Бійці танкової бригади повернули свої башти на плечах , подивилися на чорний блискучий бус крізь амбразури власних повік і замуркотіло-задоволено зацокали язиками.

- Чесно кажучи, - непевно почав я, - окрім того, що я Вам дав ключі від машини, мені про неї і нічого розповісти... Знаєте, ми ж передаємо багато автівок і всі вони немолоді, у кожної є якісь нюанси, які потрібно донести майбутньому водію. А тут...
- Так, я її пару днів обкатував і теж не можу й сказати, що з нею може бути не так, - додав Андрій. - Технічно справна автівка. Абсолютно. Наче нова.
- Найкраща. Найкраща, яку ми коли-небудь передавали на фронт. Я відповідаю за слова, які зараз кажу.

Бійці ходили навколо, облазили її всю від передніх протитуманок до задньої ляди і супроводжували те все коментарями в стилі "а отут у нас буде ото, а тут змонтуємо оце", де ото і оце - назви якихось нечутих мною досі пристроїв.

- А мастило коли міняли? - раптом спитав водій.
- Ем... Ви не зрозуміли. Машина повністю обслужена. Тут не просто замінені усі мастила і фільтра, в тому числі в редукторах, а й повністю перебрано систему повного приводу з усіма сальниками і прокладками.
- В сенсі... вона ще й повнопривідна?
- Ну... Ви ж саме таку замовляли. Повнопривідний бус.
- Ох...

Оце "ох", як на мене, є найвиразнішою подякою від бійців для Mariusz Hoszowski та Ко, які привезли в Україну вже другий практично ідеальний автомобіль (першим був евакуаційний мітсубіші паджеро спорт з хрестами, пам'ятаєте?) та для Вас - усіх тих донаторів від десяти гривень до кількох тисяч, що сплатили за ремонт авта, його заправку і комплектацію компресором, тросом, вогнегасником, балонником і т.д.

Повнопривідний фольксваген Т5 вже зараз їде на фронт.
Я не знаю, чи ми встигнемо, але дуже хочеться до 31 грудня передати на передову 50 автівок.
50 автівок, фактично, за півроку.
Як на мене, у нас у всіх просто фантастичні результати.
І ми близькі до ювілею.
Бо на днях передамо Тойоту Хайайс, Ніссан Пасфайндер та готуємо до передачі Фольксваген Т4, Ніссан Пікап (я чось думав, що то Навара, але у Ніссана своя дивна логіка неймінгів), Форд Рейнджер та Мітсубіші Паджеро ака Бджілкомобіль.

Дякую, що підтримуєте Гуркіт.

------------------------------
Благодійний фонд Гуркіт
ЄДРПОУ: 44823498
Рахунок у гривнях: UA473052990000026007046812678
рахунок в USD: UA163052990000026007046816146
рахунок в EUR: UA393052990000026006046814699
Монобанк - 5375 4141 0460 0365
Приватбанк - 5169 3351 0084 3610
PayPal (Anton Senenko) - senenkoanton@gmail.com
------------------------------------
P.S. Вкотре окремо дякую СТО Автокомп Сервис за увагу до деталей. Дрібниць на передовій не буває.

Давно чекав на це відео і дуже довго не мав часу його подивитися.
Аж ось.
Ви, мабуть, чули, що американські вчені зробили черговий крок до створення термоядерного реактора.
Результат суто науковий і до практичного впровадження - як до неба рачки, але це відео якраз і цікаве тим, що детально пояснює основи:
- що таке ядерний синтез
- що там з термоядерним синтезом та експериментом науковців з ліверморської національної лабораторії імені Лоуренса і до чого тут 192 лазери
- чи був енергетичний вихід позитивним - тобто чи отримали вчені більше енергії, аніж витратили?
- про систему лазерів національного комплексу лазерних термоядерних реакцій
- які ж існують проблеми термоядерного синтезу і чому вони поки нездоланні?
- які переваги дає термоядерний синтез порівняно з усіма іншими способами отримання енергії, що відомі людству?

https://www.youtube.com/watch?v=7TJXReRqnqw

І все це чудовий Іван Ончев уклав в якихось 11 хвилин і 11 секунд.
Дуже і дуже добре.
Майте гарний вечір.

Картінка звідси www.llnl.gov

Колись малим я почув, що родина мого друга збирається переїжджати в Ізраїль.
Мене тоді вразили розповіді про цю країну - що там чи не в кожному будинку є укриття, бо території постійно обстрілюються.
І що це буденність, в якій живе багато людей.

В мене просто в голові не вкладалося - нащо там так жити? Навіщо зводити будинки з укриттями? Це ж дуже дорого.
Чому не можна просто переїхати деінде?

Потім в підлітковому віці мене дивували історії зі Сполучених Штатів, де люди поколіннями живуть в місцевостях, в яких сновигають потужні торнадо чи тропічні урагани, і кожному на телефон приходить повідомлення, що "ой-ой-ой, евакуація, тікайте".

З одного боку, я вражався розвиненістю систем сповіщення, а з іншого...
Моя реакція була та сама - нащо так жити?

І весь час млів - яка ж Україна класна, що у нас тут і не стріляють, і не потрібні ніякі попередження на мобільні про жахливі природні катаклізми.

Тепер я крокую темними вулицями Києва поміж маленьких кафешок і бізнесів, що працюють на генераторах.
Я снідаю і вечеряю на заправці, яку живить потужний дизель.
Зранку під час сигналу повітряної тривоги на мобільному, я його нервово вимикаю, плутаючи з будильником, а коли починає працювати ППО, на перших двох вибухах я все сподіваюсь, що то таки міфічна вантажівка стрибає на лежачому поліцейському.
На третьому розриві у небі я таки підвожуся і йду варити собі каву.

Людина дійсно до всього пристосовується.
Чи-то жити в умовах постійних прильотів в підвалі, чи-то загалом в країні, яка стікає кров'ю і опирається.
Але ці всі питання мене страшно мучили - це я один такий контужений чи вся країна трансформувалася?

Тому мені було дуже цікаво почитати думки науковців з Інституту соціології НАН України Елла Лібанова та з American University Kyiv Volodymyr Vakhitov щодо того, як змінилися українці за період широкомасштабного вторгнення.
https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20221226-perestaly-vidkladaty-zhyttya-na-zavtra-yak-zminylysya-ukrayinczi-za-2022-rik/

А от ще Вам чудові інтерв'ю пані Елли про демографічну ситуацію в країні, чи всі українці повернуться додому, суперсилу українців, дерусифікацію і чи вплинули російські снаряди на погляди прихильників руського міра.
https://www.radiosvoboda.org/a/libanova-demografichna-sytuatsiya-viyna-ukrayina-rosiya/32191691.html

І цікавезний брифінг відділення економіки НАН України за участі пані Елли про повоєнне відродження України - про народжуваність, міграцію, економіку тощо.
https://vikna.tv/video/ukrayina/narodzhuvanist-v-ukrayini-katastrofichno-vpade-u-2023-roczi/

Добре, що в країні є люди з настільки глибоким розумінням суспільних процесів.

Майте гарний тихий вечір.

Я й не згадаю, звідки знаю Мирославу...
Воно ж знаєте як з цими фейсбуками - колись зафрендились, щось одне у одного читаємо, вподобайки ліпимо, минають роки і от - наче рідна людина.
Факт у тому, що коли я намотував зелені тягучі шмарклі на долоню і скиглив попід стінкою з температурою, Мирослава стартувала з нашою колоною до дітей з деокупованих громад Херсонської області.
У мене й правда вистачило сил лиш закинути їй у бус бронік, каску та спальник, а щодо решти її вражень від поїздки - був упевнений в команді нашого Гуркоту.

То ось вийшов матеріал про те, як Ви надонатили 1,5 млн грн, з яких половину ми передали на акцію майора СВ Миколая Мартин Брест (який сьогодні, до речі, отримав медаль "За сприяння Збройним Силам України", з чим його і вітаю), а половину перетворили на подарунки дітям, продукти харчування і генератори.

Мирослава Ільтьо в своєму дописі примудрилася умістити не тільки історії з подорожі Херсонщиною, а й всю хронологію благодійного фонду Гуркіт з того моменту, коли Гуркіту не існувало навіть в проєкті.

Майте гарний вечір.
Мирославо, дякую.
https://novynarnia.com/2022/12/28/gurkit-dopomogy-poyizdka-na-deokupovanu-hersonshhynu-z-volonteramy-yaki-vrazyly-vsih-pid-obstrilamy-v-irpeni-j-chernigovi/

На календарі - 30 грудня.
Менше двох днів до Нового 2023 року.
Я не в курсі, що він нам принесе, але радий повідомити Вам дві новини:
1. Ми продовжуємо працювати в звичному темпі, інколи перериваючись на перекус мандаринками.
2. Завдяки Вашій же підтримці у війська сьогодні передано ще дві повнопривідні машини.
Про другу розповім завтра, бо вона лише прямує до пункту дислокації, а про першу - зараз.

Toyota Hiace, повний привід, зсувні двері з двох боків.
Кузовні панелі - наче решето, але зовнішній вигляд машин нас ніколи не зачіпав.
Технічний стан авта механіки-чарівники довели до максимуму з можливого - повністю відремонтовані кардани, роздатки, перебраний двигун і коробка, фактично нова гальмівна система, нова гума і багато іншого.

Так, були часи, коли і монопривідні буси на фронті віталися, але тепер просять тільки повний привід.
Бо без нього на фронті - глина.
В прямому і переносному сенсі.

Я ще раз дякую Вам.
---------------------------------------
Благодійний фонд Гуркіт
ЄДРПОУ: 44823498
Рахунок у гривнях: UA473052990000026007046812678
рахунок в USD: UA163052990000026007046816146
рахунок в EUR: UA393052990000026006046814699
Монобанк - 5375 4141 0460 0365
Приватбанк - 5169 3351 0084 3610
PayPal (Anton Senenko) - senenkoanton@gmail.com
---------------------------------------------------
Майте гарний вечір.

Коли у бійців на передку не завівся джип, вони з ними сконтактували в режимі відеоконференції і почали разом лагодити.

Коли в підрозділі на позашляховику розірвало патрубок турбіни, вже наступного дня вони відіслали його новою поштою у найближче до лінії бойового зіткнення відділення.

Коли у форд маверік згнили механізми ручного гальма і придбати нові фізично було неможливо - їхні механіки зварювальними апаратами та магією фактично відтворили заводські деталі.

Коли на іншому СТО Додж нітро простояв нерухомо місяць, а майстри лише розводили руками, вони "підняли" його за 1 тиждень і відправили на фронт.

Коли нам було конче треба відправити машину Мартин Брест до бійців саме того дня, директор СТО вийшов на роботу о 5 ранку, щоб власноруч помити авто і віддати ключі, бо механіки працювали до пізньої ночі.

Коли у форд рейнджер розірвало задній міст - вони перелопатили всю Європу і таки знайшли нам робочий агрегат.

Так буває, коли частина твоїх працівників воює на фронті.
Так буває, коли чи не половина автівок на підйомниках - військових та волонтерів.
Так буває, коли в кращому випадку давно знайомі бійці привозять на ремонт нові камуфльовані машини, бо старі погоріли.
А в гіршому - старі постріляні військові корчі приїжджають під керуванням незнайомих бійців.
Бо знайомих - вже немає.

Коли я у них не з'являюсь більш ніж один день, щоб перевірити стан ремонту куплених Вами автівок, вони жартують, що вліплять мені прогул.
Коли я наліплюю наліпку Гуркіт на чергове авто на підйомнику - я відчуваю за своєю спиною міць їхнього резервного дизель-генератора, небайдужість працівників і прагнення наближати перемогу.

А сьогодні СТО Автокомп Сервис надіслав оце відеопривітання.
І я розчулений.
57 людей.
Звичайних простих людей, що добре роблять свою справу.
Ну, і плюс тримайте відео, щоб Ви розуміли масштаби робіт.

І це ми ще нічого не починали (с).

А старт співпраці дав зламаний чорний бус рено мастер.
Правду кажуть - не було б добра, та лихо допомогло.

Автокомп, дякую за допомогу Збройним Силам України.

Сьогодні Анна Пустильник сказала важливу тезу: цей рік не завершиться, поки не закінчиться війна.

Десь так і є.
Допоки в граніті не буде викарбувано прізвище останнього загиблого захисника чи захисниці, допоки крайній полонений не повернеться домів, допоки не воз‘єднаються всі родини, лютий березень 2022 року триватиме.

Та й які підсумки року можна підбити?
Все, що ми пережили, ще тільки треба буде переосмислити: поховати в собі ніби навіки, а насправді - перетерти у душах на порох, змішати із землею наших основ та чекати на паростки.
Пильно в них вливляючись, вишуковувати себе нових, приймати нове власне Я і вчитися жити поміж світу та людей, які бачили війну лиш з телевізора.

Тим не менш, дещо вже не зміниться.
Це контрасти.
Хвилі смерті, що змушували відчувати життя на повну.
Неймовірно безвідповідальні тупоголові боягузи в одному часопросторі з надзвичайно відважними людьми.
Безпорадні компетентні органи та інституції поруч з ідеально ефективними Армією, рятувальниками, укрзалізницею та святою Морською піхотою України.

Відчуття приреченості, коли лишався сам-на-сам із проблемами, спираючись на свій власний розум, що змінювалося на відчуття гордості, коли бачив дива самоорганізації незнайомих людей і їх взаємопідтримку.

За рік у мене стало більше зброї та набоїв.
Більше надійних друзів, побратимів і посестер.
Менше декорацій з пап‘ємаше у власному житті і менше осіб, що імітували існування, гаячи мій час.

Більшим став власний внутрішній цвинтар, розкиданий від Байкового до пагорбів Слов‘янська.

А ще…

Я регулярно видаляю всі фото з телефону.
Звільняю пам‘ять, щоб було куди фотографувати доставки, передачі, ремонти авто для ЗСУ.
Не чіпаю лише дві теки - лютий та лютий березень 2022 року.
В теці «лютий» - в мене Маркусик.
В теці «лютий березень» - Ірпінь.

Отут трохи фото з Ірпеня.
12 світлин про людей, жертовність, віру у власні сили і те, як ми всі разом відповзли від краю урвища.

Слава Збройним Силам України.
Слава Морській Піхоті.
Вічна пам‘ять полеглим захисникам, волонтерам і безневинним жертвам цієї війни.
В 2023 ми переможемо те, що нині називається росією.

Майте гарний рік.