... Ранку. Сподіваюся, всі живі й здорові після такої ночі.
Я тут вирішив пояснити дещо (після чого від мене може хтось відписатися, але відписка – це ознака, що людина жива, тож).
Чорно-червоний – це анархічний діягональний прапор у даному випадку. Ну, бо це мої сни.
Учора ми багато з приятелями говорили про анархізм і зокрема про анархістів в українській армії зараз. Вони є, зазвичай – в окремих анархічних підрозділах. Що роблять? Обрали воєнний спротив імперській заразі.
Або ще, знаєте, можна піти в Києві на Майдані незалежності, туди, де в землю ставлять прапорці пам'яті про людей, що в бою загинули. Там є окрема група прапорців, діягональна, чорно-червона.
Але живих анархістів, на щастя, більше. Не лише у війську, й не лише під чорно-червоними прапорами.
Ба більше: якщо ви з кимось дружите, комусь допомагаєте й підтримуєте, не чекаючи на взаємність, за когось вступаєтеся перед нападником, практикуєте економіку дару, просто робите якусь смішну й прикольну хрінь для своєї громади, компанії, вулиці, не світячи надто своїм авторством (і ще багато-багато різних инших речей) – це анархічні практики. Це вас не робить анархістом (якщо ви себе таким не вважаєте). Але, гхм. В одному мультику був слоган, мовляв, дружба це магія.
А от для мене дружба це анархія, в найкращому й найчистішому своєму прояві.

А тепер, хоч які емоції в вас не викликав цей чи попередній пост – я вам зичу доброго дня.
Подальших висновків в пості не буде, як ви знаєте, я їх робити не надто люблю ;)
#мемуаразми

Зрозумів на сорок першому рочку життя, що вві сні пишу/рибалю зазвичай вірші трискладовими стопами: переважно дактилем чи амфібрахієм. Це має щось про мене говорити, мабуть.

Профанне припущення? Я чую своє серцебиття й підлаштовую сновидний простір під нього.
#груші

Сьогодні якийсь трохи дивний був день, але ввечері були гарні ліхтарі в оточенні жовтих кленів і глибокі розмови про персонажів. Тому тримайте персонажний вірш.

And there, he is. The nerves – like silver strings!
A tragedy of Shakespeare, nothing less:
A knight, a dragon, also – the princess.
We're at our places, oh to see what brings!..

What cruelties, what plots are there today
Brought to the table? What majestic lies
Will be dismantled right before our eyes?
We'll see .
Life is a theatre. So they say...

Є в мене такий піджанр творчості: коли пишу не я, а
- мої персонажі
- якась окрема частина мене
- просто щось, що повз пройшло, а я настрій підхопив.

Для цього (на відміну від наловленого в снах) окремого тегу поки нема.

Але цікаво знати, що можна сказати про цього типа за таким віршем?
#вірші_стиха все ж, мабуть

Принесу ще одне, з тієї ж добірки.

They say the Mage is coming to town,
All the gossipers know he's the one:
An orb on his staff, it shines like the Sun,
And the bluest top hat he has on!
(But he's only a con oh the run)

They say the Mage has chosen an heir,
That of purest and noblest there are,
Just like a crown are the rays in his hair
And his eyes always shine like the stars.
But he's simple, and wild, and bizarre.

They say the Mage and the champion he'd choose
Walk towards the black mountain of doom
To save the dame from the feind on the loose
So the hero would become her groom.
But it's more 'bout those treasures in gloom.

There are some wounds that cannot be healed,
And some lies that cannot be undone.
However the feind was so wicked and real,
And the Mage showed that he was the one,
And that's almost the end of the song!

The dame was noble, the hero was strong,
And the con did some magic in rage.
And that is truly the end of the song,
As is stated on the final page.
So huzzah to the hero an Mage!

Em D Em
Em D A
Em D Em
Em D A
G D A

#вірші_стиха

Отже. Мені снилися #сни. У снах мені наснилися оповідання. Я їх додам до збірки, бо а куди, але обсяг тексту буде відрізнятися (я й так скоротив, як міг). Осьдечки вам оповідання дев'ятнадцяте:
https://telegra.ph/19-Virodok-prirodi-10-25
Після інтерлюдії, можливо, наступним поставлю другий сон-оповідання.
Тригерворнінг: упереджене ставлення до нейронетипових людей, зоопарки.
Далі буде.
#проза #ключі