Шановні, є важлива інформація для сімей ВПО з дітьми, які переїхали в Київ.
Причому інформація дуже актуальна, бо ж минуло 1 вересня і мене сьогодні в Епіцентрі ледь з ніг не збив натовп маленьких слоненят, що мчали розгрібати зошити і якісь популярні рюкзаки у відділ канцтоварів.

Сьогодні бачився на каву зі своєю доброю подругою Інною Дьоміною.
Вона є директоркою приватної школи.
І якось так склалося, що родина, яка покриває навчання власної дитини у цій школі, готова оплачувати навчання дитини ВПО.
Отак вони намагаються волонтерити, бо інакше це не назвеш.

Школа в самісінькому центрі, Dominion.School.
Там і онлайн, і офлайн-формат навчання, але місце якраз для офлайну.

Тому якщо у Вас є родини, що підходять під цей опис - покажіть їм оцей пост Інни з подробицями

Там треба лишень мотиваційний лист і бажання навчатися.
Хоча, наскільки я зрозумів, останнє - не обов'язково, бо обіцяють це бажання прищепити.

Хтозна, може комусь ця інформація допоможе в нинішні непрості часи.

Майте гарний вечір.

Три дні тому Мартин Брест звернувся до Вас із закликом допомогти викупити тачку 25/42 для проєкту 42 тачки на ЗСУ.
Шикарний повнопривідний Mitsubishi Pajero (нагадую, що читається не паджеро, а пахеро), кожаний салон, пулімьот, вертикальний зліт і посадка, великий багажник.

Ви впорались фактично за одну ніч і ще чуть-чуть.
Вистачило і на машину, і на її теоретично обгрунтований ремонт.

Дякуємо Вам за підтримку.
І дякуємо колишньому власнику за те, що машина жива.

Таким чином, проєкт вже розміняв 26 номерів з 42 плюс тачка 43/42.

Ви неймовірні.

Майте тихий вечір.

Та ти шо.
Шановні, тут бійці відвантажили усім добрим людям подяку за тачку 19/42.
Чесно кажучи, аж ніяк не очікував побачити її в таких професійних димах.
Як і те, що бійці назвуть машину Park Lane - за найменням ключового спонсора пєпєлаца.

Дякую за підтримку, шановні.

Співчуття рідним та близьким загиблих в Костянтинівці.
Лють має бути холодною.
Підтримуйте Сили оборони та майте тихий вечір.

Пост бійця Олександра Дідовича

https://www.facebook.com/100025337237451/posts/pfbid0nnDrmrz76xAQDZmrbjBqJodgxMrrkdXkYbtSFWzYxiJEdBFoupmf4SGW9kWkaz5el/?

«Антон Сененко, як обіцяв фотозвіт)))

Тепер автівка повністю відповідає нашим потребам💪

Наташа Пидкова, дякую за "позашляховий набір" (болотна гума, багажник та 2 запасні диски) та запасний ключ.

Вова Катеренчук, дякую за маскувальну сітку, вона під осінь краще всіх підходить»

Вогні великого міста намагалися вчепитися за капот стареньких жигулів п'ятої моделі, вифарбуваних в сірий фельдграу.
Але їхні спроби були марні.

Взагалі, знаєте, в житті чоловіка є багато прекрасних хвилин.
Краса дружини. Сміх дитини. Жовті соняхи під синім небом. Момент, коли міномет росіян затихає. Чи-то від закінчення БК, чи-то від вдалої роботи контрбатарейки.
Нормальна кава. Секунда, коли зняв черевики.

А ще оце стрімке мереживо відблисків вуличних ліхтарів на блискучому капоті автівки, коли летиш нічним містом по проспекту.

Військові машини позбавлені цієї принади.
Їхня нудна матована олива, фельдграу, цемент віником, мультикам, піксель - наче всмоктують в себе світло і ніколи назад не повертають.
У них такою задача і є.

Нічний сяючий Київ дуже красивий. І дивний водночас.
Особливо, коли кілька днів поспіль після роботи по кільцю довжиною в 61 кілометр (Столичне шосе - Академіка Заболотного - Кільцева - Академіка Палладіна - Велика Окружна - Богатирська - Бандери - Набережно-Рибальська - Набережне шосе - Наддніпрянське шосе) наїжджаєш тих кілометрів рівно одну тисячу.
Бо двигун після капіталки. Нова ходова. І гальма. Завжди нові гальма.

Жигулі їдуть неспішно, адже незалежно від їхньої швидкості пункт призначення один - фронт. Хоч і в тиловій службі.
Де-не-де цю недолугу сіру автівку (яку я сам для себе лагідно називаю "чудовисько", бо ламається воно швидше, аніж ми встигаємо його лагодити), підрізають шашечники на блискучих БееМВе та Ауді.
І спортивні мотоцикли, що виють, як беземпатичні шматки лайна.

Є щось трохи дивне у тому, що старі камуфльовані машини їдуть на фронт, щоб нові і блискучі іграшки циніків розривали тишу нічного міста своїм басистим ревінням.

Хоча ні, чого це я. Ми точно знаємо, що вони не для того туди прямують, правда?

А ще ремонти.
Повсюдні ремонти доріг, заміна стовпів, будівництво розв'язок, нові бордюри.
На фронті ці машини такого більше не побачать.
Вражає.
Вражає питанням - чи на часі?

Телефонує Оксана Бондарь.
Кілька годин тому потрапила під обстріл під Чугуєвим.
Військові встигли затягти її в бліндаж і довелося перечікувати там.

Єдиний жарт, який я зміг з себе вичавити в телефон:
- Та ти то таке. Бус хоч цілий? Нам його ще повертати власнику.

Сміялись обоє.
Хоча не смішно.

А біля під'їзду зустрів сусідку, у якої воює племінник.
Зламався останній джип. Треба тягти на Київ на ремонт, бо в околицях фронту немає сенсу навіть потикатися. На ходу лишився тільки старий ЗіЛ. УАЗи погоріли під час минулого обстрілу.
В єдиному марафоні, мабуть, картина трохи більш оптимістична.

А на "десерт" нове розслідування журналістів на ютьюбі про елітні авто нардепів, які вони собі придбали за останній рік.

Кучно лягло. Кучно. Визнаю.

Жигулі пройшли випробування, хоч і потік патрубок антифриза.
Дрібниці.
Машина невдовзі поїде до хлопців, а їй на заміну на "київський Ле-Ман" виїде черговий відремонтований корч.
Виїде не заради прогорілих глушників і бруківки, а щоби вірою і правдою служити хлопцям і дівчатам, що бережуть красу, сміх і соняхи.

І ще смак хорошої опівнічної кави, звісно.

Майте тиху ніч.

Шановні, тут Вам через мене передали подяку.
Конкретно Вам за ремонт цієї машини і конкретно глядачам каналу Alpha Centauri за її придбання для проєкту 42 тачки на ЗСУ.
Кентавр. Mitsubishi L200. Тачка номер 12/42. 125 бригада.
Працює.

Я Вам більше скажу.
Бійці ластівочці роблять ТеОшечку, ремонтують підвісочку, яка на шляхах лінії бойового зіткнення дуже швидесенько закінчується.
Стежать, одним словом.

Дякую Вам за підтримку.

Майте гарний вечір.

Пензлик в моїй руці натякав, що слід щось намалювати.
Натовп до мене на сотнях лопат мистецтвував тризубці, прапори, Крим, побажання військовим, хаймарси.

Я намалював один ф-16, одну хижу усмішку і закляк.
Фантазія випарувалася так само, як закінчились жовті і сині фарби, які організатори мистецького двіжу завбачливо не придбали відрами.

Штош.
Я взяв білу фарбу. Намалював смугу.
Взяв синю. Додав ще одну.
А далі…

А далі слід було діяти швидко із червоною фарбою, щоб встигнути і смугу прималювати, і до коричневого кольору перейти, а між цими етапами не отримати по голові лопатою від випадкового свідка мого лайнопису.

Челендж комплітед.

Дякую Наталці Ковальчук за фото.
І тримайте ще світлин.
Сподіваюсь, бійці усміхатимуться, коли отримуватимуть це речове майно.

Тачки 20/42-27/42 будуть укомплектовані лопатами від Lopata Zubata за фінансової підтримки Лисенко Віталій (який, насправді, викупив всю серію аж до 42-ї тачки).

Майте тиху ніч.

P.S. Кстаті, палаючий Кремль теж важко було малювать. Але і з цим я впорався. Хоча смак у моєї кави був такий, наче туди хтось плюнув.