Я так багато останнім часом знімаю відео «Що про вас говорить ваш улюблений персонаж», що скоро стрічка ТікТоку буде думати, що я кінооглядачка. І більше ви мене в рекомендованих не побачите 👹

Шпаргалка по відомих структурах прозового тексту.

Три акти (Сід Філд): 25%-50%-25%, перший акт суміщає в собі експозицію, стрімкий початок дії, представлення персонажів, основний конфлікт. Другий розвиває, третій дає кульмінацію і швидке завершення (розвʼязку)

Три акти (Блейк Снайдер): додаєм на 7% каталізатор змін, першу половину другого акту присвячуємо іграм і забавам, останні 10% другого акту — найнижча точка “поганці насуваються”. Приклад: як приборкати дракона, Міцний горішок.

Пʼять актів: спочатку довга експозиція, знайомство з персонажами і світом, дія починається ближче до 15-20% тексту, в третьому акті поворотний момент, виходимо на кульмінацію (все вже знайоме), в кінці після розвʼязки ще довго розповідаємо що сталося після, як склалося життя персонажів. Приклад: Володар перснів.

Піраміда Фейртага: має 5 актів, стосується трагедій що тривають 3 години. половину історії герої “піднімаються” — тобто є надія на те що їхні життя стануть кращими в фіналі, кохані будуть разом і щасливі, але на середині йде перелам і решта історії це шлях на дно. Приклад: Ромео і Джульєта.

Азійські 4 акти: Майже такі самі як 3 акти, але середина присвячена неочікуванному центральному повороту, додавання нової неочікуваної теми. Звичайна 3-актна структура не додає нові теми після першого акту. Основна ідея: гармонія всіх елементів сюжету. Приклад: “Паразити”, в середині ми раптово дізнаємося про ще одну родину що живе під будинком.

13 Сцен Аристотеля: 1. Пролог. 2. Вступна пісня 3. Сцена. 4. Пісня. 5. Сцена. 6. Пісня. 7. Сцена. 8. Пісня 9. Сцена. 10. Пісня. 11. Сцена. 12. Пісня. 13. Епілог

(Аристотель ніколи не говорив про триактну структуру в Поетиці, коли він казав про початок-сердина-кінець він воював проти нехронологічної оповіді, популярних в Давній Греції флешбеків і флешфорвардів, тобто формату середина-початок-кінець. Приклад структури середина-початок-кінець Одіссея)

Те що вважають за 3-актну структуру Елія Доната (римського ритора): протаза, епітаза, катастрофа це структура прологу. В роботах, які цитуються він оцінює вступ до різних пʼєс. Фактично це означає: представлення персонажів, представлення конфлікту, введення катастрофи що запускає решту дії. Подібне до 1 акту Блейка Снайдера.

Шлях героя: чітка послідовність етапів. 1. Представлення (звичайний світ) 2. Поклик до пригод. 3. Відмова від поклику 4. Зустріч з ментором 5. Перехід порога 6. Випробування, союзники і вороги. 7. Наближення до Печери 8. Найголовніше випробування 9. Винагорода 10. Дорога назад. 11. Воскресіння 12. Повернення з еліксиром. Приклади: “Зоряні Війни: Нова надія”, “Диявол носить Прада”. Дуже чітка послідовність етапів яка гарно накладається на три акти, але три акти не зобовʼязані бути такими.

Фіхтеанська крива: одразу пірнаєте в дію, сюжет це нескінченний ланцюжок сутичнок конфліктів що ведуть до найбільшого (кульмінаційного) коли нарешті наступає розвʼязка. Відмінність від 3 актів Снайдера: дія починається навіть раніше, немає передишок (наприклад спокійних, ліричних моментів) ані в першій ані в другій половині другого акту.

Паралельна структура: пишуться два таймлайни подій, фактично два сюжети, які повʼязані темою і розвиваються паралельно.

Фрагментарне письмо: збірка оповідань чи міні-історій, обʼєднаних однією темою, але немає спільної наростаючої дії, центрального поворотного моменту, кульмінації єдиного конфлікту. Все це існує лише всередині окремих епізодів, але не спільне. Приклад: Кульбабкове Вино Бредбері.

Коротше, у вас є варіанти, як писати (і це не всі). Нагадайте мені пізніше написати як використовувати ці схеми на практиці при плануванні або редактурі.

Пригодиться 🥀🥀🥀

Мій хлопець: Ви, рівняни – крінж. Оплата при виході, «швидка настя», «так-а-так», «ковтати японця», а ви можете якось українською спілкуватися?

Якщо я ваша бета-рідерка, інколи мої коментарі у вашій книжці можуть виглядати отак:

Надарцювала 20% знижку у Луцькому Vivat'i кілька днів тому і хлопець подарував мені книжечку 💚

Поки всього сота сторінка, але у любовного інтереса головної героїні емоційний інтелект нижчий ніж у табуретки. І я не знаю, як я до цього ставлюся 🤒

Як шкода, що це ромком. Дружба, яка вибудовується між персонажами – прекрасна, я би хотіла, щоб вона була центровою :(

Не потрапила на перший день Бестселерфесту 😗😗😗

(якщо я все правильно зрозуміла в хаосі події?) ПО ТРИ РОЗДІЛИ РУКОПИСУ ПАВЛЮКА УЙШЛИ НА БЛАГОДІЙНОМУ АУКЦІОНІ ЗА 105 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ В СУМІ

50к і 55к ОКРЕМО

ПОВТОРЮЮ, ЦЕ НЕ УЧБОВА ТРИВОГА, 105 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ

АВТОГРАФ-СЕСІЯ ДОВЖИНОЮ У ПІВФЕСТИВАЛЮ

А ви так реагуєте канешно ніби це у нас щодня відбувається 🤨

Ставлю 4/5, по ромкомному крінжово, постільна сцена аж одна, яку я змогла пропустити і нічого не втратити дякую господи, епілог солодкий, як я люблю

Але лінія дружби головних героїв, перед тим як це почало перетікати у романтичні стосунки, мені сподобалася трохи більше, тому 4, а не 5. Рекомендасьйон, якщо любите жанр

Він не міг знайти собі місця. У будинку не залишилося навіть сліду від його перебування. Все прожувалося і ковтнулося. Стерлося.

Будинок наче сміявся з нього. Всім своїм видом показував, що тут живе цілком нормальна сім’я: мати-одиначка та її маленький син.

А ти, Женю, жив десь не тут, десь у іншому, схожому будинку, усипаному сміттям та пліснявою. Ти ховався не під цим столом від кавалерів матері. Не цим кухонним ножем вони замахувалися на тебе — подивись, цей чистий, наточений, з новим руків’ям, а той був липкий і затуплений, скільки б ти не дер його об бруківку над дорогою. Це не той фікус, який матір п’яною кидала в тебе, звинувачуючи, що ти вкрав у неї гроші. Це не той килим, в який вона тебе закручувала, щоб ти перестав плакати, коли у тебе болів живіт. Це не та люстра, яка кілька разів падала тобі на голову, бо черговий «дядя Саша» погано її причепив. Це не та тарілка, яка летіла тобі в голову, коли ти пожалівся класному керівнику на обстановку вдома. Це все — не те.

Подивись, Женю, я був таким паршивим домом, тому що тут жив ти.

Подивись, Женю, я була поганою матір’ю, тому що ти був моїм сином.

Женя розплющив очі і усвідомив, що в їх кутиках зібралися сльози.

#уривки

Анотація звучить прям ✨ вау✨, а ознайомчий фрагмент тільки підсилює бажання прочитати
В бажанках, однозначно

То ким насправді був її батько?🤔

📖 Відкриваємо передпродаж на сповнений інтриги роман «Летиція Кур'ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька» Віри Курико

Вона вміє вигадувати історії так майстерно, що не повірити неможливо. І готова повідати вам сім майже правдивих казок про свого батька: полковника з XVII століття, привида минулого, пічника, лісника, качки на селищному ставку і героя сучасної війни... Та зрештою — хто ж він? І чи існує насправді?

У світі, де війна стала буденністю, Летиція веде власну боротьбу з найстрашнішим демоном — самотністю. І щоразу, переплітаючи реальність і вигадку, вона стає на крок ближчою до правди. Бо чи не вона — єдина зброя проти того, що нас руйнує?❤️‍🩹

«Летиція Кур'ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька» — це суміш гумору, сарказму, поетичних алюзій, магічного реалізму і автобіографічної історії з елементами репортажу. Але найголовніше — це спроба описати вразливість у світі, де війна стає буденністю, а любов — рятівною ілюзією.

✒️Дизайн обкладинки: Оксана Драчковська

📙Очікуємо з друку уже у вересні. Щоб передзамовити книжку переходьте за посиланням🥰

Оце я колись вміла писати baddies персонажів, не те що зараз 😂🙈

(скрін із рукопису за 2018 рік, якщо вірити Word)
(це я ще у восьмому класі вчилася...)
(оригінальну орфографію збережено)

#уривки

Пам'ятаєте, кілька тижнів тому я писала статтю, а потім знімала серію відео «Що робити, якщо тобі відмовив видавець?»

Так от. Накаркала 🐦✨

Незважаючи на те, що все дотичне до книжкової сфери оточення пророкувало мені успішний злет в цьому видавництві, поки що сталося не так, як гадалося 🙈

Це вже не перше «ні» в моєму житті (хоч і перше для #алісія), але я продовжую вчитися радіти цьому слову. Знаєте, чому? Бо це означає, що я вже маленька частинка великого літературного процесу. Я вже десь маячу, блимаю, як ліхтарик, якому поки що не вистачає потужності горіти на всю вулицю.

Відмова — це теж форма відповіді. Мій дідусь казав, що кожне «ні» робить шлях до «так» коротшим, головне — не зупинитися тоді, коли за наступним поворотом чекає твоя ціль.

Dum spíro, spéro!

#письменницьке

А ще я зрозуміла, що цей канал — щось на кшталт письменницького реаліті-шоу 😁

Можливо, саме в цьому є моя справжня мотивація: бачити, як народжується не результат, а шлях до нього.

Дякую, що йдете зі мною поряд ✨❤️

Поки чухала задумливо-зажурена додому, діти у дворі будували халабуду під деревом. Принесли різнокольорове покривало, почепили на гілку, наносили цеглин і каміння, прибрали. Навіть якісь матраци дістали біля смітників.

Будували вони її біля того горіха, на який ми 10 років тому вилазили з подругами. Ми теж тоді мали халабуду — але будували її на іншому кінці двору біля вишень разом зі старшими хлопцями. Вони сколотили для нас цвяхами кілька дошок і піддонів між собою, роблячи міцні стіни, і навіть розпланували кілька кімнат. Дах теж зробили дерев'яний, плоский. На нього ми ставили тарілки-чашки і клали фєнічкі, які перед тим в'язали вдома. Їх ми продавали. По 30 листочків за штуку.

Йшла я, дивилася на ту їхню халабуду, і думала, що багато чого в житті міняється. І з часом хтось з цих дітей теж йтиме задумливий-зажурений. Можливо, навіть теж через відмову.

Але тоді біля цього горіха стоятиме вже інша халабуда — з якихось залізних блях і з Штучним Інтелектом у стінах.

Життя триває, халабуди — вічні.

#софіягудовсек