Між цими двома світлинами - майже 4 місяці.
Про ту евакуацію я написав лаконічно: «Вперше в нашій історіі ми вивезли домашнього щура».

На фоні інших подій того дня, коли ми евакуювали дідуся з поламаною ногою, маму тероборонівця і лежали під мінами, очікуючи паузи в обстрілах, епізод з щуром здавався нам милим, але незначущім для історії
(https://news.1rj.ru/str/mouselab/3404)

А даремно.

Того дня ми заїжджали не за щуром.
І навіть не за його господарем Сергієм з родиною.
Не за сусідами щура і Сергія.
Не за сусідами сусідів.
Ми приїхали на евакуацію жінки, за яку через фейсбук попросила її дочка.

Жінка не виїхала.
Але на наше гукання прибіг Сергій, сусіди Сергія і сусіди сусідів.
І за два рейси в два дні ми вивезли всіх, хто хотів.
Навіть не так - і це важливо - на другий день наш екіпаж очолив колону з двох машин, які виїхали на Романківський підірваний міст.

Коли робили фото на згадку, Сергій віддав нам три речі: техпаспорт на свою машину - жигулі п‘ятірку (здається), ключі від неї, а також дві рації.
Простенькі, на 8 каналів, без шифрування та інших прибамбасів.
Але робочі.

Віддав і сказав:
- Користуйтеся, хай машина рятує чужі життя, а рації - полегшують роботу.

Шо сказать…
Машиною ми не користувалися взагалі.
По-перше, в неї практично відразу сперли акумулятор.
Це була нормальна історія для Романівки.
По-друге, наш Ніссан не підводив до самого кінця евакуації.
По-третє, Жигулі просто вкрали. Не росіяни, ні.
Вже коли вони пішли і в Ірпінь повернулися наші чудові співгромадяни, машина зникла і не знайшлася на жодній зі стоянок покинутого транспорту.
Сергій до цього поставився просто - така доля, а я ж так само просто скажу - хай здохнуть ті, хто їі викрав.
Ким би він не був.

Тим не менш, мова не про машину.

Ці сергієві рації всі подальші дні евакуації допомагали нам з Андрієм координувати наші зусилля в пошуку людей.
Ми почали розділятися і працювати вдвічі швидше.
А один раз, коли я мчав задки до Андрія, який біг мені на зустріч і за яким розривалися міни, рації зіграли ключову роль в порятунку навіть не знаю кого точно - чи мене, бо Андрій вчасно скомандував в рацію забиратися зі стоянки, в яку за хвилину прилетіла міна, чи його - коли я підказав, де його заберу.

Так от.
Сергій - крутий.
Він віддав нам авто і рації.
І про Сергія зняли кіно.
Вам може здатися, що про нас з Андрієм.
Навіть журналістам так здалося.
Але ми їх привезли до Сергія.
Бо він - крутий Громадянин.

https://youtu.be/N0WOAQBhyQk

Це про нашу з ним зустріч.
Про ті дні.
Про щура.
Про машини.

Подивіться.

Дякую Євгенії Подобній і Світлані Дубик.

І ще.
Сергій - професійний реставратор авто.
Ота Волга на відео, що постраждала від прильоту - його робота.
Якщо кому треба буде відреставрувати свій ретро-мобіль - маякніть, дамо контакти.

І ще.
Ірпінь.
Я сьогодні у тебе був.
Ти молодець.
Твої мешканці молодці.
Живи.

Майте гарний вечір.