Наскільки ж інакше у дорослому віці читаються казки…
От гортали з Маркусиком казку про Івасика-Телесика.
Якщо коротко - сюжет такий:
Баба з дідом не мали дітей, взяли поліно, заколисали, виросли ручки-ніжки, назвали цю істоту Івасиком-Телесиком.
Івасик попросив діда зробити йому золотого човника і ловив своїм творцям рибку.
Баба Телесику носила сніданки-обіди-вечері, кликала його тоненьким голосочком, той припливав, нямав і йшов працювати далі.
Цю процедуру просікла Змія, яка намагалися теж кликати Телесика, але голос був грубий, тому Івасик не вівся.
Змія пішла до коваля, попросила перекувати собі голос, щоб був як у баби, коваль то зробив, Телесика було викрадено і підготовлено для вживання в їжу у печі.
Але Телесик викрутився, опинився на високому дереві, яке змії намагались перегризти та зламали зуби.
Змії знов пішли до коваля, він їм викував сталеві зуби і історія з дитячої казки мала б перетворитися на оповідання Стівена Кінга, але телесик почав закликати західну допо… юрби гусей, що пролітали повз, щоби ті його врятували.
Перші пролетіли повз, порадивши чекати на других, другі - на третіх, аж поки найслабше гусеня Телесика таки не евакуювало.
Тут би й казочці кінець, але через брак інформації про героїзм гусеняти баба хотіла його зарізати (до речі, до моменту повернення Телесика баба з дідом просто їли пиріжки), але Івасик втрутився і в найостанніший момент гусеня врятував.
Кінець.
І от наче все просто.
Хороший Івасик-Телесик переміг злодюжкувату зміючку та її посіпак, всі щасливі.
Та є питання:
1. Мені здається, що постать коваля є недооціненою. Якого біса він двічі взяв ключову участь у злочині з викрадення дитини? Якби не його джаст бізнес - ніц не було б навіть за умислом і попередньою змовою групи осіб.
(цікаво, шо сьогодні ж вийшла інфо, яку я побачив у Dmytro Zolotukhin (розслідування від Molfar), що західні компанії спокійно продають через фірми-посередники супутникові знімки об‘єктів в Україні, по яким чітко потім прилітають російські ракети. Джаст бізнес).
Що зрештою зробили тому ковалю?
Як Марк спитає - шо казать?
2. Оті гуси, що пролітали повз - у них був діплі консьорнд?
3. Чому в житті так несправедливо - найменше гусеня витягнуло всю роботу, а потім його ж захотіли прирізати та пощипати?
Я боюся гортати книжку далі.
Марку цікаво, а я читаю і весь час думаю:
«Це ж було вже».
Майте гарний день.
От гортали з Маркусиком казку про Івасика-Телесика.
Якщо коротко - сюжет такий:
Баба з дідом не мали дітей, взяли поліно, заколисали, виросли ручки-ніжки, назвали цю істоту Івасиком-Телесиком.
Івасик попросив діда зробити йому золотого човника і ловив своїм творцям рибку.
Баба Телесику носила сніданки-обіди-вечері, кликала його тоненьким голосочком, той припливав, нямав і йшов працювати далі.
Цю процедуру просікла Змія, яка намагалися теж кликати Телесика, але голос був грубий, тому Івасик не вівся.
Змія пішла до коваля, попросила перекувати собі голос, щоб був як у баби, коваль то зробив, Телесика було викрадено і підготовлено для вживання в їжу у печі.
Але Телесик викрутився, опинився на високому дереві, яке змії намагались перегризти та зламали зуби.
Змії знов пішли до коваля, він їм викував сталеві зуби і історія з дитячої казки мала б перетворитися на оповідання Стівена Кінга, але телесик почав закликати західну допо… юрби гусей, що пролітали повз, щоби ті його врятували.
Перші пролетіли повз, порадивши чекати на других, другі - на третіх, аж поки найслабше гусеня Телесика таки не евакуювало.
Тут би й казочці кінець, але через брак інформації про героїзм гусеняти баба хотіла його зарізати (до речі, до моменту повернення Телесика баба з дідом просто їли пиріжки), але Івасик втрутився і в найостанніший момент гусеня врятував.
Кінець.
І от наче все просто.
Хороший Івасик-Телесик переміг злодюжкувату зміючку та її посіпак, всі щасливі.
Та є питання:
1. Мені здається, що постать коваля є недооціненою. Якого біса він двічі взяв ключову участь у злочині з викрадення дитини? Якби не його джаст бізнес - ніц не було б навіть за умислом і попередньою змовою групи осіб.
(цікаво, шо сьогодні ж вийшла інфо, яку я побачив у Dmytro Zolotukhin (розслідування від Molfar), що західні компанії спокійно продають через фірми-посередники супутникові знімки об‘єктів в Україні, по яким чітко потім прилітають російські ракети. Джаст бізнес).
Що зрештою зробили тому ковалю?
Як Марк спитає - шо казать?
2. Оті гуси, що пролітали повз - у них був діплі консьорнд?
3. Чому в житті так несправедливо - найменше гусеня витягнуло всю роботу, а потім його ж захотіли прирізати та пощипати?
Я боюся гортати книжку далі.
Марку цікаво, а я читаю і весь час думаю:
«Це ж було вже».
Майте гарний день.
👍139🤔36💯27❤14😱3😭2🔥1
Володя відірвав очі від монітора, кинув оком на мене і сказав:
- Ваш джміль готовий до обкатки.
Задумливим поглядом я огледів його від маківки до ніг, взявся за потилицю і стомлено видихнув:
- Який ще джміль?..
Траплялося.
Інколи вже таке траплялося, що я не міг зрозуміти, про яку машину іде мова - так багато одночасно їх ремонтувалося на підйомниках. То 5. То 10. Один раз було дванадцять.
Чірокі. Рекстон ППО. Крузак морпіхів. Три шістки. Рейнджер з виючою коробкою. Навара з гнилою рамою.
Все було, але тільки не джміль.
Або Володя щось переплутав, або джміль уже залетів до мене в голову.
- Ну... джміль... Ель двісті. Той шо крокодил.
- Ааааа....- в мене відлягло, - крокодил? Так це ж крокодил! 241 бригада! Чого джміль?
- Ну... не знаю. Механіки його між собою так називають. Мабуть через масксітку. Вона волохата.
- Джміль, значить...
Мартін просив у Вас допомоги з ремонтом в рамках проєкту реабіліТАЧКИ ель200 для 241 бригади.
Позивний - Крокодил.
Машина приїхала до нас в напівмертвому стані, з фактично перемеленим переднім мостом, вбитою паливною апаратурою (привіт, зампотили чи як вас там! Шо Ви? Як якість соляри? Сертифікатами дупці прикриваєте? Кажуть соляра тепер військова і біс її наліво штовхнеш? А чо кожна 2-га тачка, що вертається з передка, має ушатані форсунки? Магія? Чорти Ви.).
Завдяки Вам і левовому внеску таємного пана Дмитра, ми цю тачку підняли.
Машина двічі об'їжджена (Марк, до речі, обидва рази допомагав), перевзута в нову гуму і відмита до блиску матової фарби.
Мартін вважає, що фото машини Вам показувать не треба, бо він красівший, але я його перехитрую і скину фото тачки нижче.
Дякую, шановні, що підтримуєте.
Беремо в ремонт наступного військового корча.
..............
- Тату, а де Джміль? - питає Марк, вишукуючи поглядом на парковці СТО зелену волохату ельку.
- Маркусику, джміль полетів.
- Куди?
- Полетів на фронт нищити росіян.
- Добре.
Майте тиху ніч.
- Ваш джміль готовий до обкатки.
Задумливим поглядом я огледів його від маківки до ніг, взявся за потилицю і стомлено видихнув:
- Який ще джміль?..
Траплялося.
Інколи вже таке траплялося, що я не міг зрозуміти, про яку машину іде мова - так багато одночасно їх ремонтувалося на підйомниках. То 5. То 10. Один раз було дванадцять.
Чірокі. Рекстон ППО. Крузак морпіхів. Три шістки. Рейнджер з виючою коробкою. Навара з гнилою рамою.
Все було, але тільки не джміль.
Або Володя щось переплутав, або джміль уже залетів до мене в голову.
- Ну... джміль... Ель двісті. Той шо крокодил.
- Ааааа....- в мене відлягло, - крокодил? Так це ж крокодил! 241 бригада! Чого джміль?
- Ну... не знаю. Механіки його між собою так називають. Мабуть через масксітку. Вона волохата.
- Джміль, значить...
Мартін просив у Вас допомоги з ремонтом в рамках проєкту реабіліТАЧКИ ель200 для 241 бригади.
Позивний - Крокодил.
Машина приїхала до нас в напівмертвому стані, з фактично перемеленим переднім мостом, вбитою паливною апаратурою (привіт, зампотили чи як вас там! Шо Ви? Як якість соляри? Сертифікатами дупці прикриваєте? Кажуть соляра тепер військова і біс її наліво штовхнеш? А чо кожна 2-га тачка, що вертається з передка, має ушатані форсунки? Магія? Чорти Ви.).
Завдяки Вам і левовому внеску таємного пана Дмитра, ми цю тачку підняли.
Машина двічі об'їжджена (Марк, до речі, обидва рази допомагав), перевзута в нову гуму і відмита до блиску матової фарби.
Мартін вважає, що фото машини Вам показувать не треба, бо він красівший, але я його перехитрую і скину фото тачки нижче.
Дякую, шановні, що підтримуєте.
Беремо в ремонт наступного військового корча.
..............
- Тату, а де Джміль? - питає Марк, вишукуючи поглядом на парковці СТО зелену волохату ельку.
- Маркусику, джміль полетів.
- Куди?
- Полетів на фронт нищити росіян.
- Добре.
Майте тиху ніч.
👍87❤19🙏3
Forwarded from Мартин Брест
Треба бути повним ідіотом, щоб писати пост зі зборами у неділю пообіді.
Випустили ще одну тачку після ремонту. Це Л200, і фотку... а шо фотка? Праворульний корч, зайобаний вояка, нова резина і ремонту на суму "підняти з колін".
Ви молодці, да.
Anton Senenko, зі своїм клятим оптимізмом, говорить мені "напиши пост, які люди молодці", а я, окрім "ви молодці", і сказати нічого не можу. Косноязично, ага, а ще пісатєль називаєцца.
А, ще окрім того, що в нас майже скінчилися гроші, і я говорю це чесно і прямо.
У коментах будуть реквізити, а ілюстрацією до поста нехай буде моя фотка у підземеллі.
Дякую вам.
Ви молодці.
Випустили ще одну тачку після ремонту. Це Л200, і фотку... а шо фотка? Праворульний корч, зайобаний вояка, нова резина і ремонту на суму "підняти з колін".
Ви молодці, да.
Anton Senenko, зі своїм клятим оптимізмом, говорить мені "напиши пост, які люди молодці", а я, окрім "ви молодці", і сказати нічого не можу. Косноязично, ага, а ще пісатєль називаєцца.
А, ще окрім того, що в нас майже скінчилися гроші, і я говорю це чесно і прямо.
У коментах будуть реквізити, а ілюстрацією до поста нехай буде моя фотка у підземеллі.
Дякую вам.
Ви молодці.
👍76❤13❤🔥1
Росія завжди убивала.
Щоб не лишалося тих, хто міг би потім розповісти, що росія убивала завжди.
Отакий парадокс.
Дослідникам потім десятиліттями доводиться розкопувати архіви і доводити, що українська література, наука, культура загалом були тьмянішими за російську та мали менше яскравих представників саме через Сандармох, лагері Сибіру, розстрільні команди, психіатричні лікарні тощо.
А не тому, що у нас окрім хрущів і шароварів нічого не було.
Дуже зручно розповідати про єдність думок різних народів в імперії, коли фізично винищені ті, у кого думки чомусь були трохи інакші.
Нєту тєла - нєту дєла (с).
Звісно, дорослість життя доводить, що не все таємне стає відомим.
Але нам із Вами щастить.
Далі я Вам дам 4 лінки, які розповідають про те, як росія вбивала, вбиває і продовжуватиме [якщо не припинить своє існування] вбивати українських науковців.
1. Тіні забутих учених.
«...один графік, який я сьогодні зробив, мене вразив. Це просто точки, де по одній осі — рік народження, а по іншій — рік смерті. У нормальному стані має бути плюс-мінус лінія плюс гаусівські зміщення — на того, хто помер раніше, є той, хто помер пізніше. Але в нас чітко видно серп 1937 року, який зрізав науковців».
Чудова журналістка Olena Struk - одна з найдосвідченіших на ниві глибинних тем про науку - поспілкувалася з командою українських волонтерів-дослідників (Oleksiy Boldyriev, Ksenya Gulak, Olexii Ignatenko та Helga Wasilenko), які спробували опрацювати біографії 2372 прізвищ українських вчених, що працювали в срср.
Тут і про 1937 рік, і про проривні, як на початок 20 століття, експерименти з вирощування лапки від зародка вуха, Інститут досліджень каучуку, першу енцефалограму та зламані долі багатьох дослідників.
https://lb.ua/society/2024/05/30/615697_tini_zabutih_uchenih_tse_prosto.html
2. Дуже було зручно в імперії в усіх містах всі вулиці називати іменами Пушкіна, Гагаріна, Леніна і Міра. Зручно, бо при будівництві, власне, "щасливого" бараку для дружніх народів, усі місцеві таланти та видатні люди відправлялись у забуття.
І, оскільки, не всі проспекти чи провулки можуть бути Весняними, Радісними та 1-го травня - доводилося притягати Ломоносових, Сакко і Роз Люксембург.
З 2022 року в Києві дерусифікували понад 300 вулиць.
З них 9% переназвані на честь українських вчених.
Куншт випустив хороший гід: від вулиці Юлії Здановської - математикині, яку росія вбила у Харкові - до вулиці Бориса Балінського - якого росія ж свого часу репресувала. Далі Рудницького (розстріляний в Сандармоху), Катерини Грушевської (в'язниці), і все далі, далі, далі.
Приємного читання та прогулянок.
https://kunsht.com.ua/articles/putivnyk-dekomunizovanymy-naukovymy-vulytsiamy-kyyeva
3. Тут же історії про 16-ть українських науковиць, що були вбиті росією вже після 2022 року.
Одну із них ми з Вами шукали, як зниклу безвісти після удару по торговельному центру в Кременчуці.
На жаль, Лілія Іванівна Нікіфорова тоді загинула.
(я принагідно ще раз дякую тим, хто тоді відгукнувся і фінансово допоміг її дочці Каріні).
В статті - короткий опис про наукову роботу дослідниць та їхнє життя.
https://my.science.ua/16-ukrayinskyh-naukovyts-zagynuly-u-rosijsko-ukrayinskij-vijni/
4. Ну, і нагадую, що небайдужі люди постійно відстежують та доповнюють іменами перелік вбитих росією науковців.
Станом на березень 2024 року - це 131 прізвище.
Вічна пам'ять.
https://my.science.ua/ua-scholars-killed-by-russia/
Сили оборони України - єдине, що нині береже українську науку і культуру від "цивілізаційного" підходу росіян, які нам "все збудували і всього навчили".
Підтримуйте Збройні сили у будь-який зручний для Вас спосіб.
Майте гарний день.
Щоб не лишалося тих, хто міг би потім розповісти, що росія убивала завжди.
Отакий парадокс.
Дослідникам потім десятиліттями доводиться розкопувати архіви і доводити, що українська література, наука, культура загалом були тьмянішими за російську та мали менше яскравих представників саме через Сандармох, лагері Сибіру, розстрільні команди, психіатричні лікарні тощо.
А не тому, що у нас окрім хрущів і шароварів нічого не було.
Дуже зручно розповідати про єдність думок різних народів в імперії, коли фізично винищені ті, у кого думки чомусь були трохи інакші.
Нєту тєла - нєту дєла (с).
Звісно, дорослість життя доводить, що не все таємне стає відомим.
Але нам із Вами щастить.
Далі я Вам дам 4 лінки, які розповідають про те, як росія вбивала, вбиває і продовжуватиме [якщо не припинить своє існування] вбивати українських науковців.
1. Тіні забутих учених.
«...один графік, який я сьогодні зробив, мене вразив. Це просто точки, де по одній осі — рік народження, а по іншій — рік смерті. У нормальному стані має бути плюс-мінус лінія плюс гаусівські зміщення — на того, хто помер раніше, є той, хто помер пізніше. Але в нас чітко видно серп 1937 року, який зрізав науковців».
Чудова журналістка Olena Struk - одна з найдосвідченіших на ниві глибинних тем про науку - поспілкувалася з командою українських волонтерів-дослідників (Oleksiy Boldyriev, Ksenya Gulak, Olexii Ignatenko та Helga Wasilenko), які спробували опрацювати біографії 2372 прізвищ українських вчених, що працювали в срср.
Тут і про 1937 рік, і про проривні, як на початок 20 століття, експерименти з вирощування лапки від зародка вуха, Інститут досліджень каучуку, першу енцефалограму та зламані долі багатьох дослідників.
https://lb.ua/society/2024/05/30/615697_tini_zabutih_uchenih_tse_prosto.html
2. Дуже було зручно в імперії в усіх містах всі вулиці називати іменами Пушкіна, Гагаріна, Леніна і Міра. Зручно, бо при будівництві, власне, "щасливого" бараку для дружніх народів, усі місцеві таланти та видатні люди відправлялись у забуття.
І, оскільки, не всі проспекти чи провулки можуть бути Весняними, Радісними та 1-го травня - доводилося притягати Ломоносових, Сакко і Роз Люксембург.
З 2022 року в Києві дерусифікували понад 300 вулиць.
З них 9% переназвані на честь українських вчених.
Куншт випустив хороший гід: від вулиці Юлії Здановської - математикині, яку росія вбила у Харкові - до вулиці Бориса Балінського - якого росія ж свого часу репресувала. Далі Рудницького (розстріляний в Сандармоху), Катерини Грушевської (в'язниці), і все далі, далі, далі.
Приємного читання та прогулянок.
https://kunsht.com.ua/articles/putivnyk-dekomunizovanymy-naukovymy-vulytsiamy-kyyeva
3. Тут же історії про 16-ть українських науковиць, що були вбиті росією вже після 2022 року.
Одну із них ми з Вами шукали, як зниклу безвісти після удару по торговельному центру в Кременчуці.
На жаль, Лілія Іванівна Нікіфорова тоді загинула.
(я принагідно ще раз дякую тим, хто тоді відгукнувся і фінансово допоміг її дочці Каріні).
В статті - короткий опис про наукову роботу дослідниць та їхнє життя.
https://my.science.ua/16-ukrayinskyh-naukovyts-zagynuly-u-rosijsko-ukrayinskij-vijni/
4. Ну, і нагадую, що небайдужі люди постійно відстежують та доповнюють іменами перелік вбитих росією науковців.
Станом на березень 2024 року - це 131 прізвище.
Вічна пам'ять.
https://my.science.ua/ua-scholars-killed-by-russia/
Сили оборони України - єдине, що нині береже українську науку і культуру від "цивілізаційного" підходу росіян, які нам "все збудували і всього навчили".
Підтримуйте Збройні сили у будь-який зручний для Вас спосіб.
Майте гарний день.
💔126😢44👍12
-... ну і ще пелюшки, вологі серветки, милиці, станки для гоління, радіоприймачі для тих, хто втратив зір, візочки з підніжками...
Тетяна говорила і говорила, перераховуючи потреби військового шпиталю, я спершу намагався відбиватися фразами "ми робимо машини, тільки машини і нічого крім машин", але раптом в голові в мене зашуміло, в очах потьмарилося і я її перервав:
- ... стривайте... радіоприймачі? які ще радіоприймачі?
- ну... так. Звичайні такі. Для бійців, які втратили очі, дуже потрібні звичайні радіоприймачі. Краще з крутілками.
Радіоприймачі.
В мене ці радіоприймачі з голови не йдуть другий день.
Наче настільки очевидно, але ні...
Ми звикли сприймати весь оточуючий світ через екран смартфонів та ноутбуків і за замовчуванням не усвідомлювати, звідки ми отримуємо інформацію про світ.
А тут, дійсно... радіоприймачі з крутілками.
Щоб навпомацки, самостійно...
Кляті росіяни...
Я поліз подивитися, а які ще є потреби у військового шпиталю і, в принципі, переконався, що будь-який небайдужий громадянин цілком здатен підтримати поранених бійців та полегшити їхній госпітальний побут.
Для важкопоранених:
- Пелюшки поглинаючі 60х90
- Вологі серветки великі упаковки
- Паперові рушники великі упаковки
- Сухі душі та шапочки для миття голови
- Дитячі пюре м’ясні, овочеві та фруктові
- Еластичні бинти від 12см
- Протипролежневі матраци
Одяг (Ви ж в курсі, що бійцям під час евакуації зрізають весь їхній одяг і вони потрапляють на операційні столи фактично в чому мати народила?):
- Спортивні костюми М-ХХЛ
- Спортивне взуття 40-46 р
- Футболки М-ХХЛ
- Сумки та рюкзаки (на виписку)
- Кепки
- Шорти М-ХХЛ
- Спідня білизна М-ХХЛ (тільки нова)
- Шкарпетки (тільки нові)
- Гумові капці 40-46р (тільки нові)
Гігієна:
- Засоби для та після гоління
- Станки для гоління
- Туалетний папір
Харчування:
- Вода негазована 1,5 літрів
- Молочні продукти
- Фрукти та ягоди
- М’ясні вироби, сир
Господарські потреби відділень та госпіталів:
- Пральний порошок/ капсули
- Засіб для миття посуду
- Сміттеві пакети 60/120/240 л
Блок забезпечення зв’язку :
- Телефони, будь-які в робочому стані
- Зарядки до різних телефонів
- Радіоприймачі з крутілками.
Для мобільності поранених:
- Візочки (обов’язково із підніжками)
- Візочки із підніжками, що підіймаються на 90 градусів
- Милиці підпахвові та підлокотні
- Палички - тростини
Якось так.
Якщо маєте щось з вищепереліченого і оті радіоприймачі з крутілками - контактуйте з Волонтерська Сотня Госпіталь.
Телефони для зв’язку:
093-687-03-38, 095-142-25-36 Юлія
067-595-67-56, 063-212-12-06 Євген
Відправити новою поштою:
Київ НП-5, 050-332-66-01
ГО «Волонтерська Сотня Доброволя»
Привезти можна за адресою:
м.Київ, Лабораторний провулок, 26
Біля 2 КПП Головного Військового Госпіталю
Я особисто возив туди милиці з Болгарії.
Підтверджую - все дуже просто і швидко.
Якщо можете - допомагайте, будь ласка.
Майте тиху ніч.
Тетяна говорила і говорила, перераховуючи потреби військового шпиталю, я спершу намагався відбиватися фразами "ми робимо машини, тільки машини і нічого крім машин", але раптом в голові в мене зашуміло, в очах потьмарилося і я її перервав:
- ... стривайте... радіоприймачі? які ще радіоприймачі?
- ну... так. Звичайні такі. Для бійців, які втратили очі, дуже потрібні звичайні радіоприймачі. Краще з крутілками.
Радіоприймачі.
В мене ці радіоприймачі з голови не йдуть другий день.
Наче настільки очевидно, але ні...
Ми звикли сприймати весь оточуючий світ через екран смартфонів та ноутбуків і за замовчуванням не усвідомлювати, звідки ми отримуємо інформацію про світ.
А тут, дійсно... радіоприймачі з крутілками.
Щоб навпомацки, самостійно...
Кляті росіяни...
Я поліз подивитися, а які ще є потреби у військового шпиталю і, в принципі, переконався, що будь-який небайдужий громадянин цілком здатен підтримати поранених бійців та полегшити їхній госпітальний побут.
Для важкопоранених:
- Пелюшки поглинаючі 60х90
- Вологі серветки великі упаковки
- Паперові рушники великі упаковки
- Сухі душі та шапочки для миття голови
- Дитячі пюре м’ясні, овочеві та фруктові
- Еластичні бинти від 12см
- Протипролежневі матраци
Одяг (Ви ж в курсі, що бійцям під час евакуації зрізають весь їхній одяг і вони потрапляють на операційні столи фактично в чому мати народила?):
- Спортивні костюми М-ХХЛ
- Спортивне взуття 40-46 р
- Футболки М-ХХЛ
- Сумки та рюкзаки (на виписку)
- Кепки
- Шорти М-ХХЛ
- Спідня білизна М-ХХЛ (тільки нова)
- Шкарпетки (тільки нові)
- Гумові капці 40-46р (тільки нові)
Гігієна:
- Засоби для та після гоління
- Станки для гоління
- Туалетний папір
Харчування:
- Вода негазована 1,5 літрів
- Молочні продукти
- Фрукти та ягоди
- М’ясні вироби, сир
Господарські потреби відділень та госпіталів:
- Пральний порошок/ капсули
- Засіб для миття посуду
- Сміттеві пакети 60/120/240 л
Блок забезпечення зв’язку :
- Телефони, будь-які в робочому стані
- Зарядки до різних телефонів
- Радіоприймачі з крутілками.
Для мобільності поранених:
- Візочки (обов’язково із підніжками)
- Візочки із підніжками, що підіймаються на 90 градусів
- Милиці підпахвові та підлокотні
- Палички - тростини
Якось так.
Якщо маєте щось з вищепереліченого і оті радіоприймачі з крутілками - контактуйте з Волонтерська Сотня Госпіталь.
Телефони для зв’язку:
093-687-03-38, 095-142-25-36 Юлія
067-595-67-56, 063-212-12-06 Євген
Відправити новою поштою:
Київ НП-5, 050-332-66-01
ГО «Волонтерська Сотня Доброволя»
Привезти можна за адресою:
м.Київ, Лабораторний провулок, 26
Біля 2 КПП Головного Військового Госпіталю
Я особисто возив туди милиці з Болгарії.
Підтверджую - все дуже просто і швидко.
Якщо можете - допомагайте, будь ласка.
Майте тиху ніч.
❤89👍25💔11🔥4