Маршалл описує вдале економічне розташування москви порівняно з петербургом. Серед переваг - близькість до України, найважливішої провінції імперії.

Travels Through Holland, Flanders, Germany, Denmark [etc], Volume 3 (1772)

Микола Пимоненко "Ранок Христового Воскресіння"

Про рівень медицини в Російській Імперії.

"Я почував себе втомленим важкою їздою з тих пір, як я покинув Петербург, і тому відпочив тут 28-го, бо інакше міг захворіти, а росія для цього є найбільш непристосоване місце в світі; бо кожна людина з Петербурга та Москви має бути сама собі лікарем."

Travels Through Holland, Flanders, Germany, Denmark [etc], Volume 3 (1772)

Маршалл доїхав до України, а саме до Чернігова.

"Від Старадова (?) до Чернігова - 75 миль, які я проїхав за два дні, прибувши туди 1го листопада. Частина цих земель так само добре обробляється, як і на іншому боці Старадова, але тут багато лісів. Я помітив коноплю на багатьох полях, частково не зібрану, хоча збір взагалі вже закінчився. Чернігів - дуже добре побудоване місто, чудово розташоване на березі річки Десна ... дуже добре укріплене і населене близько п'ятнадцяти тисячами людей; багато з них ведуть значну торгівлю з Києвом, а також з Польщею через Дніпро. Увесь цей край, який лежить вздовж річки Десни, дуже багатий і добре оброблений. Багато з мешканців Чернігова - козацькі татари, але мандрівник не має жодних підстав боятися їх більше, ніж мешканців будь-якої іншої частини росії; бо уряд, хоча й м'якший в Україні та сусідніх провінціях, які були завойовані від Польщі, але залишається тим самим, і поліція така ж сувора."

Travels Through Holland, Flanders, Germany, Denmark [etc], Volume 3 (1772)

Навіть у другій половині 18 століття (приблизно 1769), коли Київ все ще був тільки тінню свого минулого, Маршалл називає його одним з найбільш значних міст в Російській Імперії.

Travels Through Holland, Flanders, Germany, Denmark [etc], Volume 3 (1772)

"Третього листопада я досяг Києва, столиці України, в 80 милях від Чернігова. Дорога туди веде по берегах Десни, через гарну місцевість; значна її частина добре населена та оброблена. Вона населена нащадками татар; але я бачив тут сучасних козаків, що не вміють господарювати, які прибули далеко зі сходу, з земель, що тягнуться до Дону, за тисячу миль звідси. Сучасне населення України - цивілізований народ та найкращі фермери в Російській Імперії."

Знов це незвичне для нас зараз уявлення європейців того часу, що тодішні українці/козаки були нащадками татар. Хто знає, звідки це пішло? Це через сарматизм?

Зауважте, що Київ знов виступає не тільки частиною тодішньої України (навіть якщо в той час ми вже кажемо про неї тільки як про регіон Імперії), а й її столицею.

Travels Through Holland, Flanders, Germany, Denmark [etc], Volume 3 (1772)

Маршалл покидає Київ та їде селами на Південний Захід від нього:

"В деяких селах, де я питав, вони розмовляли лише польською, але таким діалектом, про який мій перекладач російської нічого не знав, хоча він мене запевняв, що дуже добре розуміє польську"

Хєх, цікаво, про яку таку невідому мову йдеться, що російськомовному перекладачеві вона здалася схожою на польську, проте польською не була 🤔🤔

Travels Through Holland, Flanders, Germany, Denmark [etc], Volume 3 (1772)

Оскільки хтось цим, як не диво, зацікавився, перекладаю усю сторінку.

"5 листопада я покинув столицю цієї провінції; і оскільки я планував зробити об'їзд західної частини, я відправився того дня до Буди (?), що на відстані близько п'ятдесяти миль; більшість країни багата і дуже добре обробляється; грунт - чорна глина, і на ній вирощують різні види зернових та бобових, які зазвичай зустрічаються в Англії. Я проїхав через великі ділянки стерні, з яких збирали пшеницю, ячмінь та овес. Я бачив багато полів коноплі, хоча менше землі використовується для цієї культури, ніж для зерна (або кукурудзи?); в деяких селах, де я питав, вони розмовляли лише польскою, але таким діалектом, про який мій перекладач російської нічого не знав, хоча він мене запевняв, що дуже добре розуміє польску; але я зустрів інших селян, які говорили російською, і вони повідомили мені, що їхня конопля часом досягає вартості шести фунтів за акр, але зазвичай - три-чотири фунти; з пшениці - чотири чверті; ячменю - п'ять, а з овесу та бобів - шість, іноді більше за акр; що здалося мені дуже значними кількостями. Більшість їхніх земель оточені канавами, деякі з яких мають живоплоти, але не всі. У них є гарні луги, які вони перетворюють на конопляні поля, так, як я описав вище, але..."

Travels Through Holland, Flanders, Germany, Denmark [etc], Volume 3 (1772)

А тепер про українських селян.

"У скотарстві вони є дуже вмілими фермерами ... Корови то їхній основний вид худоби, і вони продають надзвичайно великі кількості масла і сиру, хоча ще декілька років тому вони не знали, що таке масло. Власність на цих землях сильно розділена; тут майже немає великих земельних наділів, що належать дворянству: колишні мешканці країни були дуже вільними і мали велику рівність між собою; і це стосувалося як володінь, так і інших речей; і на щастя це продовжується, хоч і в підпорядкуванні Росії, та більшість селян - це маленькі фермери, які володіють своїми фермами, і серед них є вдесятеро більше свобод, ніж я бачив будь-де ще в Росії; уряд дуже обережний в тому, щоб не утискати і не ображати їх, бо..."

Travels Through Holland, Flanders, Germany, Denmark [etc], Volume 3 (1772)

(продовження) "уряд дуже обережний в тому, щоб не утискати і не ображати їх, бо вони ніколи не залишаться без прохань від Турків приєднатися до Татар в союзі з Портою (Османська Імперія). Вони сплачують значний податок, але самі збирають його згідно зі своїми власними звичаями; вони також надають російській армії велику кількість дуже вірних воїнів. Ці аспекти, разом з надзвичайною цінністю торгівлі, яку росіяни ведуть, продаючи їхні продукти, зокрема коноплі та льон, роблять цю провінцію найважливішою. Я проїхав в цьому напрямку п'ятдесят миль і побачив велику кількість сіл та окремих ферм."

Travels Through Holland, Flanders, Germany, Denmark [etc], Volume 3 (1772)

Реклама в першій українській газеті в Америці. 1897.

Етнічні землі українців у той час були поділені між Російською Імперією та Австро-Угорщиною. В Америку переселялися здебільшого українці з територій Австрії, тому в мові газети переважають західні діялекти, а самі діаспоряни активно використовують стародавню самоназву "русини".

Також використовувався етимологічний правопис, де "ѣ" читається як "і", а "ô" як "і", або "у", залежно від діалекта носія.

Просто нагадую.

11 жовтня 1737.
Бахмут згадується, як місто в Україні.

Випуск The London Gazette за 10 травня 1669 року.

Новини з України в цьому випуску надходять безпосередньо з України, ще й саме під такою назвою.
В подальшому новини з українських земель будуть здебільшого йти під заголовком новин з росії чи Польщі. Тому це здалося мені цікавим.

Саму новину перекладу і запощу пізніше.

Як обіцяв, сама новина The London Gazette за 10 травня 1669 року:

З України нам повідомляють, що Дорошенко, колишній усунений Генерал [Гетьман] Козаків, зав’язавши дружбу з провідним Розкольником Країни (?), за його допомогою завоював серця найвпливовіших осіб серед них, настільки що на одній з їхніх народних Рад він мав таку переконливу промову на свою користь, що люди були спонукані просити його повернутися знову до влади, на що він погодився в іншій промові, пояснивши їм необхідність в майбутньому триматися за нього та сприяти у виправданні будь-яких заходів, які він планує для їхнього захисту та користі.

Після цього до Ради приєднався турецький чавуш (припускається, що він і раніше був добре знайомий з Дорошенко) і спитав, чи то правда, що вони мають генерала [гетьмана], і просив бути допущеним до його присутності. Будучи прийнятим, чавуш передав йому листа від Великого Сеньйора [Султана], у якому той дякував козакам за їхнє бажання підкоритися його протекції та уряду, завіривши їх, що вони матимуть значно більше привілеїв, ніж вони коли-небудь мали від Польщі, просячи їх об'єднатися з урядом Валахії та, як підтвердження своєї покори йому, допомогти йому 40 000 воїнами у його війнах проти Венеції. Цей лист був прочитаний Раді, де його прийняли з радощами та обіцяли покору; в той же час відкрили декілька скриньок, з яких чавуш роздав багато розкішних жилетів серед найвпливовіших осіб на Раді як подарунки від Великого Сеньйора. Після цього збір призначив чотирьох осіб для відправлення посольств: одного до Великого Сеньйора з подякою за його піклування та протекцію, просячи її продовжити; другого - до Великого князя Московії з вимогою повернути їм деякі землі, які він тримає за Дніпром; третього - до Польщі з вимогою вивести гарнізон з Білої Церкви; четвертого - до Запорожців, з проханням відмовитися від їхніх нападів на Чорному морі.

Козаки за Дніпром нещодавно об'єдналися з московитами, які відмовилися віддавати Київ відповідно до умов Перемир'я.