Люди…

Вже вдруге завітав в Інститут теоретичної фізики НАН України… ні, не на семінар, а щоб забрати величезні маскувальні сітки на техніку бійців.

У приміщенні з дошкою, на якій написані довжелезні формули, стоять рами з натягнутою сіткою.
Жінки між собою неспішно обговорюють, як саме треба прострочувати смужку, щоб вона служила довше - лінією чи зигзагом.
Який матеріал буде менш помітним в нічник.
А який візерунок та колір характерні для нинішнього вигорілого степу, щоб не побачив ворожий безпілотник.
І що ота сітка, в кутку, піде на північний напрям - хай буде насиченіша.

Я радію, бо сітки дуже легкі.
40 квадратних метрів я беру однією рукою.
Але мене довантажують кавою, чаєм, білизною та десятьма кілограмами сиру для бійців.

І от я неспішно човгаю нозями до ліфта.
Тільки б руки не відірвалися.

Волонтерська група «Фізики-лірики» працює з 2014 року.
Зараз вони опанували новий, швидкий, економний матеріал - спанбонд, який виготовляє Дніпро.

Пощастило влупашити селфі з їхньою хедлайнеркою Людмилою Авраменко.
https://www.facebook.com/lyudmila.avramenko

А скільки таких невеличких груп тільки в Києві працює - важко порахувати.
Українці неймовірні.

Скоро сітки і сир поїдуть на фронт.
А якщо у Вас є змога допомогти «Фізикам-лірикам» з матеріалами - пишіть, будь ласка, пані Людмилі.

Переможемо.

Дорога на Донбас - це завжди якась пригода.
Варто було б сказати, що будь-яка дорога - то пригода, але саме дорога на Схід має свій особливий шарм.

Одні й ті ж поламки, блукання та логістичні незрозумілості абсолютно інакше сприймаються на фоні териконів, безкраїх полів соняхів та розбомблених цехів промислових гігантів.

Донбас - як той герой з кінофільму: пропустив багато ударів, весь у крові, тримається з останніх сил.

Але злість, помножена на трали з Крабами, Панцергаубіцами та шістдесятчетвірками, гнів, що розповзається мереживом траншей та протитанкових ровів, лють, що здіймається в небо ланками штурмовиків та гелікоптерів, дарують надію, що в найостанніший момент герой підведеться на повен зріст і знищить окупанта.

Ми на Донбасі.
Погнали передавати аж 4 машини.
Якщо бути точним, то 4 з половиною:

Мазду BT50, на яку донатили конкретно Ви.
Ніссан NP300 та Мітсубіші L200, на які збирала Наталка Сад.
І Рено Кенгу, він же Сірко, на якого збирав Мартін Брест.
І причіп.
Звичайний такий причіп, що спробував робити нам нєрви, але зварники Мар‘янівки навчили його хороших манер.

І ще цілий бус з тактикою, сухпаями, діжками, шанцевим інструментом та колесами.

Завтра будуть свіжі гарні новини.

Але головна гарна новина постійно присутня: Донбас тримається і регулярно дає росіянам п…зди.

Спасибі Вам, що підтримуєте захисників Донбасу.
Спасибі.

Слава Збройним Силам України.