Щойно приснилося, що наша душа залишається в тих предметах, із якими пов'язане останнє сильне переживання чи спогад. І якщо ця річ не з тих, яку ви носите з собою, душа залишається деінде в ній, поки ви поневіряється без неї, повертаючись до вас, лише коли ви спите.
Останнім у мене сьогодні був цвях, що я намагався ним прибити пластикову плівку до віконної рами.
#сни

Вночі теж снилися насичені #сни.
Разом із двома близькими людьми я переїжджав ц якесь нове місце чи навіть місто, як і багато українців. Але крім українців, переїжджали туди ж і багато євреїв, а саме хасидів. І був готель на два крила, що його поділили якраз на двоє. Говорячи трохи з хасидською родиною (очевидно, їдишем), я дізнався, що їхня прабабуся виїхала з цього місця чи міста, коли була маленькою, і що там, де вони живуть зараз, жити стало нестерпно.
В мене до цього сну багато питань. Але, звісно, шана това у метука.

В мене до вас украй недоречне й дивне питання-фантприпущення. Чи змінився би світ, якби менструацію романтизували так само, як чоловіче похмілля?..
#груші

В мене були дитячі #сни, бо в них були величезні викопні істоти.
Снилася моя оселя в Альберґе (це як кімната в гуртожитку в Берліні, тільки в будівлі ще більше коридорів, переходів і проходів на якісь засклені сходи, а ще випадкових кутів де завгодно; і вві сні вона не в лісі, а на одній з історичних міських площ). Снився тихий пообідній час, я щось із подій свого нещодавнього минулого обговорював із кимось, і було так спокійно, як не бувало, певно, останніх років п'ять.
А потім я визирнув на вулицю. Замість вулиці був канал, і ним плив катер-тральщик. І на товстелезному канаті тягнув за собою... Ну, вві сні я це назвав Іхтіандром іхтіозавром. Але направду це був величезний вугор висотою поверхи в три й довжиною у, власне, весь будинок. Те, що "іхтіозавр" живий, я помітив не одразу. Я це помітив, коли він крутонувся та вдарив хвостом по стіні гуртожитка. А потім ще й іще раз. Уся вулиця (чи пак вулиця й прилегла до неї площа, що стали каналом для цього сну) затряслися, щось почало сипатися зі стелі.
Але будівля вистояла. Я в самій білизні й майці вискочив на инший бік гуртожитка, де вулиця таки була. Я був шалено щасливий тому, що вижив. Я радо розказував бажаючим про це.
За пару годин навалився страх, і до цього додавалося ще й те, що вода пішла з каналу, і тепер посеред вулиці під нашим домом лежав величезний Іхтіандр іхтіозавр. Можливо, мертвий, але це було не точно.
Тим часом повідомили, що гуртожитку закривається на капітальний ремонт, й нове житло треба шукати терміново.
Решту сну я днями шукав собі місце, а в перервах між тим спав. Вві сні мені снилася карта повітряних просторів Європи, які скоро надовго закриються через атаки дронів. Я прокидався вві сні й намагався все це зв'язати, й не міг.
Отаке дивне щось. Як у дитинстві, метафорично-справжнє за відчуттями.

Далі мої хаотичні псевдоаналітичні теорії щодо цього сну, шматки лору про мене й доволі насичені емоційно думки про передбачення. Але це не прям програмне щось щодо мене, можна пропускати.

Бачте, донині мої яскраві сни такого штибу (якого "такого"? сни-катастрофи, хай і локальні) в тій чи иншій формі збувалися, але я на диво легко почувався в них, поки вони снилися – й доволі легко виходив із того, що ставалося насправді. Тож зараз я а) думаю, "о, новий імовірно віщий сон, прикольно" й б) думаю, що маю майбутнє. Це з позитивного. З тривожного – хотів би я знати, на що саме це вказує, які варіянти.

Але хай там як, це _новий патерн сну_. Тобто зовсім: нова комбінація, раніше ці елементи не поєднувалися так. Ще й якісь старі, довгий час мені невластиві елементи (велетенські істоти) повернулися.

Для мене це означає появу чогось незнаного й потенційні глобальні зміни – можливо, до зникнення актуальності деяких моїх инших снів (а я віддано живу за своїми снами; й поки вони мені сняться, я маю чималий шанс діждати їхнього справдження).

Тож, може, в цій версії всесвіту, в який мене закинуло через мої нинішні сни, та ж Данія залишиться на світі, а в Чорному морі з українського боку зостанеться хоч якась природна фауна і флора, а не як у Морі сліз в "замку"? В моїх снах Україна так чи так завжди вистоює, хай і з різним рівнем утрат. То, може, це буде та версія світу, де зміни пішли на краще?..

Сиджу оце, аналізую власні сни. Це в чомусь майже думскролінг, тільки направлений усередину.
#сни #мемуаразми

#сни сьогодні принесли метеликів. Зазвичай вві сні до мене приходять коти, собаки й миші. Щось теплокровне, словом.
Але на цей раз були величезні й кольорові м'ясоїдні метелики. Вони вміли розмовляти й були дружньо налаштовані (але все одно поводилися як комахи, а не люди). Мені часом доводилося обережно виносити чи виганяти їх із просторів, що для них небезпечні, й стежити за тим, щоби вони їли. А ще думати, де їх діти, поки я буду в иншому місті на прогулянці. Врешті пара штук таки сховалася в моїх речах, бо там був звичний, приємний їм запах.
Приїжджаєш такий на день у сусіднє місто, відкриваєш наплічника, а звідти вилітає пара крилатих друзів із долоню розміром, зі сміхом і теревенями.
... Можливо, це були не метелики. Принаймні вдома вони спали не абиде, а в лялькових ліжечках.

Чи я розказував я вам про Секретний фестиваль секретів?..
#груші

Так от. Для тих, кому не розказував.
Секретний фестиваль секретів відбувається скрізь і завжди, щойно ви про нього згадуєте й хочете долучитися до заходу, чия ідея вже визріла в вашій голові. Ви й учасники, й організатори, й глядачі. Ви робите те й споглядаєте те, що хочете, – це залишається настільки анонімним і таємничим, наскільки ви бажаєте. Люди навколо можуть узагалі не знати, що в вашій голові дискотека-євроденс. А можуть бачити, як ви з купою друзів висаджуєте квіти в саду так, щоби клумба складалася в чудернацьку фігуру. Чи співаєте на площі. Чи проводите ритуал на горі. Чи ще щось.
Ніхто може не знати, що сьогодні головний івент, який ви прийшли подивитися на фестивалі – це споглядання голубів. Або про це може знати хтось, кому ви скажете. Або всі, бо ви про це написали.
Фестиваль відбувається будь-де, будь-коли. В дорозі, в ванній, на роботі, в школі, на танцполі, просто в полі, на вашому каналі...
Якщо ви хочете, тепер ви теж його частина. Робіть із цією інформацією те, що вважаєте за потрібне. Єдине правило фестивалю: в фестивалі не можна брати участь не з власної волі.
Поки на тому все.
#груші

Згадав історію з серпня 2003-го року, коли ми з подругами їхали в спільному вагоні потяга десь крізь Крим, і я лежав на третій полиці, поки на других усі сиділи, а перші було навіть не видно. Ходили тоді потяги по всьому Криму, старі такі. Не знаю, чи вони досі є навіть. Часом є відчуття, що коли Крим повернеться, його треба буде відновлювати з порожньої пустелі :(
До купе спільного вагону (це як звичайне, тільки людей напхано як в фастівську електричку в години пік) зайшла бабця в чернецькому, з купою ладанок на шиї, великих таких, і ну щось нам пророкувати зі Старого Заповіту, називаючи бога то Саваоф, то Савоаф.
Ми, звісно, сміялися з того, бабця сказала, що в нас сидять легіони плечистих нечистих сил і пішла собі геть.
А мені це так запам'яталося. Я аж пісню про це написав. І досі згадую часом, бо міські юродиві саме так на мене зазвичай і реагують. Не завжди, але якщо вже реагують — то саме так.
...Дивний був той 2003-й рік і ще дивніше літо, а вже сама подорож... Украй визначна духовно. Окультно навіть.
Якось порозказую вам тут іще, якщо ми всі будемо.
#мемуаразми

... Ну шо, погнали.

Оновлено: живий, умовно цілий. Всіх обіймаю)