5484

5375414135872645 моно

Росіяни – найжахливіший вірус, що стався з планетою. Вони не орки, бо навіть орки мають честь, вони – росіяни. Наймізерніше і найпочварніше слово на землі. Слово, яке, я вірю і хочу вірити, викликатиме огиду до кінця існування людства. Яке буде клеймом на людині до кінця її життя. Ти – росіянин. Ти – вбивця. Ти – стрілок по дитячих лікарнях.

https://www.ohmatdytfund.org/donate

Нагадайте, де всрався Readeat? Чи це з кимось іншим була історія? Баба стара стала, вже не пам'ятає

Немає нічого вічного в цьому світі, окрім трьох речей: води, вогню і срачів в Твітері.

Я отримала ваше attention, а тепер давайте поговоримо про справді важливі речі: як дописати цих дурних три глави? ТРИ ГЛАВИ - І СИРА ЧЕРНЕТКА БУЛА Б ГОТОВА. Але я ношуся з нею, як з писаною торбою, все ніяк не візьмуся, і зненацька купа причин знаходиться, щоб взагалі не торкатися тексту: на UWU заготовки поробити, в магазині відео помонтувати, покупатися, повалятися, поприбирати, коту лапки водичкою повитирати - коротше, абсолютно все, що завгодно, окрім того, щоб сісти і хоча б одну з тих трьох глав дописати. Не кажучи вже про доведення всього рукопису до сюжетного і редакторського пуття.

І от як з цим боротися? 🫨

Одна дуже важлива людина потребує нашої допомоги

Колись я писала про нього текст. Писала-писала, але так і не виклала, бо абсолютно всі хвалебні слова здавалися мені недостатніми. І видалила. А тепер дуже шкодую.

Ви не можете уявити навіть, скільки всього ця людина зробила для Рівного, рівнян і всієї, бляха, країни.

Він був важко поранений, втратив багато крові і ногу.

Я вважаю, що найменше, що ми можемо зробити, щоб віддячити – це допомогти.

Банка: https://send.monobank.ua/jar/3jDpHkb2CX

Анонімність зберігається тимчасово в цілях спокою рідних.

Це хлопець, для якого ми з вами та «Яскраво» вчора збирали кошти. Сьогодні його не стало

Привіт, друзі.

Пише не Костя. Пише Саша, його дівчина.

На останньому бойовому виїзді Костя отримав важке поранення. Разом з лікарями він боровся за життя.

Проте, сьогодні вранці серце зупинилося.
Костя загинув.

Деталі щодо поховання й тощо будуть пізніше у цьому каналі у тому числі.

Якщо буде потрібна допомога, ми також про це повідомимо.

Готуйте вишиванки, форму.

Зробимо прощальний вечір, для цього мені буде потрібна ваша допомога. Я пізніше її попрошу.


Дякую

Мене зовсім розносить від цього всього 💔💔💔

І фізично, і морально

Ледь слова збираю докупи