Пара з польської бі лайк: 😁

Дізнаюся тут все більше і більше про організацію, яка створює ArchiveOfOurOwn (AO3).

Вони дуже і дуже ідейні. Один з напрямків їхньої діяльності — політичний і юридичний, вони захищають авторів фанфікшену від переслідувань правовласниками і подають петиції до офіційних органів США та інших країн з вимогами/пропозиціями про зміни в закони і нормативи, так щоб права творців фанатського контенту були краще захищеними.

З того, що цікаво для мене, сам AO3 як сайт написаний на рубі. Весь їх код можна побачити отут: https://github.com/otwcode/otwarchive

Хейхо! Сьогодні мені стукнуло 20 років ✨🥰🎂🎈

І я вирішила хоча б спробувати підсумувати свій рік – хоч зазвичай я цього не роблю, але, як не крути, починається нове десятиліття життя!

Вдячна кожному за поширення. Ви найкрутіше панство та панянство 🫂

Почну з письменницького:

• Цього року я стала лауреаткою стипендії Президента для молодих письменників. Немає що додати, просто ✨ ВАУ ✨

• Ми з командою заснували Письменницьке коло обміну досвідом "ЛЮБИТИ + ПИСАТИ". Для мене було великою честю започатковувати подібний проєкт і взаємодіяти із старшим та молодшим поколінням колег. Можливо, я нечасто це зазначаю, але для мене основою ціллю є те, щоб про українську літературу та самих українських авторів – від маленьких до великих – горланили з кожної старої праски баби Параски у світі. І обмін досвідом зі старшими письменниками я вважаю одним із найконкурентноспроможніших способів навчання молодих письменників. Детальніше про це я говорила, до речі, у цьому випуску подкасту UWURadio.

• Я є частинкою неймовірної команди UWURead. У мене все ще в голові не вкладається, з наскільки крутими людьми я існую в одному просторі 😭🙌

• Я дописала чорновий варіант рукопису "Соборних норн". Після майже п'яти років марудження і здихання над ним. Тепер головне не редагувати його ще п'ять!

І до особистого:

Я, на жаль, переживаю не найкращі часи (добре, я переживаю абсолютно жахливі часи): моє коло спілкування поріділо і зменшилося до розміру декількох людей та мого хлопця. Я екстраверт, тож для мене така раптова ізоляція від соціуму схожа на затягнення в трясовину, але якщо так трапилося, значить, для чогось це було потрібно. Я вірю, що новий рік принесе мені купу неймовірних знайомств, чудових друзів та подій, а найголовніше – Перемогу нашій країні!

Проте, якщо ви хочете виповзти кудись на каву, я лише за ;)

Цього року я багато раділа, багато плакала, багато сміялася і ще більше – байдикувала, тож зробила значно менше, чим могла би зробити, якщо би взяла свою лінь в руки 🤔

Привітати мене можна, поширивши цей канал друзям та колегам, якщо вам цікаво те, чим я займаюся.

Та обов'язковим донатом на ЗСУ!

Але якщо ж Вам дуже хочеться привітати мене особисто, можете кинути монетку на шматочок гавайської піци. Але це лише після донату на ЗСУ і лише на суму до 10 грн (всі більші суми буду перекидувати на збори): https://send.monobank.ua/jar/6YTRiPEzrA

Я вас усіх дуже люблю, дякую, що читаєте та слідкуєте! ✨🫂

Найкращі ❤️

Поки ви всі були на Книжковій країні, ми з хлопцем ліпили з глини дзвоника і вазочку ✨✨🥰

Я, коли зайшла в канал до людини, яка розповідає про свій пітчинг і каже, що їй залишилися ще фінальні розділи, правки і робота з бетами: А що, подаватися можна не лише коли текст вилизаний начисто? 😨😨😨

🪄

Ґрифіндор після Макґонеґел очолить Невіл Лонґботом.

Маниш-дурманиш голову кружиш

Мій брат відкрив збір на антену (підсилювач сигналу для дронів) для нашого двоюрідного брата Антона, що воює на донецькому напрямку.

Пост:
https://www.facebook.com/misha.hrynko/posts/pfbid0TphGi42ggjCrdYTLBF6SDtMhxWzUV7oniTMFe8XfS6CMKayn1qTcgQQseyFYYRfpl

Банка
https://send.monobank.ua/jar/5VbBhA1kwc

Буду дуже вдячна за поширення!

✨ Зняла купу класних тіктоків за цей час, до речі!

Трішки життєвих: https://www.tiktok.com/@sofie_hood/video/7419257502019112197

Трішки крінджових: https://www.tiktok.com/@sofie_hood/video/7419620156520844550

Трішки літературних: https://www.tiktok.com/@sofie_hood/video/7419986199617522950

Трішки життєво-літературних: https://www.tiktok.com/@sofie_hood/video/7418625891586018566

Трішки винничуконенависних: https://www.tiktok.com/@sofie_hood/video/7418118170923355398

Всім дякую за активність, ви дуже допоможете в розвитку 🫂

Ми з UWU тут потихеньку перекладаємо/редагуємо мої старі статті, і це дуже цікавий досвід бачити, як змінилися мої погляди за цей час.

Тема про любов до поганців складна. Навіть в редагованому варіанті в мене є відчуття, що я могла б сформулювати це краще і повніше. Але хай вже буде так.

https://drukarnia.com.ua/articles/chomu-mi-lyubimo-poganciv-eeRHJ

Просто хочу залишити ці цитати із книжки "Темний ангел" Саллі Боман, яку нам задали для аналізу аспектів макропрагматики в універі, котра вийшла у 1990х роках, щоб вкотре нагадати кожному, що ще декілька десятиліть тому ми як цивілізація були ось в такій глибокій сраці:

"WHEN MEN ARE GATHERED together alone, they discuss Sex. When women are similarly gathered, they discuss Love. What may we deduce from this paradox? Why, that women are hypocrites" (Коли чоловіки збираються разом, вони обговорюють секс. Коли жінки збираються, вони обговорюють любов. Який висновок ми можемо зробити з цього парадоксу? Що жінки - лицемірки)

"Had any of them, ever, been so fortunate as to encounter a woman they could respect?" (Чи пощастило комусь із них зустріти жінку, яку можна поважати?)

"Women were undone (this was his thesis) by their dependency upon our favours..." (Жінки були знищені (це була його теза) своєю залежністю від нашої прихильності...)

Софія Гудовсек потім вигадає назву

Нам на стилістику на домашнє задали написати текст. Просто залишу його тут

Коли Олена покидала осиротілу після маминої смерті хату, вона хотіла вірити, що життя принесе їй нові радості, які не могло дати помираюче село, але щоразу поверталася думками до цього треклятого рушника. Вона хотіла його викинути, але як підіймала від столу, рука тремтіла і змушувала класти його назад. Мама говорила, що рушник вбирає в себе все, як волосся: саме тому після похорону Олена побрилася налисо, а рушник стала використовувати як кухонну шматку, щоби було не так шкода опісля викинути.

Кожна чорна нитка на рушникові, казала мама, вбирала в себе гіркоту життя, а червона ‒ любов, ще ту дитячу, коли заходжував Оленин сусід і стояв під хвірткою. Спився після дев'ятого класу цей сусід, до речі. Така доля чекала усіх хлопців ‒ або в стакан, або в підвінечний капкан, або в петлю. Або, за рідким виключенням ‒ у місто.

Ці нитки, вже порепані, подерті, висмикнуті, були переплетені так само, як її маленьке, непримітне сирітське життя. Олена торкалася вишитих узорів, засалених, у плямах, задерев'янілих від крохмалю і відчувала, як у тріщини її серця затікає щось незнайоме.

Сором.

І на тім рушникові, як на мапі її життя, було все: і її дитинство, і розлука, і безмежна материнська любов, яку вона сама вкрила плямами і законсервувала. Олена подивилася на рушник, по суті єдине, що залишилося у неї в житті, - сперлася об валізу і розплакалася.

#оповідання
#романтичне

Софія Гудовсек потім вигадає назву