Щас, кароче, дочитаю Промені Аласі й піду інтегрувати досвід виживання в отруйній пустелі в своє життя. А то як лох якийсь.

#коментуютредс

Давайте останнє про Крістоффа і про вестернів загалом.

Крістофф у сториз (мабуть, щоб в пості знову не натикали) дав відповідь, де сказав, що контракти на видання книг в росії підписував давно. Всіх людей він ненавидіти не може, а гроші у 2023 році задонатив Лікарям без кордонів.

Відповідь дуже беззуба і загальна. Чисто, щоб було. Але чогось такого я й очікувала, тому взагалі не здивована.

Проблема не конкретно в Крістоффі. Вестерни, переважно, не можуть дати нам того, чого ми хочемо. Вони не можуть і не хочуть ненавидіти всю русню без винятків. Так, є приклади Кінга, СенЛінЮ, але вони одиничні.

Та що там говорити, не всі українці, які живуть під обстрілами, з блекаутами та постійними тривогами — вважають росіян поганими. Вишукують же хороших, грають разом в онлайн-ігри, дивляться їхній контент і захищають лєто в піанерскам галстукє. А це ж кардинально інший досвід, ніж те, що бачать вестерни у ЗМІ.

Чи хотілося б мені, щоб всі одномоментно почали ненавидіти русню і все російське? Звісно, що так. Чи буде таке колись? На жаль, ні.

Читати чи не читати Крістоффа далі — вибір кожного. Він не перший, він не останній. У них нема протиріч у тому, щоб підтримувати Україну в цій війні і водночас робити контент для росіян.

Я взагалі не підтримую оцю думку «не треба у нас видавати всіх, хто видається на росії». Бо ми таким чином себе заженемо в добровільну резервацію і проспонсоруємо розквіт російських піраток.

Тому, нам своє робити. Писати коменти й доносити свою точку зору до таких письменників, просувати наш контент та наші книжки. Начебто незначні кроки, але якщо вони змусять хоч одну людину задуматися — це вже маленька перемога.

Перша прочитана цього року книжка.

Вирішила зробити цей місяць — місяцем українських авторок на авторів.

Ця книга — це просто разйоб, я вам кажу. Тепер треба дочекаться продовження, бо дууууже хочеться читать далі.

Родзинка видавництва вживати «такі слова». Які такі? Українські?

Сил моїх вже нема на цих борцунів з перекладами.

Прочитала половину Нерухомості.

Поки що є враження, що ця книга, наче великий павук — обплітає тебе павутиною інертності та безвиході.

Подивилася «Люди, яких ми зустрічаємо у відпустці» — хороше таке, миле, Емілі Бедер дуже сподобалася.

Але тепер в мене питання. В усіх книжках Емілі Генрі у героїв проблеми з локацією? В Книголюбах вони жили в різних містах і не знали як їм бути разом. В Щасливому місці теж. Ось в Людях, яких ми зустрічаємо у відпустці (судячи з фільму) та сама проблема. Пляжне чтиво читала давно, тому не памʼятаю, що там.

Емілі, може вже досить, а?

Плани по українським авторам в мене на цей місяць амбітні.

Звісно ж, хер я це все дочитаю.

Підписки в тг для мене — дивний світ.

Багато постів — відписуються, бо дістала.
Мало постів — відписуються, бо нудно.
Хвалиш книгу — відписуються, бо все проплачено.
Хейтиш книгу — відписуються, бо чого стільки негативу.
Багато срачів — відписуються, бо срачі втомили.
Мало срачів — відписуються, бо стерильний контент.

P.S. І після цього поста теж відпишуться, бо я нию!😂

Натрапила в тіктоці на відео, де дівчина доволі довго і агресивно захищала Довіру й казала, що це глибоко психологічна книга про проблеми недолюблених дітей в сімʼях.

Ну подобається вам читати книги, де всі їбуться, ну на здоров’я! Це не щось погане. Але нашо намагатися всіх переконати, що це вершина психологічної драми — мені незрозуміло🌚

На початку року Форбс публікували список бестселерів 2025. Я настільки слоупок, що дійшла до нього тільки зараз.

Там ще має бути Посібник з убивства для хорошої дівчинки, яку продали тиражем 40к. От це теж читала.

З усього, що на скрині, читала лише Павлюка, Станчишина та Веріті.

Чесно кажучи, дуже дивує перше місце. Не знала, що ця книга настільки популярна.

В тредс нові дойоби: треба рахувати прочитані сторінки, а не книжки. Бо книжки на 200 сторінок — це що написи на паркані, взагалі несерйозна штука.

Також бажано враховувати розмір шрифта, товщину паперу та міжрядковий інтервал, бо без цього нормальних підсумків не зробиш.

Ще б розробити формулу для оцінки складності тексту, але на початках можна і без неї, так і бить.

#коментуютредс