"У нас є план перемоги, але у нас немає плану поразки."
"Час обкопувати Київ".
Колись багато хороших людей (деякі з них вже склали голови, захищаючи нашу землю) казали приблизно таке: страшно, якщо ця широкомасштабка перетвориться на АТО-2.
Так і трапилося.
Це почалося приблизно вже з осені 2022 року, коли на фоні дахозривних операцій суспільство увірувало (принаймні, значна його частина), що можна ставати в чергу на автомобільні новинки вартістю по 100-200 тисяч доларів, а замість будівництва бетонованих укріплень влада центральна і місцева почали змагатися, хто більше клумб, стадіонів та мостів наробить (в тому числі, в безпосередній близькості від кордону чи ЛБЗ).
Все по класікє - десь там хтось воює, проте "не заважайте містам жити мирним життям", гасати табунами на визгливих моциках, співати обдовбаними голосами лободу в клубах.
А те, що дивним чином волонтери досі - на третьому році широкомасштабки - збирають на машини, дрони, рації, турнікети - то їхнє таке хоббі.
Хай бавляться.
АТО-2 тривало на диво недовго, бо росіянам глибоко начхати на наші інтимні ілюзії щодо мирного життя.
У них є чіткий план еСВеО. Щоразу новий, звісно, але нам від цього не легше.
І, фактично, зараз, з падінням Донбасу, ми маємо тягучу реінкарнацію 24-го лютого, тільки в більшому масштабі.
(Єдина різниця, тоді кончені депутати закликали людей лишатися в домівках, прирікаючи їх на окупацію чи смерть, а тепер люди самі розуміють, що треба звалювати. Якщо є куди. Бо це питання досі теж не вирішене і люди повертаються домів під російські прапори. Всім по тисячі гривень, але не додатково тим, хто втратив все).
Я певен, що від цього інтерв'ю у багатьох просто запалає нижче спини.
Бо як же так:- з одного боку продовжуємо косити траву в листопаді, будувати тротуари до непрацюючих аеропортів, намагатися витратити невикористані бюджети аби на щось, на чому можна прикурити, роздаємо тисячу під незрозумілі банківські умови; з іншого, вводимо відповідальність за дрова на подвір'ї та піднімаємо податки; з третього, продовжуємо розповідати по телемарафону, що ситуація контрольована, а всі, хто з цим не згоден є рукою кремля, а тут рррррраз... і, в смислі, обкопувати Київ? Які ще бетоновані позиції? як це, не тримати людей за дурнів, казати правду і не дивуватися, що люди не вірять офіційним зведенням?
Мартін (я його навіть тегати не буду) - людина, яка працює на перемогу у цій війні 24/7.
І він в повній мірі має право говорити те, що він говорить - особливо про злив даних виробників БПЛА (за який, підкреслю, досі нікого не ув'язнили, бо поліція зайнята контрольними закупівлями шльондр) та про те, як у нас держава (не)стимулює розвиток оборонпрому.
Можливо, для когось його висловлювання стануть "холодним душем".
Але цим і відрізняються люди, які щось роблять та бачать реальну картину, від соцмережевих писак, що створюють альтернативну реальність (інколи на замовлення).
Очевидно, що нині ми спостерігаємо шалену кризу управління, коли прошарки людей, які вивезли перший етап війни чисто на морально-вольових, закінчуються; "пагані саюзники" (завдяки озброєнню яких ми протягнули 2 роки, бо власне у нас закінчилося за кілька місяців після лютого) щось притомилися; а внутрішня корупція, як виявляється, не просто не подолана, а прямо підточує обороноздатність.
Ні, все це не означає, що ми прогрАємо.
Це поки що означає, що ми програЄмо.
(До речі, чудовий приклад, щоб пояснити українській дитині важливість наголосів в словах).
І тут або Україна зміниться, або України суттєво поменшає.
Посилання тут.
Але треба лупашити далі.
Майте гарний день.
P.S. А мені пощастило. Я все це від Мартіна чув наживо. Оце сяде поруч в машину, я його везу, а він мені ото нудить. Добре, що тепер не я такий один.
P.S.2. Скрін вибирав спеціально. Саме з таким виразом обличчя Мартін на мене дивиться, коли я з оптимізмом берусь за ремонт чергового військового корча.

Щоденники війни… Ох…

Інколи може здатися, що збирати звідусіль лоти для мистецького розіграшу, щоб придбати військовим пару автівок - то легко і безтурботно…
Еге ж.
І я зараз не про те, що в мене балкон зараз схожий на Лувр в мініатюрі, тільки пройти ніде.

Написала мені якось Antonina Semenova, мовляв, давайте я Вам на розіграш надішлю Візуальний щоденник війни. Це підбірка скетчів (швидконарисів) кожного дня війни зі спогадами авторки. Один день - один скетч.
Вона його не продає, а розповсюдила по бібліотекам, а нам от вирішила на добру справу презентувати.

А я шо. Я ж людина проста. Ось відділення нової пошти. Ось номер. Шліть.
Приходе.

Я отримую від добре знайомого оператора в руки пакунок, відкриваю, щоб швидко сфоткати та надіслати авторці, гортаю пару сторінок…

Пам‘ятаєте, страшні кадри з Маріка, де поранило дитину і тато її на руках ніс в лікарню, а потім те маля лежало накрите з головою? бо все… все…
Це трапилось нуль шостого березня 2022 року.
П‘ятого ми втрапили в оточення, тому шостого мені було трохи не до новин з усіх фронтів, ми були сконцентровані виключно на Ірпені.
І кілька місяців по тому я сів передивлятися новини про березень, в т.ч. про трагедію Маріуполя.
Побачив ці кадри і мене розірвало в шмаття.

Я ж думав, що після Ірпінських вулиць мене ніщо не торкне.
Ага.

Загалом, на новій пошті мене так і розірвало.

Дуже сильні роботи. Дуже.

А потім я дізнався, що мій дорогий друг Дмитро Дехтяр та ld.di (Lady Diamond) під час війни розробили Календенник.
Ні, я ніде не помилився в правописі.
Це фантастичний гібрид календаря і щоденника.
Тут можна почитати записи з фронту бійця Вужа та відчути «фронтовий вайб», роздивлятися неймовірні рисунки ld.di і за бажання зняти стрес, розфарбовуючи розмальовки, записувати свої думки або ж прочитати вірші відомих українських класиків.

І, що цікаво, Календенник не просто продається.
Левова частка з продажів вкидається на наш із Вами проєкт «42 тачки на ЗСУ».

І ще ld.di подарувала нам до розіграшу картину (остання світлина).

Це все неймовірно розчулює.

Ну, а так… збирати лоти для розіграшу - легко і безтурботно.

Майте тихий вечір.

P.S. З рештою лотів можна ознайомитись тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/7120

Дві машиночки.
Дві машинулєчкі.
Дві тачєчкі.
Одна для 38-ї бригади, а інша - для 144-ї.
Стоять на ремонті перед відправкою у війська.
І ще п‘ять - ВЖЕ передано у війська, але я поки не скажу які і кому.
Всьому свій час.

Це вся аналітика по виборам у США, яка народилася цього ранку у мене в голові.

Нам пізно через це все вже непокоїтися.
Можна тільки працювати далі.
Хай Європа переживає. Китай. Південно-Східна Азія. Іран. Ринки біткоїна та сирої нафти. Екологи. Великий Бар‘єрний риф. Ну, і, власне, самі американці.

Нам своє робить.
Дякую, що підтримуєте.


Реквізити
Приват 4149499086676739
PayPal senenkoanton@gmail.com
Криптовалюта USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4 (Ethereum (ERC20))
Детальні реквізити для оплати через IBAN
Установа банку ПриватБанк
МФО банку 305299
Отримувач платежу СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ
IBAN UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача 26201691360906
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 3136215494
Призначення платежу Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ
Принагідно лишаю реквізити Мартін Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно 4441114443028624
PayPal Oleg.boldyriev@gmail.com
Детальні реквізити для оплати через IBAN(Мартін Брест)
Установа банку МоноБанк
МФО банку 322001
Отримувач платежу БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
IBAN UA843220010000026209305820349
Рахунок отримувача 26209305820349
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 2951302916
Призначення платежу Поповнення рахунку БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ

А я ж казав.
Я ж казав, що є хороші новини.
Завдяки Вам ми не просто передали 55-ту автівку у Сили оборони.
Вона вже певний час успішно виконує задачі Військово-морських сил.
Так-так, отой човен на фото не для краси.

Чесно кажучи, це на даний момент був найскладніший запит із військ до нас з Мартин Брест (ну, за виключенням Ніссана Патрол 1989 року випуску :) ).
Не знаю, як великі фонди вивозять вживану бронетехніку чи вантажівки, але...
Ми-то шо зазвичай возимо?
Ну, пікапи, джипи, монопривідні чи повнопривідні буси, хетчбеки та усосані москвичі.
Знаємо все те, як облуплене - роздатки, мости, особливості двигунів, 4-5 циліндрів, кардани, турбіни.

А тут запит: великий задньопривідний бус, найважчий і найбільший в своєму класі. Плюс нюанси по переробці.
Цікаві такі нюанси...
Ми довго радилися, теревенили і таки погодилися.

Цей величезний Renault Master L4H3, що отримав номер 54/42 та жартівливу назву Батискаф, нам у Польщі по ціні роздовбаного течика знайшов Taras Herasymchuk, за що ми йому дуже вдячні.
Тачка доїхала до Києва своїм ходом, але між "доїхала своїм ходом" і "придатна до передачі у війська" - величезна різниця.
Машина наперед мала проблеми із мостом, карданами, маховиком і зчепленням (власне, тому ми її дешево і купили), тому механікам довелося нормально повозитися, щоб поставити машину на хід.
Далі класика - форсунки, турбіна, електрика, всі гальма і т.д.

Ми із Вами впоралися.
І одного чудового дня пані Катерина (на фото. Не знаю, як прізвище, на жаль) перегнала цього красеня до моря.
За що їй спасибі.

Дякую усім Вам.
Плюс подяка Sergiy Grishyn та Александр Барабошко за документальний супровід машини.
Yevhenii Movchaniuk, традиційно дякую за комплект ключів.
Хлопцям вони знадобляться не тільки для того, щоб машину крутити, а й безколісну техніку :)

І це не всі хороші новини цього тижня.
Почуємось.

Майте тиху ніч.