У мене є план.
І насправді йому сильно не два дні. Першою фазою його реалізації було створити мінімально робочу платформу, другою, залучити трохи авторів. І схоже ці пункти виконані. Час думати про читачів. Пункти на схемі описані приблизно, але в самому плані вони більш детальні: що, де і як робимо. І подивимося, що буде працювати, а що ні.
Краса цього плану в тому що він не лінійний, а циклічний. В "ідеальній" версії на кожному циклі був окремий жанр: додати технічні фішечки для роментезі чи наукпопа, залучити авторів, залучити читачів, провести спеціальну подію/фестиваль, допомогти створити спільноту, виправити по ходу помилки, оцінити результати і рухатися далі.
Але готуємося до того, що в реальності буде більше хаосу 🤪
І насправді йому сильно не два дні. Першою фазою його реалізації було створити мінімально робочу платформу, другою, залучити трохи авторів. І схоже ці пункти виконані. Час думати про читачів. Пункти на схемі описані приблизно, але в самому плані вони більш детальні: що, де і як робимо. І подивимося, що буде працювати, а що ні.
Краса цього плану в тому що він не лінійний, а циклічний. В "ідеальній" версії на кожному циклі був окремий жанр: додати технічні фішечки для роментезі чи наукпопа, залучити авторів, залучити читачів, провести спеціальну подію/фестиваль, допомогти створити спільноту, виправити по ходу помилки, оцінити результати і рухатися далі.
Але готуємося до того, що в реальності буде більше хаосу 🤪
❤10
Подруга: ніхто тебе не засудить, якщо замість уви ти займешся зараз книгою
Я: В сенсі ніхто? А я? 🤨
Я: В сенсі ніхто? А я? 🤨
🤪9😁1
Потихеньку рухаюся з прочитанням конкурсних робіт і виставленням оцінок.
Загалом мене приємно вразив рівень робіт, я впевнена що навіть якщо мої особисті фаворити не переможуть, за збірку точно не буде соромно.
У мене непроста категорія, "оригінальність та креативність". Якщо вам цікаво за який елемент я найчастіше знижувала оцінку — то це "герой втрачає свідомість і ми пропускаємо шматок сюжету". Не один, не два і не три рази автори вирішували таким чином скоротити кульмінацію. Другий елемент, який теж скоріше за все народився з обмеження на кількість символів — це щасливі і нещасливі, але зручні для сюжету збіги. Хтось вчасно проходив повз, щоб врятувати, іншому спадала на думку розгадка.
Це все не катастрофи, але в умовах, коли загальний рівень робіт досить високий доводиться звертати увагу і на такі моменти.
Дякую всім, хто взяв участь в конкурсі, до речі. Ви класні ❤️
Загалом мене приємно вразив рівень робіт, я впевнена що навіть якщо мої особисті фаворити не переможуть, за збірку точно не буде соромно.
У мене непроста категорія, "оригінальність та креативність". Якщо вам цікаво за який елемент я найчастіше знижувала оцінку — то це "герой втрачає свідомість і ми пропускаємо шматок сюжету". Не один, не два і не три рази автори вирішували таким чином скоротити кульмінацію. Другий елемент, який теж скоріше за все народився з обмеження на кількість символів — це щасливі і нещасливі, але зручні для сюжету збіги. Хтось вчасно проходив повз, щоб врятувати, іншому спадала на думку розгадка.
Це все не катастрофи, але в умовах, коли загальний рівень робіт досить високий доводиться звертати увагу і на такі моменти.
Дякую всім, хто взяв участь в конкурсі, до речі. Ви класні ❤️
❤11
Як частина проєкту з покращення дизайну увуріда, я полізла до ШІшки за ідеями, і ось що вона нагенерувала. Що думаєте?
Звісно, тут кольори не ті, і я не всі рішення вважаю вдалими, але в мене вже є декілька думок що можна запозичити, і що можна попросити "докрутити" дизайнерку.
А вам якісь елементи запропоновані ШІшкою подобаються? Може оформлення тексту, чи статистика (і зміст) на сторінці книги праворуч? Пишіть все що думаєте ✨❤️
Звісно, тут кольори не ті, і я не всі рішення вважаю вдалими, але в мене вже є декілька думок що можна запозичити, і що можна попросити "докрутити" дизайнерку.
А вам якісь елементи запропоновані ШІшкою подобаються? Може оформлення тексту, чи статистика (і зміст) на сторінці книги праворуч? Пишіть все що думаєте ✨❤️
❤8
Яка різниця між Тетяною-суддею конкурсу і Тетяною-читачкою?
Тетяна-суддя обожнює прочитані твори, шукає за що їх можна похвалити, і пробачає ляпи, особливо якщо їх легко виправити на редактурі.
Тетяна-читачка. Ненавидить. Кожне. Написане. Слово.
Так і живем.
Тетяна-суддя обожнює прочитані твори, шукає за що їх можна похвалити, і пробачає ляпи, особливо якщо їх легко виправити на редактурі.
Тетяна-читачка. Ненавидить. Кожне. Написане. Слово.
Так і живем.
🤝5🤗2🙊2⚡1
Зараз вже не модно говорити про те, що ти чимось жертвуєш. Потрібно ж навпаки, “жити на повну”, “дозволяти собі”, прислухатися до себе, здійснювати мрії.
Але у мене обʼєктивно забагато мрій для однієї людини. Може якби мене було дві чи три ми б як раз чудово впоралися із втіленням всього цього, але мене всього лише одна штука. І хтось із нас однієї має організувати побут, заробляти, піклуватися про собаку, не забувати їсти-спати-митися а на решту *втілювати мрії*. Було б добре якби мрії були в стилі “побувати в Італії” (✅) або “купити квартиру” (✅), або “завести собаку” (✅). Мої ж мрії це величезні творчі проєкти, які в кращому випадку вимагають місяців роботи від мене, а в гіршому — років згуртованої командної роботи.
Один психолог каже: реалізація глобальної мрії потребує фокусу, а фокус — це відрізати від себе можливості. Залишати позаду шість шляхів, якими ти міг би піти, щоб пройти сьомий. І це боляче. І це засмучує.
Мене засмучує читати пости тих, хто обрав реалізуватися як письменники про те, як вони планують-пишуть-редагують-видають чергову книжку. Я стараюся більше не писати друзям про цей сум, бо знаю, що почую “нічого, в тебе ще є час, в тебе ще все вийде”, і не дуже хочу пояснювати, що я відмовляюся від цього. Кожного дня, я обираю десять речей від яких відмовляюся, щоб зробити одну. Не пишу, не знімаю тікток, не читаю те, що мені цікаво і не готую собі свіже, і все щоб закрити одну маленьку задачку, яку мало хто навіть помітить. Жертвую, так. Пріорітизую.
А в дні коли в мене немає сил чимось жертвувати, я просто прокрастиную і не робиться взагалі нічого.
Але у мене обʼєктивно забагато мрій для однієї людини. Може якби мене було дві чи три ми б як раз чудово впоралися із втіленням всього цього, але мене всього лише одна штука. І хтось із нас однієї має організувати побут, заробляти, піклуватися про собаку, не забувати їсти-спати-митися а на решту *втілювати мрії*. Було б добре якби мрії були в стилі “побувати в Італії” (✅) або “купити квартиру” (✅), або “завести собаку” (✅). Мої ж мрії це величезні творчі проєкти, які в кращому випадку вимагають місяців роботи від мене, а в гіршому — років згуртованої командної роботи.
Один психолог каже: реалізація глобальної мрії потребує фокусу, а фокус — це відрізати від себе можливості. Залишати позаду шість шляхів, якими ти міг би піти, щоб пройти сьомий. І це боляче. І це засмучує.
Мене засмучує читати пости тих, хто обрав реалізуватися як письменники про те, як вони планують-пишуть-редагують-видають чергову книжку. Я стараюся більше не писати друзям про цей сум, бо знаю, що почую “нічого, в тебе ще є час, в тебе ще все вийде”, і не дуже хочу пояснювати, що я відмовляюся від цього. Кожного дня, я обираю десять речей від яких відмовляюся, щоб зробити одну. Не пишу, не знімаю тікток, не читаю те, що мені цікаво і не готую собі свіже, і все щоб закрити одну маленьку задачку, яку мало хто навіть помітить. Жертвую, так. Пріорітизую.
А в дні коли в мене немає сил чимось жертвувати, я просто прокрастиную і не робиться взагалі нічого.
❤13
Сліпі зони #письменницьке
Соня сьогодні розпитувала мене про одну письменницю: мовляв, в тіктоку-телеграмі-інстаграмі її не бачила, таргетної реклами не бачила, книжка ледь не перша, а в трьох містах, де була презентація книжки, збирався повний зал.
Трохи пізніше я побачила публікацію Люка Дереша в Forbes і вирішила, що це гарна можливість поговорити про сліпі зони.
Зараз ми багато говоримо про Цільову аудиторію. Говоримо, думаємо, пишемо в заявках до видавців. І всі автори наче знають, що в них аудиторія різна — хтось пише для затятих фанатів фентезі, які не пропускають жодного фанкону, хтось для людей, що задовбалися від життя, хтось для поважних людей в дорогих костюмах. Але є така тенденція в будь-якому маркетингу, що коли доходить до практики, всі роблять одне і те саме. “Дивися що робить сусід і повторюй”.
Це є у дизайнерів, це є в бізнесменів і це є у письменників. Думаємо про книжковий маркетинг розуміємо:
📙 Фестивалі
📙 Презентації
📙 Тікток, Інстаграм, Ютуб, Телеграм
📙 Книжкові канали, книжкові клуби.
Бідні читачі-книголюби, за них йдуть такі жорсткі баталії, що кожна мить їхньої уваги вже розподілена між видавцями і письменниками.
Але я просто хочу нагадати, що перелічене — це не все. І близько не все. Люди схильні мати величезні сліпі зони: бачити лише книжкове комьюніті, та і то не все, якусь його крихітну частинку, до якої ми самі належимо, і сприймати її як цілий світ. І добре, якщо в цій частинці ми знаходимо собі читача, визнання і все, чого ми потребуємо. Але на випадок, якщо цього буде мало, якщо в цій частинці немає того, чого ми потребуємо, якщо нам потрібно шукати зацікавленого читача деінде, тут-то нам і доведеться згадати про “сліпі зони”.
❔ Про те, що читачі Forbs теж читають книжки і іноді навіть художні.
❔ Про мам, які останні пʼять років читали хіба що дитині на ніч, але ось в них зʼявився час, і теоретично вони хотіли б і щось для себе прочитати
❔ Про gen-X і бумерів, що пересилають у вайбері вірші нікому невідомих поетів на Великдень і День Матері
❔ Про гравців в настолки і ДНД, які не в курсі про те, що після Толкіна і Желязни хтось ще щось писав
Звісно, такі незвідані території поза книжковим комьюніті — це завжди ризик. Ніхто не може гарантувати що ваша спроба вийти до такої аудиторії принесе якийсь результат. Але ж і книжкове комьюніті гарантій не дає.
Тож я закликаю вас подумати. Раптом ваш читач чекає вас десь у сліпій зоні?
Соня сьогодні розпитувала мене про одну письменницю: мовляв, в тіктоку-телеграмі-інстаграмі її не бачила, таргетної реклами не бачила, книжка ледь не перша, а в трьох містах, де була презентація книжки, збирався повний зал.
Трохи пізніше я побачила публікацію Люка Дереша в Forbes і вирішила, що це гарна можливість поговорити про сліпі зони.
Зараз ми багато говоримо про Цільову аудиторію. Говоримо, думаємо, пишемо в заявках до видавців. І всі автори наче знають, що в них аудиторія різна — хтось пише для затятих фанатів фентезі, які не пропускають жодного фанкону, хтось для людей, що задовбалися від життя, хтось для поважних людей в дорогих костюмах. Але є така тенденція в будь-якому маркетингу, що коли доходить до практики, всі роблять одне і те саме. “Дивися що робить сусід і повторюй”.
Це є у дизайнерів, це є в бізнесменів і це є у письменників. Думаємо про книжковий маркетинг розуміємо:
📙 Фестивалі
📙 Презентації
📙 Тікток, Інстаграм, Ютуб, Телеграм
📙 Книжкові канали, книжкові клуби.
Бідні читачі-книголюби, за них йдуть такі жорсткі баталії, що кожна мить їхньої уваги вже розподілена між видавцями і письменниками.
Але я просто хочу нагадати, що перелічене — це не все. І близько не все. Люди схильні мати величезні сліпі зони: бачити лише книжкове комьюніті, та і то не все, якусь його крихітну частинку, до якої ми самі належимо, і сприймати її як цілий світ. І добре, якщо в цій частинці ми знаходимо собі читача, визнання і все, чого ми потребуємо. Але на випадок, якщо цього буде мало, якщо в цій частинці немає того, чого ми потребуємо, якщо нам потрібно шукати зацікавленого читача деінде, тут-то нам і доведеться згадати про “сліпі зони”.
❔ Про те, що читачі Forbs теж читають книжки і іноді навіть художні.
❔ Про мам, які останні пʼять років читали хіба що дитині на ніч, але ось в них зʼявився час, і теоретично вони хотіли б і щось для себе прочитати
❔ Про gen-X і бумерів, що пересилають у вайбері вірші нікому невідомих поетів на Великдень і День Матері
❔ Про гравців в настолки і ДНД, які не в курсі про те, що після Толкіна і Желязни хтось ще щось писав
Звісно, такі незвідані території поза книжковим комьюніті — це завжди ризик. Ніхто не може гарантувати що ваша спроба вийти до такої аудиторії принесе якийсь результат. Але ж і книжкове комьюніті гарантій не дає.
Тож я закликаю вас подумати. Раптом ваш читач чекає вас десь у сліпій зоні?
❤14