Як. Мене. Бісить. Вінсент!!!

Скажіть, будь ласочка, що його вбʼють, бо я вже задовбалась горіти🌚

Ладно, я нагуглила, що з ним стало🌚

Вайб української ментальності

— Ти в нормі? — спитала я.
— Уточни «норму».
— Живий?
Він пирхнув.
— Тішуся твоїми високими стандартами.

Всьо, дочитала👀

Десь 70% моїх теорій справдилося, тож не скажу, що кінець мене сильно здивував, але й не порадував загалом

Треба трохи часу, щоб це все переварити, але оці фінальні сцени з весіллям мені були дуже фу. Як мине трохи часу — запишу повноцінний відгук і, звісно ж, обговоримо все на книжковому клубі🖤

А ці статті й дослідження зараз з вами в одній кімнаті?

#коментуютредс

Питаннячко👀

Якого б контенту ви більше хотіли бачити в тг-каналі? Щось більше розважальне (як ми горіли на Служницю), життєве, освітнє, відгуки, добірки?

І який контент вам не дуже подобається?

Цікаво знати, куди рухатись)

І запощу свою гарну фоточку для привернення уваги👀

Прочитала 100 сторінок і в мене лише одне питання: чому тут так херово написані діалоги?

Перечитую їх по кілька разів, щоб вловити сенс з цього сумбурного набору слів.

В мене є враження, що мені дали кубики зі словами і мені з них треба скласти речення.

— У мене період посухи. Ти така сподіваєшся, що в мандрах тобі траплятимуться різні типажі гарячих музик, а на ділі всі вони виявляються емо в крайньому ступені. Мені просто кортить, щоб мене трохи розворушили. Помацали, розумієш? Можеш казати, що я маленька брудна хвойда, — нічого проти не маю. Але хлопчики-плаксії, які квилять у мікрофон, не можуть мене задовольнити.

Якщо я ще раз прочитаю в цій книзі слово «гиготіти» в мене почнеться нервовий тік.

Запроваджу рубрику «цитата дня»

— Повна пазуха цицьок і смертоносність не дорівнюють стосункам, дорогенька. Як у душі чогось нема, то з дупи не наженеш.

Я не знаю, нашо я це читаю. Брала цю книгу тому, що хотілось чорнухи, гумору та оцієї програми кров/кишки/разчленьонка.

Але чорнухи тут мало, гумору й того менше. Поки якісь підліткові пиздостраждання з розряду: «а може мені здалося, що я йому подобаюсь і я йому не подобаюсь насправді».

Кидати книги я не вмію, тому продовжуватиму їсти кактус далі.

Ну що, будемо робить розпакоуку?

Коли я стану знаменитою, я нікому не скажу, але знаки будуть.

А взагалі це я так намагаюсь прилаштувати кота, якого привезли в лікарню приспати🫠

Приїхала посилка з дому і звісно ж, що там може бути, як не книжечки?

На диво, жодну з цих книжок я не купувала. Дві прислало видавництво Віхола на огляд, дві від Вівату на книжкові клуби, а ще одну подарувала ось ця прекрасна дівчина🖤

Запостила нові книжки і одна людина відписалася.

Ану признавайтесь, ви що, не любите книжечки? 👀

Насправді, я дуже за зноски, тому що фути/милі — у мене взагалі в голові не тримається скільки воно в кілометрах.

Але адаптація — ну хз. Так можемо прийти до того, що в Лондоні будуть розраховуватися гривнями замість фунтів. Спешл юкрейніан вайб💅

А ви що думаєте?

#коментуютредс