Снилося багато всього, та зокрема якась персонажка в стилі серіалу Arcane, у якої був протез ноги, що дозволяв їздити доволі швидко, мов на специфічному моноколесі, але потребував щоденної підзарядки. Без підзарядки нога а принципі не ворушися й була надміру важкою.
#сни

Несу вам сумні, але світлі #мемуаразми в вигляді #фото.
Цей малюнок із ведмедями я намалював своєму дядькові, коли мені було 5 років. Назвисько (Київський) Ведмідь у нього з'явилося десь тоді чи трошки пізніше).
Дядька не стало на початку осені 2020-го.
Цей мій малюнок знайшовся в цей мій приїзд біля дядькового робочого столу під час чергової серії розбору його речей (мені такі речі даються трохи важко й повільно, і добре, коли є допомога).
Він усе життя тих малих ведмедів зберігав.

... Той випадок, коли дізнаєшся, що не лише людина була дуже важливою для тебе, але й ти для неї, значно пізніше, ніж треба.
Несподівано в цього поста є навіть якийсь висновок.

Оновлення: перший ведмедик ліворуч намальований моїм дідусем, дядьковим татом, у нього завжди тварини виходили з дуже дрібними рисами писочків. І ми часто так малювали: спершу – він щось одне, потім – я намагаюся повторити.

Снилося #сни про вежу. Велика така поверхівка, що ззовні виглядає абсолютно безумно: знизу – типова радянська забудова 70-х, угорі – кругла башта з блакитного скла з металевим відливом.
І ліфт. Ох цей витяг, що міг ходити вертикально, горизонтально, діягонально...
В ліфті жив чужий. А у власне поверівці, на останньому поверсі був якийсь захід якудзи. Чужого в ліфт підселив ворожий клан, щоби всі, хто приходить на захід, могли бути інфіковані й напасти на голову клану.
Ще було, звісно, багато святкових кімоно й мафіозних татуювань. І багато, багато повторень сюжету. Я щоразу намагався не пронести в собі паразита й не бути страчений якудзою теж.
Урешті мені вдалося завдяки лялькам: маленький чужий боявся ляльок як вогню. З тим я проїхавсявм ліфті, прийшов до мафіозного клану й розказав про небезпеку та про те, як із нею боротися.
І прокинувся.
Змогу перетворювати нічні жахіття на щось инше – відновлено.

#фото від друзів із серії "Впізнай мене в натовпі")

Друзі: щось у тебе погляд зранку дивний.
Це ви ще мого погляду вдень не бачили.
За #фото дякую @CyAUnide

Народ.
Серпокрильці в Києві.
Літо почалося.
#фото

Ласкаво прошу нових гостей на канал. Сьогодні, можливо, викладу вибрані відео з учорашнього квартирника.
А поки – беріть чай, подушки й ковдри.
Парасольки можна поставити в кутку.

Знаєте що?

В мене був хороший настрій. Тому тримайте #груші

Їхав "Ладою" в похід, взяв та й загубився,
Поспішив, тому рішив їхати Поліссям.
З трясовини видиво вилізти там може –
Жере виключно киян, зветься воно Йожин.

Йожин з бажин мочарями преться,
Йожин з бажин до села крадеться.
Йожин з бажин підточив сі зуби,
Вкусить, вип'є, доведе до згуби.
Йожина із бажин – хто лише знав би, як –
Подолає тільки з пестицидом літак!

Їхав я старим селом поблизу від Прип'яті,
Голова мене уздрів, та й покликав випити:
"Хто поборе Йожина до чи після скону,
Матиме мою доньку й пів мікрорайону".

Йожин з бажин мочарями преться,
Йожин з бажин до села крадеться.
Йожин з бажин підточив сі зуби,
Вкусить, вип'є, доведе до згуби.
Йожина із бажин – хто лише знав би, як –
Подолає тільки з пестицидом літак!

Я вподобав ті слова, та й веду бесіду:
"Дай-но мені, голово, літак з пестицидом".
Рано вранці сів в літак – і уже злітаю,
Йожина із висоти щільно посипаю.

Йожин з бажин вже блідий і синій,
Йожин з бажин вже не в трясовині.
Йожин з бажин ледь не впав у кому,
Йожин з бажин – є уже по ньому.
Пикою його по каменю повозив я – шарк-шарк-шарк.
Думаю його продати у контактний зоопарк.

(я знаю, що він з трясовин, але його назвисько це бренд, камон)

#груші продовжуються (діалог був про те, чи не замінити киян в адаптації на виключно печерян, і від візаві була репліка, мовляв, аби не подолян):

Подоляни вам не жарти,
Подолян не треба жерти.
Це вам не веселі старти,
Їх завиграшки не стерти.

#фото #мемуаразми
Цей приїзд до Києва був чи не найбільш емоційно-гойдалковим. А ще він був про повернення собі суб'єктності й себе.
Я дякую всім.
Фото, відео, історії та квартирник іще будуть.
Дякую надто тим, із ким побачилися. Хай цей світ тримає ваші дахи так само, як ви насправді тримали мій.

Якби ви раптом о цій годині взнали, що завтра зранку людство перестане спілкуватися аудіально-вербально, тобто словами вголос — про що б ви хотіли поговорити сьогодні, і з ким?
#груші

Я просто шукав один конкретний текст, а знайшов це.
Ясна річ, я цього геть не пам'ятаю.