Почала читати «Змія і крила ночі», оце я канешно відвикла від таких великих книжок👀

Мені поки що прям подобається як це написано, дуже гарні екшн-сцени, описи, динаміка. Трошки є оці вайби підліткового трагізму (ні, тут немає підлітків, ні, книга не дитяча), але я таке люблю🌚

❤️‍🩹"А надворі літо"
Кім Еран

❤️‍🩹Це збірка оповідань від корейської письменниці. Якщо коротко, то тут про життя, про втрати, про сум, про біль.

Книга неймовірно майстерно написана та перекладена, ти читаєш і отримуєш естетичне задоволення. За ці неповних 200 сторінок ти поринаєш у ту атмосферу, ту культуру, ті звичаї. І не просто поринаєш, а воно тебе захоплює.

Оповідання тут різні, але, переважно доволі скляні. Перше та друге мене просто розтрощило і над другим я ридала як тварина.

Останні два теж були потужними, але все ж "Хлопчик і собака" (друге) – це мій драматичний фаворит.

Це було яскраво, тужливо, болісно. Дуже рекомендую книгу "А надворі літо", якщо вам подобається азійська література, чи якщо ви хочете відкрити для себе щось нове. Запевняю, що байдужими точно не залишитесь.

#книговідгук

Ми: йдемо гуляти
Я через 0.0003 секунди:

Моя тотемна тварина — Рейн зі «Змія й крила ночі»

Я не хочу повертатися до Місяцевого Палацу. Я хочу найогиднішого, найгидотнішого пива в цьому місті. Жадаю кислих пінних пивних сцяк.

А потім оголосив, що збирається принести нам найогидніше пиво з усіх, які тільки існують

Тетерів?

Як. Мене. Бісить. Вінсент!!!

Скажіть, будь ласочка, що його вбʼють, бо я вже задовбалась горіти🌚

Ладно, я нагуглила, що з ним стало🌚

Вайб української ментальності

— Ти в нормі? — спитала я.
— Уточни «норму».
— Живий?
Він пирхнув.
— Тішуся твоїми високими стандартами.

Всьо, дочитала👀

Десь 70% моїх теорій справдилося, тож не скажу, що кінець мене сильно здивував, але й не порадував загалом

Треба трохи часу, щоб це все переварити, але оці фінальні сцени з весіллям мені були дуже фу. Як мине трохи часу — запишу повноцінний відгук і, звісно ж, обговоримо все на книжковому клубі🖤

А ці статті й дослідження зараз з вами в одній кімнаті?

#коментуютредс

Питаннячко👀

Якого б контенту ви більше хотіли бачити в тг-каналі? Щось більше розважальне (як ми горіли на Служницю), життєве, освітнє, відгуки, добірки?

І який контент вам не дуже подобається?

Цікаво знати, куди рухатись)

І запощу свою гарну фоточку для привернення уваги👀

Прочитала 100 сторінок і в мене лише одне питання: чому тут так херово написані діалоги?

Перечитую їх по кілька разів, щоб вловити сенс з цього сумбурного набору слів.

В мене є враження, що мені дали кубики зі словами і мені з них треба скласти речення.

— У мене період посухи. Ти така сподіваєшся, що в мандрах тобі траплятимуться різні типажі гарячих музик, а на ділі всі вони виявляються емо в крайньому ступені. Мені просто кортить, щоб мене трохи розворушили. Помацали, розумієш? Можеш казати, що я маленька брудна хвойда, — нічого проти не маю. Але хлопчики-плаксії, які квилять у мікрофон, не можуть мене задовольнити.

Якщо я ще раз прочитаю в цій книзі слово «гиготіти» в мене почнеться нервовий тік.

Запроваджу рубрику «цитата дня»

— Повна пазуха цицьок і смертоносність не дорівнюють стосункам, дорогенька. Як у душі чогось нема, то з дупи не наженеш.

Я не знаю, нашо я це читаю. Брала цю книгу тому, що хотілось чорнухи, гумору та оцієї програми кров/кишки/разчленьонка.

Але чорнухи тут мало, гумору й того менше. Поки якісь підліткові пиздостраждання з розряду: «а може мені здалося, що я йому подобаюсь і я йому не подобаюсь насправді».

Кидати книги я не вмію, тому продовжуватиму їсти кактус далі.