«Острозькі татари. Експозиція»:
⚡️У Музеї книги та друкарства міста Острог відкрилась важлива виставка, присвячена маловідомій сторінці історії України – а саме спільноті «волинських татар». Дуже вдячний команді музею за можливість долучитись до втілення виставки та попрацювати цей тиждень у чудовій професійній атмосфері. В експозиції представлені музейні артефакти, інтерактивні компоненти, цінні сімейні фотографії нащадків волинських татар (Солтиків, Байрашевських, Ждановичів, Богдановичів, Лебедзів - переважно з Острога та с. Ювківців), а також унікальні рукописні пам’ятки - «Острозький Коран» (переписаний у 1804 р. Адамом Алі Мустафою Лебедзем), кілька хамаїлів (молитовників) ХІХ ст. та багато інших цікавих речей.
✍️«Острозькі (або ж волинські) татари» в ширшому контексті належать до польсько-литовських татар, або ж «татар-липків». Ця спільнота є тюркською за походженням, але не тюркомовною. Історично вони сформувались із числа «татарських осадників» із Золотої Орди та Кримського ханства (кримських татар і ногайців), які приходили на князівську й королівську службу ще з кінця XIV століття. Отримуючи землю на військовому праві в різних регіонах Великого князівства Литовського і Корони, вони осіли зокрема й на Волині, Поділлі, Київщині та Галичині, де в майбутньому проявили себе як вправні воїни, дипломати, перекладачі зі «східних» мов, купці та ремісники.
Перші згади про «служивих татар» у м. Острог датуються ще XV ст., хоча найбільш активно їх розселяють в місті й навколишніх селах вже з початку XVI ст. Необхідність зміцнювати оборону краю та заселяти приватні володіння вплинула на залучення кримських татар і ногайців на службу до таких знатних родів, як Острозькі, Заславські, Корецькі, Вишневецькі, Синявські, Потоцькі та ін. В майбутньому, частина «волинських татар» змінила військове ремесло на цивільну службу, але все ж їхні нащадки довго зберігали власні звичаї, віру, культуру та пам’ять про своє походження, тісно пов’язане з Кримом.
Спадщина «волинських татар» є надзвичайно цінною, але в той же час маловідомою для більшості українців. Однією з причин такої «несправедливості» є трагічне ХХ ст., яке стало справжнім випробуванням для цієї й так нечисельної спільноти. Радянські репресії 1930-х років та антирелігійна кампанія (останній муфтій волинських татар був засланий до Сибіру); нацистська окупація (під час якої в татарському селищі Ювківці намагались створити колонію «Сонячна долина»); післявоєнне виселення (т. з. «обмін населенням» з Польщею) – усе це тяжко вдарило по ідентичності спільноти, «розпорошивши» їх общини.
Виставка нагадує і про сучасний контекст російського вторгнення, адже на ній звучить ім’я Андрія Солтика з позивним «Татар» - старшого солдата ЗСУ, який загинув у 2025 році на захисті України. Рід Солтиків походить із давньої «татарської шляхти», був чисельний і дуже знаний в середовищі волинських (і не лише) татар.
Дуже важливо, що співробітники музею сьогодні документують спадщину волинських татар, фіксують серед їх нащадків сімейні історії, фотографії, звичаї, а також окремі реліквії – зокрема рукописи. Усе це допомагає зберігати ті «крихти» знань і пам’ять про нащадків знаменитих воїнів, купців і дипломатів, які століттями з’єднували Балтійське та Чорне море «татарським шляхом». Хто буде в Острозі, дуже рекомендую відвідати виставку.
#татари_липки #музей #виставка #текст

🖼️«Багдадські чалги» (1972), від Фаїка Хасана (1914-1992), впливового іракського художника й скульптора, який захоплювався європейським імпресіонізмом та кубізмом, а також цінував особисту свободу й традиційний спосіб життя бедуїнів.
✍️«Чалги», або ж «чалґа» (від тюркського та арабського слова «чалґа\шалга» - «інструмент») – це невеликі музичні ансамблі, які історично поєднували ритми традиційних мелодій з популярною музикою. Сьогодні вони грають повторювані танцювальні й музикальні ритми в кав’ярнях, концертах та весіллях, поєднуючи традиційні («східні») музичні інструменти з сучасними (зокрема електронними). Культурний феномен таких гуртів став дуже поширений у поп-культурі на Близькому Сході, Балканах та Центральній Азії особливо з другої половини ХХ ст., а його коріння дослідники намагаються віднайти одночасно в арабській, османській, суфійських, балканській та інших традиціях.
#мистецтво #музика #вечірнє

У Бейруті скоро вийде переклад «Кобзаря» Тараса Шевченка, яке можна вважати першим ґрунтовним виданням цього українського поета арабською мовою. Ліванський письменник і перекладач Імадеддін Раеф розповідає про переклади творів Тараса Шевченка арабською мовою та історію знайомства арабського світу з творчістю українського "Кобзаря".
#текст #інтервю #Ліван
https://chytomo.com/pershe-gruntovne-vydannia-kobzaria-arabskoiu-chomu-lyshe-zaraz/