А̑́ бо̀ вѣ́м; тогды̀ землѧ̀ посре́дѣ во́дъ невѣдома, ꙗ̑́ко желто́к впосро́дкꙋ ꙗйца̀; но̀ повеле́нїеⷨ Бж҃іим, збѣ́глисѧ во́ды в низины̀, на є̑динѡ̀ мѣ́стѡ. Тогда̀ землѧ̀, ꙗ̑ви́ласѧ ꙗ̑́ко сꙋха́ѧ ре́ч꙽; че́рна, шпе́тна, ꙗ̑́ко нѣѧ́кое багни́ско. мо́кротна, на́га, и̑ не оу̑крашенна. а̑́жъ ю̑̀ слн҃це про́менѧми свое́го свѣта ѡ̑свѣти́ло: ѡ̑сꙋши́ло, и̑ загрѣ́лѡ.

Так як Спартанского Кроля Леонідеса,
Которий менжне Кроля воювал Ксеркеса.
Шестьсоть толко з собою Рицеров маючи.
Впал з ними ксерксово войско рубаючи:
Которого по пятькроть Стотисячний било,
Леч от шестех сот, двадцать тисячго убило:
Там же і тиє шестьсоть на плацу зостали,
Але ся живо поймать нікому не дали,
Которих мензтво будет так долго слинути,
Поки в своїх берегах Ніл будет плинути.
Таким способом Рицер Слави набиваєт,
Кгди ся з неприятелем менжне потикаєт.

"Так иж, вшедши к вам арабчик чорный, выходит од вас рýсином білим."

"Єжели удасися в лівую сторону, спочатку будеш міти дорогу простоанную гладкую, леч далей тернистую, скалистую, непроходимую. Єжели в правую, спочатку пойдеш тернистою, прикрою дорогою, леч далей знайдеш гладкую, і без жадних перешкод, тиє дороги доконд би били, латво ся домислити"

Полска квитнетъ лациною,
Литва квитнетъ русчызною:
Безъ той въ Полщє не пребудешъ,
Безъ сей въ Литвє блазнѣмъ будзешъ.
Той латина єзыкъ даєтъ,
Та безъ Руси не вытрваєтъ.
Ведзь же южъ, Русъ, ижъ тва хвала
По всємъ свєтє южъ дойзрала
Весели жъ се ты, русине,
Тва слава никгды не зкгине.

Смерч, фуртуна, сморщ - оболок которий з неба спустившися воду з моря смокчет і єслі корабль набігнет на тоє місце, то і корабль з людми порвет, а потом пустит і розоб'єт корабл