Коли ідеш в колоні на Схід і женеш під собою коня на величезних шинах низького тиску, подекуди кілька сот кілометрів тебе супроводжують такі само машини інших команд волонтерів.

Авта різних марок, ступеню зношеності, ідеально вифарбувані в хакі чи мазюкані віником, тридверні, п‘ятидверні, пікапи, з навареними турелями чи без, з ношами чи багажниками згори, з лебідками та додатковими запасками.

Ми блимаємо одне одним аварійками, поступаємося дорогою.
Туди - проходимо блок-пости, як розпечений ніж масло, і всі солдати та нацгвардійці, поліцейські та місцева тероборона однією рукою нас вітають, а іншою - вказують проїжджати швидше.

Бо машини на фронті - то кров підрозділів.

Більшість з нас - на бляхах.
Дехто - завантажений корисним крамом так, що ресори вигинаються в інший бік.
І, що тут приховувати - ми розуміємо, що більшість з цих машин їдуть в напрямку фронту назавжди.
Можна сумно жартувати про «Машини з Європи приїздять в Україну помирати», але, по-перше, це правда.
Не всі, звісно, будуть розбиті мінами і спалені.
У когось розвалиться підвіска від родючих чорноземів і вирв.
У когось заклинить двигун від пробитих радіаторів, картерів та невчасного обслуговування.
А, по-друге, ці машини на вильоті свого життя продемонструють вищу доблесть - ціною ресурсу своїх агрегатів рятувати життя бійців та допомагати їм мінусувати росіян.

Не хочу здаватися надто сентиментальним, але є щось у тому, щоб поляскати ці пєпєлаци по капоту, протерти від пилюки торпеду і максимально якісно обслужити, аби їхні серця билися жвавіше.

Я до чого.
Якщо бачите на дорозі максимально дивні машини - може це ми з Andrii Piven женемо чергову на СТО, готуючи до відїзду.

І дякую.
Дякую, що допомагаєте.
Ви всі суперові.
Фронтера вже сама заводиться, тепер шаманимо підвіску.

Майте гарний вечір.

P.S. Дяка Андрію Рошу за дубль

Доброго ранку, ми з України.
«Тачки крутяться - старлінки мутяться» (с)
Вже сьогодні хлопці на Сході отримають колеса та зв‘язок.
Дякую, що підтримуєте.
Переможемо.

Існує думка, що головними багатствами України є родючі чорноземи, культура, корисні копалини і таке всяке.
Насправді, багатство України - її люди.

Він заглух раптово.
Чорний великий поважний Рено Мастер.
Прямо на ходу, без жодних натяків і пересторог.
Потужний двигун з турбіною стих, наче у людини припинило битися серце.

Важка машина за інерцією певний час котилася, немов лелека з підбитим крилом намагався дотягнути до свого гнізда.

Тиша, що запанувала в салоні, була незвичною, бо ми вже призвичаїлися до рівномірного цокотіння дизеля, що стабільно десятки тисяч кілометрів передавав крутний момент на спарені задні колеса.

Довелося порушити її вмиканням аварійки.
І вперше ж довелося дістати знак аварійної зупинки.

Що ми тільки не робили: стукали ногою по колесу, заглядали у вихлопну трубу, скидали клему акумулятора, тестером перевірили всі запобіжники, переконалися в наявності тиску в паливному насосі.

Зрештою, лишався тільки один варіант: я підняв очі в небо, підняв руки до хмар вз німим запитанням «за шо?» і зателефонував богу логістики Владу Самойленку.
Вже за мить біля машини опинилися двоє, як виявилося, янголів-охоронців: Михайло Самойленко (не брат Влада, нє) та Рустем Абдураимов.

Вони не просто підчепили нас на трос і завезли бус на СТО.
Михайло примудрився мене погодувати (двічі), викупав мене в душі (один раз), зварив кави і поки майстри копирсалися в двигуні всадив мене на вєлопєдального ровера та влаштував справжню екскурсію по прекрасному місту Дніпро: від центру до набережної, від Січі до коси, від музеїв до мостів.

Ж - життя, якого я давно не бачив.

Зрештою, серце буса забилося знову і він готовий до наступних подорожей.

Дніпро, ти любов.
Михайло, Рустем, дякую.
Владе, обійняв.

Кирило Бескоровайний, з бусом все ок.
У нього повністю промиті і продіагностовані паливні форсунки, одна з них нова-новісінька, бак вимитий від багаторічного бруду так, що там можна було б возити молоко.
Але там таки свіжий дизель.
Паливний фільтр новий.

Кстаті, на СТО черга на ремонт паливних систем виключно військових машин (пікапів, бусів тощо) - тиждень-два.
Якість пального нижче плінтуса.
Будьте уважні та обережні.

Майте гарний вечір і знайте: переможемо.
З такими людьми без варіантів.