Актив просів просто безбожно ☠️

Кожен не поставлений лайк і кожна відписка б'ють мене в саме серце, тож – що ви хочете бачити в каналі найбільше? Нариси та оповідання? Щоб зовсім без письменницьких порад та тощо? Чи навпаки?

Як змусити серце стати – запланувати пост І ЗАБУТИ ЗА НЬОГО

Мем, який зрозуміє світ лише тоді, коли "Соборні норни" візьме видавництво:

Не кажіть, що це не був ваш улюблений канал в дитинстві

#соборні_норни

Контент в моєму ТікТоці ділиться буквально на два типи:

- сміхуйошечка
- дуже складна розмова про якусь мікрохуйошечку, знайому 0,1% письменників, і про яку вже все було сказано мільйон років тому

🫡🫡🫡

Які події та сцени ви уявляєте, коли чуєте словосполучення «динаміка тексту»? 🤔

Напевне, якісь погоні, бійки, скандали, сльози. Щось, що викликає сильні емоції у читача – або за планом повинно їх викликати.

Але як прописати сцену так, щоб читач затамував подих? 😬

Новий матеріал:

https://drukarnia.com.ua/articles/pro-po-diyi-ta-naslidki-dinamika-tekstu-_x-8V

Проте, прописуючи, пам'ятайте: будь-яка книга має в собі як сповільнення, так і прискорення. Не намагайтеся нестися галопом по Європах, аби читач не знудився. Це, звичайно, добре – думати про вподобання інших, але пишіть так, щоб фінальний продукт подобався і вам теж!

#письменницьке

Сьогодні зі світлом канешно повний джинглбелс. Але відключення допомагають виділити час на те, що справді подобається, але на що зовсім не вистачає місця у зайнятому графіку сучасної людини

Тож, яку книжку ви читаєте, коли немає світла? 😁

Життя - це як плавання, де ти по черзі намагаєшся тримати то штурвал, то рятівний круг, то себе в руках.

Це так складно, що інколи здається неможливим. Тебе кидає з боку в бік, корабель хитає, вітер гне щогли. Хтось на фоні з криком летить у воду. Це важко.

Інколи, звичайно, буває штиль, але щоразу все рідше і рідше. А в якийсь момент люди на кораблі і зовсім переповідають про нього лише байки.

Важко, одним словом.

#софіягудовсек #романтичне

Мені здається, якщо я не отримаю від видавців жодної відповіді до кінця року, я зовсім ґиґну 🙈🙈🙈

Ну хоч щось напишіть, я розумію, що відсутність відповіді – теж відповідь, але ж не прям так 🙈🙈🙈

Я на цьому відео схожа на Альону Курилову

Хапанула так переглядів знатно, ще б відео про письменництво так залітали в цих ваших Інстаграмах

Взагалі, із кожної радянської праски баби Параски говорять, що треба вести письменницький блог, а шота какта не очень палучається – якийсь щоденник скоріше, а не блог

Я уявляю, як вішаються люди, для яких вести блоги і бути часто в соцмережах – додаткова праця, а не стиль життя. Це ж повноцінна робота плюс до основної, щоб купити хліб і книжки 😕

Минуло вже... Два місяці 👀

Відколи я дописала та доредагувала «Соборні норни», а також близько трьох тижнів, коли я остаточно закінчила синопсис ✍🏻

За цей час я написала сторінку-дві відірваних одне від одного замальовок, пару дивних діалогів, віршик, кринджовий стендап-спіч (не питайте)...

А ще – так і не вирішила, куди мені рухатися далі і чи рухатися взагалі.

Я почала ставити собі багато питань: а чи точно реалізм – це той жанр, в якому я хочу працювати? А чи я взагалі хочу писати? А чи дасть мені письменництво хоча б якісь гроші? А що про мене думає моє оточення? Воно вважає мене блюзніркою?

По рекомендаціям глядачів в ТікТоці вирішила спробувати переключитися на якусь іншу історію, тож, скоріш за все, згодом ви побачите невелику новелу.

А поки в мене питання: як ви боретеся з очікуванням? Чим ви займали/займаєте себе в цей час?

Софія Гудовсек потім вигадає назву

Застрягла сьогодні в ліфті. Мій рівень бажання щось сьогодні робити можна було зрозуміти по крику: «НІ НЕ ДІСТАВАЙТЕ МЕНЕ Я НЕ ХОЧУ НА РОБОТУ»

Якщо ви думаєте, що комічні ситуації в текстах я вигадаю з голови – то ні

Я є комедія

Біль

А ви колись задумуватися над тим, що працювати зі словом можна не лише на папері та електронному аркуші?

Я ось задумалася – і презентую вам свій неочікуваний Топ 5 ідей письма та розповіді, які письменник має спробувати хоча б раз у житті:

• Написати оповідання або вірш на стіні: крейдою, фарбою, ручкою. Звичайно, з дозволу влади або власника стіни 😳

• На серветках у кафе. Кожен з нас хотів би хоча б раз відчути себе супер мега відомим автором, за чий крихітний нарис або навіть речення люди готові битися. Тож чому не почати практикуватися вже сьогодні? Хтозна, коли до вас підійде перший читач і попросить щось написати?

• Написати історію піснями, незалежно від того, прозаїк ви чи лірик. А також незалежно від того, вмієте ви співати чи ні. Спробуйте, можливо, вам так сподобається, що чи почнете писати мюзикли!

• Написати на своєму одязі. Доведіть самопромоутинг до абсурду – візьміть маркер для тканини і напишіть свої ж власні цитати на футболці чи світшоті. Хтось обов'язково про це запитає – а ви гордо відповісте, що це ви автор цих рядків.

• Не так оригінально, аж навіть трохи класично, проте перформанси крейдою на асфальті ніхто не відміняв. Це здається банальним, але коли ви востаннє взагалі бачили якісь малюнки на асфальті? Станьте першими в наступному році!

А які способи приходять в голову вам? Давайте в коментарях складемо додатковий список, як ще автору можна подуріти 😁

#софіягудовсек #пишу_ділюся

Софія Гудовсек потім вигадає назву

У мене відос в тт винесло на цільову аудиторію какаяразніц, я в своїй бульбашці вже забула, що їх аж так багато 👀

МОЯ ПЕРША ВИДАВНИЧА ВІДМОВА ПАНСТВО І ПАНЯНСТВО ДІСТАЄМ КЕЛИХИ НАЛИВАЄМО ВИНО 🍷🍷🍷

"Перша відмова – то як перший в житті ковток реваса

✨ Незабутній ✨"

Добре, якщо серйозно, то я не просто так тішуся з цієї відмови – бо тенденція говорить сама за себе і найчастіше видавці просто ігнорують і не відповідають взагалі. Тож відмова, якою б короткою вона не була, у тисячу разів краще невідомості!

З перспективи Естонії війна в Україні відчувається так, ніби ми знову проживаємо події 1940-х років, і хтось увесь час натискає кнопку повтору, поки Росія користується тим самим посібником, що й за своїх попередніх загарбницьких війн. Все це ми бачили й переживали раніше: терор цивільного населення, депортації, катування, русифікацію, пропаганду, інсценізовані судові процеси, фіктивні вибори, обвинувачення жертв, потоки біженців, знищення культури.

Утім, поширене здивування серед західних країн засвідчило те, що російський посібник із імперіалізму вивчено недостатньо добре. Саме цей подив демонструє, чому слід говорити про попередні воєнні злочини, чому їх варто досліджувати й чому вони мають бути частиною нашої постійної культурної пам’яті.

Софі Оксанен — одна з найвідоміших сучасних фінських письменниць. Вона активно виступає проти тоталітарних режимів, привертає увагу до радянських злочинів в Естонії та війни в Україні.

Озброєння сексуального насильства. Уривок з есею Софі Оксанен «В одну річку двічі»

Добре, смішки-смішками, а у нас у всіх є два мозки: людський і ссавця

І людський мій мозок справді бачить досить багато плюсів в цій відмові, але, як і будь-яка тварина, людина засмучується, не отримуючи бажане. Я не скажу, що ставила ставки на це видавництво, але відмова трохи підкосила мою і без того, як ви знаєте, хитку впевненість в рукописі. Хоча ніхто з бета-рідерів та рідерів інших літер грецької абетки навіть натяку не давав, що «Соборні норни» специфічні або неформатні для видання, але я і сама це прекрасно розумію, бо в порівнянні із жанровою прозою вони неформатні.

Отака хуйня, малята

Тож, якщо вам теж останнім часом відмовляли, напишіть в коментарях – створимо коаліцію 😁

ТікТок занадто сильно любить Пауло Коельо, бо не пропустив моє відео нафіг за фразу «Пауло Коельо переоцінений автор»

Якщо говорити в цілому, то я вважаю концепт «переоціненості» того чи іншого автора/будь-якого іншого митця скоріше зачатками мегаломанії самого мовця, ніж навіть суб'єктивною оцінкою творчості. Але коли ми говоримо про Коельо я майстерно перевзуваюся в повітрі – бо успіх його реально дуже сумнівний, як на мене. Скільки разів я б не намагалася осягнути, а за що, власне кажучи, його нарікали королем філософської та психологічної літератури, так і не осягнула. Його тексти сирі (і я зараз не про стилістику etc, за неї я говорити не можу, бо читала в перекладах), особливо свого часу нашуміла «Вероніка вирішує померти».

Перш ніж знімати це відео я спробувала ще раз дати Пауло Коельо шанс і взяла його всесвітньовідомого «Алхіміка», але лише закріпилася в своїй тезі: це скоріше дуже хитровиїбаний фанфік на Біблію, склеєний цитатами для підписів на фото в Інстаграмі, ніж реально щось самостійне. Я не скажу, що це погано – по суті вся європейська література, на мою думку, є фанфіком сама на себе, але я не змогла побачити нічого по факту, за що його так сильно хвалять.

А яка ваша думка?

#софіягудовсек

– Відчуваєш Святвечір?
– Взагалі ні.
– А він є.

Можливо, сьогоднішня погода у вашому місті не сильно корелюється із різдвяним настроєм, якого, можливо, теж немає, але зате справдилася давня мрія Рози Доманської – святкувати Різдво 25-го числа 😁

Сподіваюся, що про інші її мрії ви також скоро дізнаєтеся – вона дівчинка буває скромна, але абсолютно точно незабутня. Як і всі в романі, чесно кажучи.

P.S: Цікавий факт – у «Соборних норнах» є ціла глава, присвячена Різдву та колядам!

#софіягудовсек #соборні_норни

Софія Гудовсек потім вигадає назву