#приймальня

Лист дружини гадяцького полковника Григорія Грабянки Євдокії Іванівни (онука обозного генерала Петра Забіли (за батьком) та Василя Барковського (за матір’ю) до брата Івана Забіли. Відомо, що у Грабянок дітей не було. А далі... читайте самі. Сама вона була безграмотна, тож скорше писав місцевий священник зі слів. Дата приблизно 1725 року. Лист опубліковано з копії Олександром Лазаревським в Київській старовині з домашньої записної книги Івана Забіли, яка була у Феофана Лебединцева (Т. XLV. с. 158-159. 1894).

Українська мова кінця 18 століття, записана латинкою.
В цілому, правопис, як в польській:
Cz - ч
Sz - ш
Ch - х
H - г
Ł - л
L - ль

По суті майже сучасна українська.

"...derewo chorosze z rodyt można bolsz hroszey wziaty, iak za innu iahodu albo iabloka, oprocz toho perechowaty ich czy to litom, czy zymoiu, łatwiy. Sadyty ich potreba na wesnu rano skoro snich z hyne, wykopaty treba iamu hłuboku na łokti dwa, i na spodi, kaminiem, albo czerepiem, albo cehłoiu wysłaty, i teie prysypaty zemłeiu dobroiu, na łokot i ubyty twerdo aż do werchu, wziawszy potym Orich wołoski posadyty na tym mistcu, hłuboko w zemlu na piad, iak zyide i wroſte za lito, treba obwiazowaty na zymu solomoiu, na druhe lito treba uwazaty szczob pry koreni, czyły pry zemli ne dawaty paroſtkom odroſtaty, kotoryi iak pokażutśia, odrizowaty oſtrożne, takim sposobom do hory roſty budet, w lit piat albo szyśt, bude takowoie derewo rodyty, w toy czas w oseni otraſty można, i na chati pod ſtrychom nasypaty, hde..."

Ленкевич І. Книжиця для господарства. 1788 рік

Це, до речі, десь 20 років після того, як по нашим землям проїжджав Джозеф Маршалл, описуючи, як жили українські фермери.

До речі, вас, поціновувачів української старовини, сьогодні ціла тисяча зібралось. Круто, що комусь це цікаво. Дякую!

Уявляєте, ці мініатюри були зроблені тисячу років тому, десь в Києві. 🤯

До речі, оцініть як виглядає князь. Постійно це помічаю на зображеннях того часу. Вони (давньоруські князі) виглядають зовсім не так, як їх потім будуть зображати болотні сусіди через 500 років.

Molfarnik - сайт, з яким ти зможеш збільшити обʼєм українського контенту!

- Є історія, яку ти хочеш розповісти?
- Хочеш поділитись улюбленим мемом?
- Потрібна допомога від великої спільноти?
- Хочеш оцінити свої досягнення?
- Прагнеш збільшити кількість українського контенту?

Напиши про все це і трохи більше на Мольфарнику!

Не знайшов на свій запит у пошуку Google україномовні сайти? Додай цей запит на Мольфарник

РЕЄСТРУЙСЯ, ЧИТАЙ, СТВОРЮЙ

Також, підписуйся на наш телеграм канал - Molfarnik телеграм!

Маріуполь довго зберігав поділ на райони, відповідно до місць, звідки депортували засновників – греків-урумів. Його оригінальна навза – Марієнполь, Маріамполь, від селища Майрум під Бахчисараєм, де був монастир і резиденція митрополита. Тепер це Мерьєм-дере. Форму Маріуполь запропонував Потьомкін – очевидно, шоб прибрати всі асоціації з мусульманською формою імені Мерьєм, яку уруми вважали своєю.

6 районів називались: власне Маріуполь (пишуть, шо основу склали колишні жителі Чуфут Кале), Кефе, Ґезлев, Карасубазар, Мерьєм (по-російськи Марʼїнка; вихідці з самого селища Мерьєм/Майрум), Бахчисарай. Були і вихідці з Балаклави.

Справа двох пастухів 1668 року. Нічого особливого. Гортайте далі.

Ось вам більш наближена до розмовної, мова тих часів.

Джерело: Актовые книги Полтавского Городового Уряда XVII века. Выпуск 1-й : Справы поточные 1664–1671 годов / Полтавская губернская ученая архивная комиссия ; Редакция и примечания В. Л. Модзалевского . – Чернигов : Типография Губернского Земства, 1912 . – с. 140

"Продовження дій російської армії в Валахії". Французька карикатура. 1854

Я тут зацікавився етимологію слова "дякую". Воно запозичене зі староверхньонімецької danken (чи щось на кшталт).

Але коли саме?
В етимологічних словниках зазвичай зазначається, що слово було запозичене через посередництво польського dziękuję за часів Речі Посполитої.
Але! Якого хуя? Я маю сумніви щодо цього твердження. Пояснюю:
По-перше, усі такі словники зазвичай використовують праці російських же лінгвістів. І як відомо, усі українські слова, що мають відповідник у польскій та не мають в російській, автоматично стають польськими запозиченнями. Ну, в розумінні російських лінгвістів. Дивно, що вони ще не кажуть, що кличний відмінок то запозичення з польської.
Енівей. Йдемо далі. Якщо ви колись їздили на полуницю вчили трохи польску, то знаєте, що їхнє "дякую" - dziękuję вимовляється як дженькує. Це тому, що в польскій зберіглися праслов'янські назальні голосні ą та ę. Це коли ти вмовляєш ці звуки "в ніс", як у французькій, і звучиш дуже елітарно. В давньоруській ці звуки теж були. Але згодом перейшли у звичайні голосні, здебільшого в "я" та "у". Наприклад, праслов'янське *pętь (пьеньті) стало "п'ять" в українській. Так само відбувалося і з давніми запозиченнями. Наприклад, латинське Calendae у праслов'янській стало *kolęda, а згодом - коляда. Цей занепад носових голосних відбувся ще за часів Русі, десь у 10-11 столітті. Вже бачите, до чого я все це веду?
Щоб "дякую" звучало саме як "дякую", а не як "дженькую", воно мало пройти занепад назальних голосних. Тобто бути запозиченим раніше 11 століття. І вже не обов'язково через польску. Це може бути спільним слов'янським запозиченням з давньоверхньонімецької. Особливо враховуючи його використання у всіх слов'янських мовах, включно з певними діалектами російської в минулому.

Що думаєте? Запрошую до дискусії, що, до речі, в чатику буде простіше.


Дисклеймер: я не є професійний лінгвіст, тож сприймайте цей пост просто як мої роздуми, а не посібник по історії мови.

🎻📝Написання слів та музики сучасних європейських гімнів

🇳🇱Гімн Нідерландів "Wilhelmus" залишається найстарішим у Європі. Його слова були написані в 1568 році, він вважається одним із найстаріших національних гімнів у світі.

🗺️МАПОВА МАЙСТЕРНЯ🇺🇦