Якщо я не потраплю у жодне видавництво...

З віком людина стає песимістичнішою реалістом. Не знаю, чи всяка, і не знаю, чи людина, проте це точно стосується мене і мого погляду на тексти. І так як поки що апдейтів по редагуванню "Соборних норн" немає (ну як, взагалі то є: я редагую вже третю главу, 83 авторських листка сумарно), то ми піднімемо тему про дещо близьке кожному з нас.

Сьогодні я хочу поговорити з вами про страх. І не так про страх подавати свої рукописи у видавництва, страх посилати їх на пошту etc, як про страх відмови. І про те, що до цього людина теж повинна готуватися.

Як любить казати моя психологиня, усі ми - просто рептилії із занадто розвиненим мозком. І коли цій рептилії два роки, а мама відмахується від намальованого нею сонечка на листочку, то це сприймається, як кінець світу.

Так от, найважливіша навичка, яку я здобула за свої не дуже довгі роки життя - це усвідомлення, що як тільки ти надаєш чомусь одному самовизначального значення, воно тебе губить. Це стає твоєю ахілесовою п'ятою рівно так само, як і стовпцем, на який ти можеш спертися. І про це потрібно пам'ятати завжди.

Тому що дитина із цим сонечком - одне ціле, вона вкладає в це сонечко свою душу і, отримуючи критику, сприймає її за критику себе як живої істоти. І якщо ти, ти-автор, сприймаєш свій текст самовизначальним - велика вірогідність, що, отримавши не дай Бог відмову, ти сприймеш її дуже близько до серця (можливо, вона розбудить в тобі звіра, всі нервові системи різні, а, може ти, як я, ридатимеш п'ять днів підряд).

Звичайно, ми не можемо контролювати наші емоції, але ми можемо трішки параноїдальненько підготувати собі подушки безпеки - саме тому всі ці відоси в ТікТоці говорять про "побудову опор", от тільки ці опори треба будувати поступово, а не коли припекло! Щоб в графі "розкажіть про себе" не було одне-єдине слово. Письменник, студент, син, брат, друг, хлопець, жартівник, господар свого собаки, лижник, знавець бродвейських мюзиклів, любитель збитня - та що завгодно може стати вашою опорою, головне, щоб ви її любили і щоб вона була не одна.

І відмова може підкосити вашого творця (а може і не підкосити), проте якщо ви будете мати інші іпостасі, дрейдл матиме знаки і на інших своїх гранях - ви від того не розвалитеся.

Я, звичайно, дуже хочу потрапити у видавництво. І ти теж. Але чи видавництва захочуть мене - це питання. Питання, відповідь на яке від мене залежить лише побічно. Як і від тебе.

Комусь я не підійду своїми висловлюваннями, комусь - малою кількістю підписників у каналі. Комусь не підійду жанрово, комусь не сподобаюся як людина. Комусь здамся хвальком, комусь занудою, комусь текст мій буде перевантаженим непотрібними конструкціями, комусь - занадто простим.

Але найголовніше - навіть, якщо "Соборні норни" не візьме жодне видавництво, у мене завжди буду я. Так, я-письменник валятиметься в агоничних конвульсіях, проте я-робітник, наприклад, все ще зможе стояти на ногах. А я-любитель-мюзиклів взагалі почуватиметься прекрасно - бо нарешті буде час подивитися те, що він так любить.

Загалом, як я завжди підсумовую: немає погано написаних текстів або поганих авторів. Є невичитаний текст, неграмотний текст, композиційно невірно побудований текст або неправильно підібраний інструментарій сторітелінгу, невдалі архетипи, недостатньо прописані персонажі або, банально, не в той час випущений текст, тому сприйнятий неналежне.

Проте ми прийшли в цей світ вчитися, вчити і залишати щось по собі - тож не бійтеся; просто будьте обачними, коли діло стосується чогось, що вам важливо.

#софіягудовсек

Софія Гудовсек потім вигадає назву

Пара з польської бі лайк: 😁

Дізнаюся тут все більше і більше про організацію, яка створює ArchiveOfOurOwn (AO3).

Вони дуже і дуже ідейні. Один з напрямків їхньої діяльності — політичний і юридичний, вони захищають авторів фанфікшену від переслідувань правовласниками і подають петиції до офіційних органів США та інших країн з вимогами/пропозиціями про зміни в закони і нормативи, так щоб права творців фанатського контенту були краще захищеними.

З того, що цікаво для мене, сам AO3 як сайт написаний на рубі. Весь їх код можна побачити отут: https://github.com/otwcode/otwarchive

Хейхо! Сьогодні мені стукнуло 20 років ✨🥰🎂🎈

І я вирішила хоча б спробувати підсумувати свій рік – хоч зазвичай я цього не роблю, але, як не крути, починається нове десятиліття життя!

Вдячна кожному за поширення. Ви найкрутіше панство та панянство 🫂

Почну з письменницького:

• Цього року я стала лауреаткою стипендії Президента для молодих письменників. Немає що додати, просто ✨ ВАУ ✨

• Ми з командою заснували Письменницьке коло обміну досвідом "ЛЮБИТИ + ПИСАТИ". Для мене було великою честю започатковувати подібний проєкт і взаємодіяти із старшим та молодшим поколінням колег. Можливо, я нечасто це зазначаю, але для мене основою ціллю є те, щоб про українську літературу та самих українських авторів – від маленьких до великих – горланили з кожної старої праски баби Параски у світі. І обмін досвідом зі старшими письменниками я вважаю одним із найконкурентноспроможніших способів навчання молодих письменників. Детальніше про це я говорила, до речі, у цьому випуску подкасту UWURadio.

• Я є частинкою неймовірної команди UWURead. У мене все ще в голові не вкладається, з наскільки крутими людьми я існую в одному просторі 😭🙌

• Я дописала чорновий варіант рукопису "Соборних норн". Після майже п'яти років марудження і здихання над ним. Тепер головне не редагувати його ще п'ять!

І до особистого:

Я, на жаль, переживаю не найкращі часи (добре, я переживаю абсолютно жахливі часи): моє коло спілкування поріділо і зменшилося до розміру декількох людей та мого хлопця. Я екстраверт, тож для мене така раптова ізоляція від соціуму схожа на затягнення в трясовину, але якщо так трапилося, значить, для чогось це було потрібно. Я вірю, що новий рік принесе мені купу неймовірних знайомств, чудових друзів та подій, а найголовніше – Перемогу нашій країні!

Проте, якщо ви хочете виповзти кудись на каву, я лише за ;)

Цього року я багато раділа, багато плакала, багато сміялася і ще більше – байдикувала, тож зробила значно менше, чим могла би зробити, якщо би взяла свою лінь в руки 🤔

Привітати мене можна, поширивши цей канал друзям та колегам, якщо вам цікаво те, чим я займаюся.

Та обов'язковим донатом на ЗСУ!

Але якщо ж Вам дуже хочеться привітати мене особисто, можете кинути монетку на шматочок гавайської піци. Але це лише після донату на ЗСУ і лише на суму до 10 грн (всі більші суми буду перекидувати на збори): https://send.monobank.ua/jar/6YTRiPEzrA

Я вас усіх дуже люблю, дякую, що читаєте та слідкуєте! ✨🫂

Найкращі ❤️

Поки ви всі були на Книжковій країні, ми з хлопцем ліпили з глини дзвоника і вазочку ✨✨🥰

Я, коли зайшла в канал до людини, яка розповідає про свій пітчинг і каже, що їй залишилися ще фінальні розділи, правки і робота з бетами: А що, подаватися можна не лише коли текст вилизаний начисто? 😨😨😨

🪄

Ґрифіндор після Макґонеґел очолить Невіл Лонґботом.

Маниш-дурманиш голову кружиш

Мій брат відкрив збір на антену (підсилювач сигналу для дронів) для нашого двоюрідного брата Антона, що воює на донецькому напрямку.

Пост:
https://www.facebook.com/misha.hrynko/posts/pfbid0TphGi42ggjCrdYTLBF6SDtMhxWzUV7oniTMFe8XfS6CMKayn1qTcgQQseyFYYRfpl

Банка
https://send.monobank.ua/jar/5VbBhA1kwc

Буду дуже вдячна за поширення!

✨ Зняла купу класних тіктоків за цей час, до речі!

Трішки життєвих: https://www.tiktok.com/@sofie_hood/video/7419257502019112197

Трішки крінджових: https://www.tiktok.com/@sofie_hood/video/7419620156520844550

Трішки літературних: https://www.tiktok.com/@sofie_hood/video/7419986199617522950

Трішки життєво-літературних: https://www.tiktok.com/@sofie_hood/video/7418625891586018566

Трішки винничуконенависних: https://www.tiktok.com/@sofie_hood/video/7418118170923355398

Всім дякую за активність, ви дуже допоможете в розвитку 🫂

Ми з UWU тут потихеньку перекладаємо/редагуємо мої старі статті, і це дуже цікавий досвід бачити, як змінилися мої погляди за цей час.

Тема про любов до поганців складна. Навіть в редагованому варіанті в мене є відчуття, що я могла б сформулювати це краще і повніше. Але хай вже буде так.

https://drukarnia.com.ua/articles/chomu-mi-lyubimo-poganciv-eeRHJ

Просто хочу залишити ці цитати із книжки "Темний ангел" Саллі Боман, яку нам задали для аналізу аспектів макропрагматики в універі, котра вийшла у 1990х роках, щоб вкотре нагадати кожному, що ще декілька десятиліть тому ми як цивілізація були ось в такій глибокій сраці:

"WHEN MEN ARE GATHERED together alone, they discuss Sex. When women are similarly gathered, they discuss Love. What may we deduce from this paradox? Why, that women are hypocrites" (Коли чоловіки збираються разом, вони обговорюють секс. Коли жінки збираються, вони обговорюють любов. Який висновок ми можемо зробити з цього парадоксу? Що жінки - лицемірки)

"Had any of them, ever, been so fortunate as to encounter a woman they could respect?" (Чи пощастило комусь із них зустріти жінку, яку можна поважати?)

"Women were undone (this was his thesis) by their dependency upon our favours..." (Жінки були знищені (це була його теза) своєю залежністю від нашої прихильності...)

Софія Гудовсек потім вигадає назву