Також принагідно вітаю новоприбулих. Я тут переважно пишу вірші й пісні, пощу фото, сни й оповідання, трохи жаліюся на повсякдення, а ще часом щось згадую чи вигадую просто так.

#чаю?)

Створи-но мапу, кажуть мені.
Мапу свого уявного світу.
Просип думки та мрії крізь сито,
Залиш хороші, відкинь сумні:

Де і яким би ти зараз був?
Що би ти бачив навколо себе?
Які дороги, повітря й небо?
Почни пташок і дерев лічбу!

Чарівне місце – лиш уяви, –
І того місця чарівна мапа.
Якби нічого робить не мав би
Ні ради мертвих, ані живих –

То де на мапі цій був би ти?
Не поспішай, намалюй як вмієш,
Чарівну мапу країв надії,
І точку, звідки би міг ввійти.

Та правда в тім, що краї ті скрізь,
Вони повсюди навколо мене:
Все зле, красиве, живе, зелене;
Але між мною та світом – слиз,

Немовби плівка хрящів з кісток,
Що заважає торкнутись світу.

Я бачу(:/–) всесвіт (,/–) весь нею вкритий.
І повертаю пустий листок.

#вірші_стиха #щоденник_болю

Снилося багато всього, та зокрема якась персонажка в стилі серіалу Arcane, у якої був протез ноги, що дозволяв їздити доволі швидко, мов на специфічному моноколесі, але потребував щоденної підзарядки. Без підзарядки нога а принципі не ворушися й була надміру важкою.
#сни

Несу вам сумні, але світлі #мемуаразми в вигляді #фото.
Цей малюнок із ведмедями я намалював своєму дядькові, коли мені було 5 років. Назвисько (Київський) Ведмідь у нього з'явилося десь тоді чи трошки пізніше).
Дядька не стало на початку осені 2020-го.
Цей мій малюнок знайшовся в цей мій приїзд біля дядькового робочого столу під час чергової серії розбору його речей (мені такі речі даються трохи важко й повільно, і добре, коли є допомога).
Він усе життя тих малих ведмедів зберігав.

... Той випадок, коли дізнаєшся, що не лише людина була дуже важливою для тебе, але й ти для неї, значно пізніше, ніж треба.
Несподівано в цього поста є навіть якийсь висновок.

Оновлення: перший ведмедик ліворуч намальований моїм дідусем, дядьковим татом, у нього завжди тварини виходили з дуже дрібними рисами писочків. І ми часто так малювали: спершу – він щось одне, потім – я намагаюся повторити.

Снилося #сни про вежу. Велика така поверхівка, що ззовні виглядає абсолютно безумно: знизу – типова радянська забудова 70-х, угорі – кругла башта з блакитного скла з металевим відливом.
І ліфт. Ох цей витяг, що міг ходити вертикально, горизонтально, діягонально...
В ліфті жив чужий. А у власне поверівці, на останньому поверсі був якийсь захід якудзи. Чужого в ліфт підселив ворожий клан, щоби всі, хто приходить на захід, могли бути інфіковані й напасти на голову клану.
Ще було, звісно, багато святкових кімоно й мафіозних татуювань. І багато, багато повторень сюжету. Я щоразу намагався не пронести в собі паразита й не бути страчений якудзою теж.
Урешті мені вдалося завдяки лялькам: маленький чужий боявся ляльок як вогню. З тим я проїхавсявм ліфті, прийшов до мафіозного клану й розказав про небезпеку та про те, як із нею боротися.
І прокинувся.
Змогу перетворювати нічні жахіття на щось инше – відновлено.

#фото від друзів із серії "Впізнай мене в натовпі")

Друзі: щось у тебе погляд зранку дивний.
Це ви ще мого погляду вдень не бачили.
За #фото дякую @CyAUnide

Народ.
Серпокрильці в Києві.
Літо почалося.
#фото

Ласкаво прошу нових гостей на канал. Сьогодні, можливо, викладу вибрані відео з учорашнього квартирника.
А поки – беріть чай, подушки й ковдри.
Парасольки можна поставити в кутку.

Знаєте що?

В мене був хороший настрій. Тому тримайте #груші

Їхав "Ладою" в похід, взяв та й загубився,
Поспішив, тому рішив їхати Поліссям.
З трясовини видиво вилізти там може –
Жере виключно киян, зветься воно Йожин.

Йожин з бажин мочарями преться,
Йожин з бажин до села крадеться.
Йожин з бажин підточив сі зуби,
Вкусить, вип'є, доведе до згуби.
Йожина із бажин – хто лише знав би, як –
Подолає тільки з пестицидом літак!

Їхав я старим селом поблизу від Прип'яті,
Голова мене уздрів, та й покликав випити:
"Хто поборе Йожина до чи після скону,
Матиме мою доньку й пів мікрорайону".

Йожин з бажин мочарями преться,
Йожин з бажин до села крадеться.
Йожин з бажин підточив сі зуби,
Вкусить, вип'є, доведе до згуби.
Йожина із бажин – хто лише знав би, як –
Подолає тільки з пестицидом літак!

Я вподобав ті слова, та й веду бесіду:
"Дай-но мені, голово, літак з пестицидом".
Рано вранці сів в літак – і уже злітаю,
Йожина із висоти щільно посипаю.

Йожин з бажин вже блідий і синій,
Йожин з бажин вже не в трясовині.
Йожин з бажин ледь не впав у кому,
Йожин з бажин – є уже по ньому.
Пикою його по каменю повозив я – шарк-шарк-шарк.
Думаю його продати у контактний зоопарк.

(я знаю, що він з трясовин, але його назвисько це бренд, камон)

#груші продовжуються (діалог був про те, чи не замінити киян в адаптації на виключно печерян, і від візаві була репліка, мовляв, аби не подолян):