Хто пропустив – нас назбиралася вже ціла тисяча жабенят в ТікТоці 🤟

Дякую вам 😍

Тепер я можу робити прямі ефіри. Правда, поки не знаю, про що, але сам факт вже тішить 😅

Рівне чарівне

Сліпі зони #письменницьке

Соня сьогодні розпитувала мене про одну письменницю: мовляв, в тіктоку-телеграмі-інстаграмі її не бачила, таргетної реклами не бачила, книжка ледь не перша, а в трьох містах, де була презентація книжки, збирався повний зал.

Трохи пізніше я побачила публікацію Люка Дереша в Forbes і вирішила, що це гарна можливість поговорити про сліпі зони.

Зараз ми багато говоримо про Цільову аудиторію. Говоримо, думаємо, пишемо в заявках до видавців. І всі автори наче знають, що в них аудиторія різна — хтось пише для затятих фанатів фентезі, які не пропускають жодного фанкону, хтось для людей, що задовбалися від життя, хтось для поважних людей в дорогих костюмах. Але є така тенденція в будь-якому маркетингу, що коли доходить до практики, всі роблять одне і те саме. “Дивися що робить сусід і повторюй”.

Це є у дизайнерів, це є в бізнесменів і це є у письменників. Думаємо про книжковий маркетинг розуміємо:
📙 Фестивалі
📙 Презентації
📙 Тікток, Інстаграм, Ютуб, Телеграм
📙 Книжкові канали, книжкові клуби.

Бідні читачі-книголюби, за них йдуть такі жорсткі баталії, що кожна мить їхньої уваги вже розподілена між видавцями і письменниками.

Але я просто хочу нагадати, що перелічене — це не все. І близько не все. Люди схильні мати величезні сліпі зони: бачити лише книжкове комьюніті, та і то не все, якусь його крихітну частинку, до якої ми самі належимо, і сприймати її як цілий світ. І добре, якщо в цій частинці ми знаходимо собі читача, визнання і все, чого ми потребуємо. Але на випадок, якщо цього буде мало, якщо в цій частинці немає того, чого ми потребуємо, якщо нам потрібно шукати зацікавленого читача деінде, тут-то нам і доведеться згадати про “сліпі зони”.

❔ Про те, що читачі Forbs теж читають книжки і іноді навіть художні.
❔ Про мам, які останні пʼять років читали хіба що дитині на ніч, але ось в них зʼявився час, і теоретично вони хотіли б і щось для себе прочитати
❔ Про gen-X і бумерів, що пересилають у вайбері вірші нікому невідомих поетів на Великдень і День Матері
❔ Про гравців в настолки і ДНД, які не в курсі про те, що після Толкіна і Желязни хтось ще щось писав

Звісно, такі незвідані території поза книжковим комьюніті — це завжди ризик. Ніхто не може гарантувати що ваша спроба вийти до такої аудиторії принесе якийсь результат. Але ж і книжкове комьюніті гарантій не дає.

Тож я закликаю вас подумати. Раптом ваш читач чекає вас десь у сліпій зоні?

Професійно надаю натхнення для роздумів, звертайтеся

Дорого

Учорашні протести трохи гойдають, тож замість письменницького контенту сьогодні буде маленький підсумок по новинах, на випадок, якщо ви пропустили або не встигли розібратися чому на центральних площах зібралися люди з плакатами (бо моя мама не розібаралась і це був трошки ранковий шок).

Учора вдень Верховна Рада прийняла законопроєкт №12414, який підпорядкує НАБУ і САП Генпрокурору.

Це означає, що Національне антикорупційне бюро України і Спеціалізована антикорупційна прокуратура — основні антикорупційні органи — втрачають свою незалежність. Стривоженість щодо цього рішення висловили не лише українські журналісти та медіа-персони, але і речник Єврокомісії.

Детальніше про зміни і їхню шкоду гарно описано в пості Transparency International Ukraine. Якщо говорити менш солідно, генпрокурор тепер може згорнути будь-яке антикорупційне розслідування.

У зв'язку з цим учора в багатьох містах України, громадяни вийшли на мирний протекст проти законопроєкту №12414. Попри це, він був підписаний президентом в той же вечір.

Сьогодні плануються продовження мирних простестів. Розклад та місце збору для різних міст можете знайти в цьому пості, але слідкуйте за оновленнями, місця змінюються щоб бути ближче до укриттів. Якщо не можете приєднатися до протестів з будь-яких причин, закликаю поширювати інформацію та донатити військовим на перевірені збори, наприклад, на зарядні станції, планшети і рації для 169 БТГр.

‼️по 2 гривні на актуальні збори в твітері, якщо у вас немає можливості вийти на акції‼️

📌 збір на вантажівку
(банка тут)
📌 збір на Покровський напрямок
(банка тут)
📌 збір на авто для 158 ОМБр
(банка тут)
📌 збір на реабілітацію військових
(банка тут)
📌 збір для 3 БрОП «Спартан»
(банка тут)
📌 збір на батареї для ФПВ
(банка тут)
📌 збір для 44 ОМБр
(банка тут)
📌 збір на РЕБ для артилерії бригади «Азов»
(банка тут)
📌 збір для 47 ОМБр та 58 ОМПБр Сумський та Харкіський напрямки
(банка тут)
📌 збір на ретранслятор для 1-го загону 4-го полку ССО «Рейнджер» на Сумський напрямок
(банка тут)
📌 і донат на русоріз

Я досить туманно розумію, як персонаж може змінити сюжет ☹️

Мої друзі-письменники, особливо садівники, часто говорять про те, що їхній герой їх «не слухається». Це настільки розповсюджена практика, що ця теза перетворилася на мем (який навіть я у відео інколи використовую) – але, якщо говорити відверто, я не розумію, як теоретично це можливо. Давайте поговоримо?

📍 От я створюю героя. Я знаю, чого він хоче, чого боїться, які в нього шрами, родина, друзі. У мене є структура – зв'язка, кульмінація, розв'язка. Я веду його по цій сюжетній доріжці, як режисер актора. А інші кажуть, що герой бере кермо у свої руки й розкручує історію сам. Як?

Я поки що не відчувала цього моменту – коли персонаж оживає настільки, що починає чинити опір запланованому. Може, я надто по-архітекторськи тримаю все під контролем. А, може, це більше гарний вираз, ніж правда?

Колеги-письменники, як у вас?

#пишу_ділюся #письменництво

Софія Гудовсек потім вигадає назву

Після невеликої паузи я знову активна в ТікТоці 💫

І, як це зазвичай буває після перерви, алгоритм трохи забув про моє існування 😅

Тому буду дуже вдячна, якщо підтримаєте переглядами/вподобайками/коментарями під новими відео - це дуже допоможе показати їх більшій кількості людей 💛

Дякую, що ви є!

Ще кілька років тому робити нотатки на полях книжки вважалося майже богохульною справою. А тепер це ТРЕНД!!

Якому я йому дуже рада! І принесла цю радість вам! УРА!

Про цей тренд відносно нещодавно написали The Guardian, але красиві фотографії підкреслених маркером сторінок популярні в ТікТоці та Інстаграмі вже досить довго. Я ніколи не виділяла подібне в окрему течію або мікросубкультуру, але виявилося, що це таки трохи відокремлений рух у Буктоці під гештегом #Marginalia. Люди не просто маркерами підкреслюють улюблені цитати чи коментують сцени, а буквально обмінюються такими списаними книжками.

Я з самого дитинства робила нотатки в книжках. Існував навіть маленький локальний мем: якщо книга чиста, вона або не моя, або мені не сподобалася 😂

Для мене прочитати книгу із чужими нотатками – це як трішечки зазирнути у чиїсь думки. Пам'ятаю, у роки мого дитинства я читала роман із подібним сюжетом – головна героїня-школярка отримує підручники у школі, і там всередині знаходить квести та завдання від одного і того ж старшокласника. На жаль, я не пам'ятаю назву, але якщо хтось з вас зрозумів, про що мова, то напишіть 😭

Загалом, я дуже позитивно ставлюся до нотаток і відверто не розумію людей, які засуджують це. Це ж чужа власність, люди роблять, що хочуть. А ви?

P.S: Якщо мої романи колись таки вийдуть друком, я буду тільки рада, якщо ви писатимете на їхніх сторінках щось в процесі читання. Можете робити з ними взагалі що хочете: писати ручками, маркерами, кров'ю, топити в раковині чи підпалювати для естетік відео, кидати з балкону, закопувати, рвати, м'яти, розмальовувати чи просто лишати чистими-чистюсінькими. Я наперед даю вам свою офіційну авторську згоду 🙂‍↕️

Софія Гудовсек потім вигадає назву

"Рік та Морті" завжди був для мене серіалом про втрати, про дивні деструктивні стосунки й вічні спроби зібрати себе по шматках

Я щойно додивилася останню серію з наявних і вона розмазала мене по стіні. Це те, за що я люблю "Ріка та Морті" - за серії про Діру Страху, про Токсичного Ріка, про Людину Птаха, про Діану. Це вічне петляння між сатирою і болем, історії про Морті, який росте, і Ріка, який ніколи по-справжньому не змінюється (чи змінюється?). Все це якось дуже сильно торкає.

І саме в такому настрої я зараз пишу фанфік. Кросовер, по який я мріяла з тих самих пір, як вперше познайомилася з цими світами!

https://archiveofourown.org/works/67636366/chapters/174830046#workskin

Напевне, я вперше пишу за поривом серця. Це просто історія - без структури, попереднього плану чи продумування. Але мені подобається її писати і бачити, як вона народжується в моїх руках. І я сподіваюся, що вам сподобається стежити за її розвитком теж!

#письменницьке

Навчання на філологічному виглядало отак:

З чату увуріду

Персонаж: Я тебе не люблю. Мені взагалі все одно на тебе
Також цей персонаж: *всіма своїми діями показує протилежне, піклується і турбується, хоч і постійно бурчить*
Я: 💔💔💔

Не письменницьке, але цієї неділі в Луцьку ми з хлопцем будемо проводити мегагру! ✨

Читайте детальну інформацію в пості клубу, реєструйтеся і відправляємося на пошуки Нового Едену разом 🚀

Зареєструватися можна ось тут теж ▶️ РЕЄСТРАЦІЯ

Всіх чекатимемо 🏹🏹🏹

Я так багато останнім часом знімаю відео «Що про вас говорить ваш улюблений персонаж», що скоро стрічка ТікТоку буде думати, що я кінооглядачка. І більше ви мене в рекомендованих не побачите 👹

Шпаргалка по відомих структурах прозового тексту.

Три акти (Сід Філд): 25%-50%-25%, перший акт суміщає в собі експозицію, стрімкий початок дії, представлення персонажів, основний конфлікт. Другий розвиває, третій дає кульмінацію і швидке завершення (розвʼязку)

Три акти (Блейк Снайдер): додаєм на 7% каталізатор змін, першу половину другого акту присвячуємо іграм і забавам, останні 10% другого акту — найнижча точка “поганці насуваються”. Приклад: як приборкати дракона, Міцний горішок.

Пʼять актів: спочатку довга експозиція, знайомство з персонажами і світом, дія починається ближче до 15-20% тексту, в третьому акті поворотний момент, виходимо на кульмінацію (все вже знайоме), в кінці після розвʼязки ще довго розповідаємо що сталося після, як склалося життя персонажів. Приклад: Володар перснів.

Піраміда Фейртага: має 5 актів, стосується трагедій що тривають 3 години. половину історії герої “піднімаються” — тобто є надія на те що їхні життя стануть кращими в фіналі, кохані будуть разом і щасливі, але на середині йде перелам і решта історії це шлях на дно. Приклад: Ромео і Джульєта.

Азійські 4 акти: Майже такі самі як 3 акти, але середина присвячена неочікуванному центральному повороту, додавання нової неочікуваної теми. Звичайна 3-актна структура не додає нові теми після першого акту. Основна ідея: гармонія всіх елементів сюжету. Приклад: “Паразити”, в середині ми раптово дізнаємося про ще одну родину що живе під будинком.

13 Сцен Аристотеля: 1. Пролог. 2. Вступна пісня 3. Сцена. 4. Пісня. 5. Сцена. 6. Пісня. 7. Сцена. 8. Пісня 9. Сцена. 10. Пісня. 11. Сцена. 12. Пісня. 13. Епілог

(Аристотель ніколи не говорив про триактну структуру в Поетиці, коли він казав про початок-сердина-кінець він воював проти нехронологічної оповіді, популярних в Давній Греції флешбеків і флешфорвардів, тобто формату середина-початок-кінець. Приклад структури середина-початок-кінець Одіссея)

Те що вважають за 3-актну структуру Елія Доната (римського ритора): протаза, епітаза, катастрофа це структура прологу. В роботах, які цитуються він оцінює вступ до різних пʼєс. Фактично це означає: представлення персонажів, представлення конфлікту, введення катастрофи що запускає решту дії. Подібне до 1 акту Блейка Снайдера.

Шлях героя: чітка послідовність етапів. 1. Представлення (звичайний світ) 2. Поклик до пригод. 3. Відмова від поклику 4. Зустріч з ментором 5. Перехід порога 6. Випробування, союзники і вороги. 7. Наближення до Печери 8. Найголовніше випробування 9. Винагорода 10. Дорога назад. 11. Воскресіння 12. Повернення з еліксиром. Приклади: “Зоряні Війни: Нова надія”, “Диявол носить Прада”. Дуже чітка послідовність етапів яка гарно накладається на три акти, але три акти не зобовʼязані бути такими.

Фіхтеанська крива: одразу пірнаєте в дію, сюжет це нескінченний ланцюжок сутичнок конфліктів що ведуть до найбільшого (кульмінаційного) коли нарешті наступає розвʼязка. Відмінність від 3 актів Снайдера: дія починається навіть раніше, немає передишок (наприклад спокійних, ліричних моментів) ані в першій ані в другій половині другого акту.

Паралельна структура: пишуться два таймлайни подій, фактично два сюжети, які повʼязані темою і розвиваються паралельно.

Фрагментарне письмо: збірка оповідань чи міні-історій, обʼєднаних однією темою, але немає спільної наростаючої дії, центрального поворотного моменту, кульмінації єдиного конфлікту. Все це існує лише всередині окремих епізодів, але не спільне. Приклад: Кульбабкове Вино Бредбері.

Коротше, у вас є варіанти, як писати (і це не всі). Нагадайте мені пізніше написати як використовувати ці схеми на практиці при плануванні або редактурі.

Пригодиться 🥀🥀🥀

Мій хлопець: Ви, рівняни – крінж. Оплата при виході, «швидка настя», «так-а-так», «ковтати японця», а ви можете якось українською спілкуватися?