Та сама іконічна переписка Українки і Кобилянської:

Невеличкий апдейт

У мене тут тихо не тому, що я не пишу (проте я правда майже нічого не пишу)

А тому, що я здала всі державні іспити (ура!) і тепер здаю іспити на вступ у магістратуру (ура..?)

Загалом, не розбігайтеся, скоро знову буде купа книжкових постів 😚

Жаба 🐸

Повністю підтверджую свій нік в Тіктоці

Блогер – це друг автора. Ситуативний союзник, якщо бажаєте. І ви, як автор, повинні завжди тримати це у голові

Як ви знаєте, зараз я трішки далека від навколокнижкового світу у зв'язку із екзаменами. Але і як блогерку, і як письменницю мене ця ситуація трішки встривожила, і я хотіла би на цьому прикладі пояснити дещо для тих, хто тільки починає свій маркетингово-письменницький шлях. Бо я знаю, що багато хто читає мій тгк та слухає мій ТікТок якраз задля порад.

Тож, мої любі жабенята, запам'ятайте раз і назавжди:

Блогери – важлива частина книжкового ринку. Вони можуть допомогти вам дістатися до вашого потенційного читача. Але важливо розуміти, що блогер – це не ваш піарник. Більше того – блогер не винен вам захоплення. Він – така ж людина, як і всі інші, а коли людина погоджується прочитати вашу книгу, вона потім ділиться своїми враженнями. Не похвалою. Враженнями. І будь-яке чесне враження – цінне. Навіть критичне.

Я знаю, що чути критику може бути важко, особливо, якщо ви ще у тому стані, коли ототожнюєте свій текст зі своєю особистістю. Але не буває літературного процесу без критики. На жаль, мені шкода, але такий світ – вона буде незалежно від того, скільки разів ви перередагуєте свій текст. Щось комусь обов'язково не сподобається.

Не сприймайте критику (нормальну, я маю на увазі) як напад. Якщо людина культурно вказала вам на слабкі сторони – це не хейт. Це зворотний зв'язок. Сприймайте його, як рекомендації, які теоретично допоможуть вам писати краще.

І найголовніше: ваша реакція формує вашу репутацію. Якщо ви відповідаєте на помірковану критику агресією, знеціненням, звинуваченнями – ви закриваєте собі двері не тільки до цього конкретного блогу. Ви сигналізуєте активній стороні своєї аудиторії, що з вами краще взагалі не зв'язуватися. Розумієте?

Повага – візитна карточка будь-якої співпраці. І візитками прийнято обмінюватися.

#пишу_ділюся #письменництво

Софія Гудовсек потім вигадає назву

Сьогоднішня ніч була знову палка і я дуже сподіваюся, що з вами все гаразд.
Тому знову зробила підбірку зборів, яким довіряю, щоб задонатити і ділюся з вами:

-Постійний збір сестри на підтримку ППО (FPV i комплектуючі, звіти тут)

- Маленький збір татового побратима на ремонт авто для 2 роти 80 Дшбр(татова)

-Збір сестри Марі Ініч на машину для її підрозділу (сестри)

-Збір команди, яка займається ремонтом авто військових (звіти, фото-відео машин тут)

-Збір пані Тихої в імʼя її полеглого батька для його побратимів

Бережіть себе❤️‍🩹

Залишився фінальний екзаменаційний ривок і я вільна 🕊

Тому починаю роззувати очі і шукати ідеї для наступного тексту.

Поки що єдине – це ось цей набір незрозумілих чернеток, написаних безсонними травневими ночами:

Хтось знає, що цими дивними замальовками хотіла сказати авторка? Я – ні

Хто пропустив – нас назбиралася вже ціла тисяча жабенят в ТікТоці 🤟

Дякую вам 😍

Тепер я можу робити прямі ефіри. Правда, поки не знаю, про що, але сам факт вже тішить 😅

Рівне чарівне

Сліпі зони #письменницьке

Соня сьогодні розпитувала мене про одну письменницю: мовляв, в тіктоку-телеграмі-інстаграмі її не бачила, таргетної реклами не бачила, книжка ледь не перша, а в трьох містах, де була презентація книжки, збирався повний зал.

Трохи пізніше я побачила публікацію Люка Дереша в Forbes і вирішила, що це гарна можливість поговорити про сліпі зони.

Зараз ми багато говоримо про Цільову аудиторію. Говоримо, думаємо, пишемо в заявках до видавців. І всі автори наче знають, що в них аудиторія різна — хтось пише для затятих фанатів фентезі, які не пропускають жодного фанкону, хтось для людей, що задовбалися від життя, хтось для поважних людей в дорогих костюмах. Але є така тенденція в будь-якому маркетингу, що коли доходить до практики, всі роблять одне і те саме. “Дивися що робить сусід і повторюй”.

Це є у дизайнерів, це є в бізнесменів і це є у письменників. Думаємо про книжковий маркетинг розуміємо:
📙 Фестивалі
📙 Презентації
📙 Тікток, Інстаграм, Ютуб, Телеграм
📙 Книжкові канали, книжкові клуби.

Бідні читачі-книголюби, за них йдуть такі жорсткі баталії, що кожна мить їхньої уваги вже розподілена між видавцями і письменниками.

Але я просто хочу нагадати, що перелічене — це не все. І близько не все. Люди схильні мати величезні сліпі зони: бачити лише книжкове комьюніті, та і то не все, якусь його крихітну частинку, до якої ми самі належимо, і сприймати її як цілий світ. І добре, якщо в цій частинці ми знаходимо собі читача, визнання і все, чого ми потребуємо. Але на випадок, якщо цього буде мало, якщо в цій частинці немає того, чого ми потребуємо, якщо нам потрібно шукати зацікавленого читача деінде, тут-то нам і доведеться згадати про “сліпі зони”.

❔ Про те, що читачі Forbs теж читають книжки і іноді навіть художні.
❔ Про мам, які останні пʼять років читали хіба що дитині на ніч, але ось в них зʼявився час, і теоретично вони хотіли б і щось для себе прочитати
❔ Про gen-X і бумерів, що пересилають у вайбері вірші нікому невідомих поетів на Великдень і День Матері
❔ Про гравців в настолки і ДНД, які не в курсі про те, що після Толкіна і Желязни хтось ще щось писав

Звісно, такі незвідані території поза книжковим комьюніті — це завжди ризик. Ніхто не може гарантувати що ваша спроба вийти до такої аудиторії принесе якийсь результат. Але ж і книжкове комьюніті гарантій не дає.

Тож я закликаю вас подумати. Раптом ваш читач чекає вас десь у сліпій зоні?

Професійно надаю натхнення для роздумів, звертайтеся

Дорого

Учорашні протести трохи гойдають, тож замість письменницького контенту сьогодні буде маленький підсумок по новинах, на випадок, якщо ви пропустили або не встигли розібратися чому на центральних площах зібралися люди з плакатами (бо моя мама не розібаралась і це був трошки ранковий шок).

Учора вдень Верховна Рада прийняла законопроєкт №12414, який підпорядкує НАБУ і САП Генпрокурору.

Це означає, що Національне антикорупційне бюро України і Спеціалізована антикорупційна прокуратура — основні антикорупційні органи — втрачають свою незалежність. Стривоженість щодо цього рішення висловили не лише українські журналісти та медіа-персони, але і речник Єврокомісії.

Детальніше про зміни і їхню шкоду гарно описано в пості Transparency International Ukraine. Якщо говорити менш солідно, генпрокурор тепер може згорнути будь-яке антикорупційне розслідування.

У зв'язку з цим учора в багатьох містах України, громадяни вийшли на мирний протекст проти законопроєкту №12414. Попри це, він був підписаний президентом в той же вечір.

Сьогодні плануються продовження мирних простестів. Розклад та місце збору для різних міст можете знайти в цьому пості, але слідкуйте за оновленнями, місця змінюються щоб бути ближче до укриттів. Якщо не можете приєднатися до протестів з будь-яких причин, закликаю поширювати інформацію та донатити військовим на перевірені збори, наприклад, на зарядні станції, планшети і рації для 169 БТГр.

‼️по 2 гривні на актуальні збори в твітері, якщо у вас немає можливості вийти на акції‼️

📌 збір на вантажівку
(банка тут)
📌 збір на Покровський напрямок
(банка тут)
📌 збір на авто для 158 ОМБр
(банка тут)
📌 збір на реабілітацію військових
(банка тут)
📌 збір для 3 БрОП «Спартан»
(банка тут)
📌 збір на батареї для ФПВ
(банка тут)
📌 збір для 44 ОМБр
(банка тут)
📌 збір на РЕБ для артилерії бригади «Азов»
(банка тут)
📌 збір для 47 ОМБр та 58 ОМПБр Сумський та Харкіський напрямки
(банка тут)
📌 збір на ретранслятор для 1-го загону 4-го полку ССО «Рейнджер» на Сумський напрямок
(банка тут)
📌 і донат на русоріз

Я досить туманно розумію, як персонаж може змінити сюжет ☹️

Мої друзі-письменники, особливо садівники, часто говорять про те, що їхній герой їх «не слухається». Це настільки розповсюджена практика, що ця теза перетворилася на мем (який навіть я у відео інколи використовую) – але, якщо говорити відверто, я не розумію, як теоретично це можливо. Давайте поговоримо?

📍 От я створюю героя. Я знаю, чого він хоче, чого боїться, які в нього шрами, родина, друзі. У мене є структура – зв'язка, кульмінація, розв'язка. Я веду його по цій сюжетній доріжці, як режисер актора. А інші кажуть, що герой бере кермо у свої руки й розкручує історію сам. Як?

Я поки що не відчувала цього моменту – коли персонаж оживає настільки, що починає чинити опір запланованому. Може, я надто по-архітекторськи тримаю все під контролем. А, може, це більше гарний вираз, ніж правда?

Колеги-письменники, як у вас?

#пишу_ділюся #письменництво

Софія Гудовсек потім вигадає назву

Після невеликої паузи я знову активна в ТікТоці 💫

І, як це зазвичай буває після перерви, алгоритм трохи забув про моє існування 😅

Тому буду дуже вдячна, якщо підтримаєте переглядами/вподобайками/коментарями під новими відео - це дуже допоможе показати їх більшій кількості людей 💛

Дякую, що ви є!

Ще кілька років тому робити нотатки на полях книжки вважалося майже богохульною справою. А тепер це ТРЕНД!!

Якому я йому дуже рада! І принесла цю радість вам! УРА!

Про цей тренд відносно нещодавно написали The Guardian, але красиві фотографії підкреслених маркером сторінок популярні в ТікТоці та Інстаграмі вже досить довго. Я ніколи не виділяла подібне в окрему течію або мікросубкультуру, але виявилося, що це таки трохи відокремлений рух у Буктоці під гештегом #Marginalia. Люди не просто маркерами підкреслюють улюблені цитати чи коментують сцени, а буквально обмінюються такими списаними книжками.

Я з самого дитинства робила нотатки в книжках. Існував навіть маленький локальний мем: якщо книга чиста, вона або не моя, або мені не сподобалася 😂

Для мене прочитати книгу із чужими нотатками – це як трішечки зазирнути у чиїсь думки. Пам'ятаю, у роки мого дитинства я читала роман із подібним сюжетом – головна героїня-школярка отримує підручники у школі, і там всередині знаходить квести та завдання від одного і того ж старшокласника. На жаль, я не пам'ятаю назву, але якщо хтось з вас зрозумів, про що мова, то напишіть 😭

Загалом, я дуже позитивно ставлюся до нотаток і відверто не розумію людей, які засуджують це. Це ж чужа власність, люди роблять, що хочуть. А ви?

P.S: Якщо мої романи колись таки вийдуть друком, я буду тільки рада, якщо ви писатимете на їхніх сторінках щось в процесі читання. Можете робити з ними взагалі що хочете: писати ручками, маркерами, кров'ю, топити в раковині чи підпалювати для естетік відео, кидати з балкону, закопувати, рвати, м'яти, розмальовувати чи просто лишати чистими-чистюсінькими. Я наперед даю вам свою офіційну авторську згоду 🙂‍↕️

Софія Гудовсек потім вигадає назву

"Рік та Морті" завжди був для мене серіалом про втрати, про дивні деструктивні стосунки й вічні спроби зібрати себе по шматках

Я щойно додивилася останню серію з наявних і вона розмазала мене по стіні. Це те, за що я люблю "Ріка та Морті" - за серії про Діру Страху, про Токсичного Ріка, про Людину Птаха, про Діану. Це вічне петляння між сатирою і болем, історії про Морті, який росте, і Ріка, який ніколи по-справжньому не змінюється (чи змінюється?). Все це якось дуже сильно торкає.

І саме в такому настрої я зараз пишу фанфік. Кросовер, по який я мріяла з тих самих пір, як вперше познайомилася з цими світами!

https://archiveofourown.org/works/67636366/chapters/174830046#workskin

Напевне, я вперше пишу за поривом серця. Це просто історія - без структури, попереднього плану чи продумування. Але мені подобається її писати і бачити, як вона народжується в моїх руках. І я сподіваюся, що вам сподобається стежити за її розвитком теж!

#письменницьке

Навчання на філологічному виглядало отак:

З чату увуріду