Освітарня
Завтра маю в архіві дивитися на відповідь Миколи Зерова на цей та ще один випад (Якова Савченка) проти нього та неокласиків. Зараз знайомитимусь із противником)
1️⃣
«Невже ж ти хочеш повести нас назад до часів безхарактерного малолітства? Невже ж ти хочеш спинити колесо часу?.. Там, де раби стоять на колінах, а деспоти панують, де надимається марна бундючна велич, там мистецтво не може витворити нічого шляхетного… Хіба для того, щоб закувати нас у старі пута, ти відновлюєш оцю стару пʼєсу?»
Ця цитати Шіллера якнайкраще відповідає на ті тенденції, що їх ми знаходимо в поетичній творчості групи київських письменників, прозваних «неокласиками».
Згадана цитата тим більше до речі зараз, коли і нас так само знаходяться люди, що бажали б повернути назад «колесо часу» й прищіпити нашій молодій літературі мистецькі смаки минулих часів, накласти на неї «иржаві пута» минулого.
«Невже ж ти хочеш повести нас назад до часів безхарактерного малолітства? Невже ж ти хочеш спинити колесо часу?.. Там, де раби стоять на колінах, а деспоти панують, де надимається марна бундючна велич, там мистецтво не може витворити нічого шляхетного… Хіба для того, щоб закувати нас у старі пута, ти відновлюєш оцю стару пʼєсу?»
Ця цитати Шіллера якнайкраще відповідає на ті тенденції, що їх ми знаходимо в поетичній творчості групи київських письменників, прозваних «неокласиками».
Згадана цитата тим більше до речі зараз, коли і нас так само знаходяться люди, що бажали б повернути назад «колесо часу» й прищіпити нашій молодій літературі мистецькі смаки минулих часів, накласти на неї «иржаві пута» минулого.
2️⃣
Яке дикунство! Ще одне потвердження тому, що радянська система — се втілення зла, насилля й нелюдяності. Про це відкрито пишуть👇
Яке дикунство! Ще одне потвердження тому, що радянська система — се втілення зла, насилля й нелюдяності. Про це відкрито пишуть👇
Надія на кінець «немилосердной» і «бесчеловечной» революції, надія на кінець «насильства», надія на колишню життєва «гармонию человеческих душ» — це надія на кінець класової диктатури пролетаріяту, надія, що зародилася з запровадженням нової економічної політики, надія на «гармонійне» закінчення класової боротьби. (ст. 5)
Коли полинуть бригантини
На гребні пін,
Зрадливу дівчину покине
Моряк один.
Замає парус, крикне птиця
Серед заграв…
Тоді сльозою осріблиться
Її рукав.
Є інший край, є інші трави,
Є інший цвіт.
Оддасть він їм свій кучерявий
Ясний привіт.
І інша дівчина докине
Йому розмай,
Коли прилинуть бригантини
У новий край.
М. Рильський, Крізь бурю й сніг
На гребні пін,
Зрадливу дівчину покине
Моряк один.
Замає парус, крикне птиця
Серед заграв…
Тоді сльозою осріблиться
Її рукав.
Є інший край, є інші трави,
Є інший цвіт.
Оддасть він їм свій кучерявий
Ясний привіт.
І інша дівчина докине
Йому розмай,
Коли прилинуть бригантини
У новий край.
М. Рильський, Крізь бурю й сніг
❤2
Загалом, стаття цікава. І написано не без таланту)
Подивимось, що завтра Зеров скаже)
Подивимось, що завтра Зеров скаже)
😁1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
#з_архіву_Зерова
Це клаптик конверту, в якому був лист В. Підмогильного до М. Зерова, що під ним.
Писано в Харкові, 25.ХІ.31. На конверті також видно адресу Миколи Костевича у Києві.
Далі кілька виривків з листа.
Це клаптик конверту, в якому був лист В. Підмогильного до М. Зерова, що під ним.
Писано в Харкові, 25.ХІ.31. На конверті також видно адресу Миколи Костевича у Києві.
Далі кілька виривків з листа.
🥰1
#з_архіву_Зерова
Загалом, лист про якогось редактора Ант. Ів. (ще не розгадав, хто це), на якого Валерʼян дуже нарікає за його несумлінність і ледарство. Але є й про побіжні справи, як от👇
Далі мова йде про гореславного редактора і його нездарність до праці.
Закінчується так:
Цікаво, що згадано тут і Люкреція, і Енеїду, і славні лекції Зерова в ІНО. Перші дві поеми закінчити йому не судилось (кажуть, Енея він докінчив на Соловках, але рукопис знищено; з обох маємо більші чи менші уривки). Цікаве й бажання Валерʼян простудіювати його останні курси.
Оттакої..
Загалом, лист про якогось редактора Ант. Ів. (ще не розгадав, хто це), на якого Валерʼян дуже нарікає за його несумлінність і ледарство. Але є й про побіжні справи, як от👇
Шановний Миколо Костевичу,
Вашого листа я одержав; бачив цими днями тов. Демчука, який сказав мені, що (вже отримав?) від Вас листа. Йому дуже хочеться, щоб Люкрецій був якнайшвидше закінчений, але з Вашого листа я бачу, що Вам доводиться відкладати свої переклади. Дуже сумно!
Зараз оновлений редакторат працює коло того, що пильно ревізує портфель і договори, багацько що касуючи; певна річ, ні Люкреція, на «Енеїди» це не торкнеться, як не торкнулося Франка й Бальзака.
Далі мова йде про гореславного редактора і його нездарність до праці.
Закінчується так:
Я працюю над різними рукописами – безпросвітно правлю їх. Велике до Вас прохання – якщо Ви стенографуєте Ваші лекції в ІЛ.., то прошу дозволу при нагоді постудіювати їх. Вітаю щиро…(не розшифрував останні два слова).
Цікаво, що згадано тут і Люкреція, і Енеїду, і славні лекції Зерова в ІНО. Перші дві поеми закінчити йому не судилось (кажуть, Енея він докінчив на Соловках, але рукопис знищено; з обох маємо більші чи менші уривки). Цікаве й бажання Валерʼян простудіювати його останні курси.
Оттакої..
🔥1
#Зеров
Цю статтю з газети Українська мова та література (2000 р.) мені приніс учора викладач з нашої кафедри (катедри?). Власне, там було дві статті, одної з яких автором був Ісай Заславський, який, наче, слухав ще лекції Миколи Костевича на початку 30-х.
Я пробігся оком – між захистами дипломних – обома і переважно це були перекази інших про Зерова. Шкода, хотілось би він сучасників почути якихось деталей. Адже вся історія — це сукупність деталів: як вдягався, як ходив, які улюблені слова мав, як тримав себе тощо. Особливо нащадкам далеко цікавіші ці маленькі речі, абищиці, які, проте, як ніщо інше дозволяють скласти уяву про постать — не мармурову, не забальзамовану, а живу. Такими деталями вирізняється маленька статейка Рильського вже на сконі його віку та більшість спогадів, опублікованих у збірці «Безсмертні».
Та що це я розвівся? Ось цікаві відомості про грандіозні Зерові плани на Соловках. Здається, так само плідним був і Сергій Єфремов (усе знищили), і Підмогильний Валерʼян (та сама участь).
Цю статтю з газети Українська мова та література (2000 р.) мені приніс учора викладач з нашої кафедри (катедри?). Власне, там було дві статті, одної з яких автором був Ісай Заславський, який, наче, слухав ще лекції Миколи Костевича на початку 30-х.
Я пробігся оком – між захистами дипломних – обома і переважно це були перекази інших про Зерова. Шкода, хотілось би він сучасників почути якихось деталей. Адже вся історія — це сукупність деталів: як вдягався, як ходив, які улюблені слова мав, як тримав себе тощо. Особливо нащадкам далеко цікавіші ці маленькі речі, абищиці, які, проте, як ніщо інше дозволяють скласти уяву про постать — не мармурову, не забальзамовану, а живу. Такими деталями вирізняється маленька статейка Рильського вже на сконі його віку та більшість спогадів, опублікованих у збірці «Безсмертні».
Та що це я розвівся? Ось цікаві відомості про грандіозні Зерові плани на Соловках. Здається, так само плідним був і Сергій Єфремов (усе знищили), і Підмогильний Валерʼян (та сама участь).
👍2
Освітарня
Завтра маю в архіві дивитися на відповідь Миколи Зерова на цей та ще один випад (Якова Савченка) проти нього та неокласиків. Зараз знайомитимусь із противником)
ст. 27-28 виглядають, як справжні обвинувачення, дарма що кількома рядками раніше автора каже:
а далі приточує:
👇👇
Не обвинувачую я й наших сьогоднішніх “аристократів духа” (Рильського, Зерова й инш.)…
а далі приточує:
але нам здається, що в цих останніх зараз далеко менше права бути незадоволеними нашою громадською дійсністю, ніж це було в їх попередників.
👇👇
Освітарня
Photo
Не заперечую, що вірші нашої неокласики майстерно-витончені, вишліфовані, “блискучі” і “красиві”, як бувають красиві шкляні вироби, що мають заміняти дорогі камінці ювеліра. Не заперечую й того, що вони комусь можуть дуже подобатись, як подобаються дітям різні блискучі брязкальця …
Дехто може зрозуміти оцю мою статтю як “оглоблю” “доморослого українського напостівства”, що хоче “знищити” неокласику. Мушу заявити, що в мене немає жодних намірів до такої розправи. Я не викриваю “контрреволюційної форми” в наших неокласиків, як це колись зробив Арватов відносно Брюсова, або як нещодавно спробував зробити в нас В. Поліщук з Тичиною. Ні, і ще раз ні! Завдання цієї статті далеко скромніше, — довести, що наша неокласика не може бути для нашої літературної молоди зразком до наслідування, і що рівнятися на Зерова, Рильського і Филиповича — це було б самогубством для нашої молодої революційної літератури, це визначало б потонути в “літературщині”.
👍1🥱1
#з_архіву_Зерова
Лиш погляньте, скільки славних мужів на цих світлинках👆👆: Підмогильний пише до Зерова, прохаючи того перекласти середньовічну латинську колядку з твору Анатоля Франса, в якій ідеться про Вергілія Марона…!
Вочевидь сам Валерʼян тоді перекладав (скоріше вже скінчив переклад) твору Франса “Острів Пінгвінів”.
Лист датовано 30. V. 30-го.
Лиш погляньте, скільки славних мужів на цих світлинках👆👆: Підмогильний пише до Зерова, прохаючи того перекласти середньовічну латинську колядку з твору Анатоля Франса, в якій ідеться про Вергілія Марона…!
Вочевидь сам Валерʼян тоді перекладав (скоріше вже скінчив переклад) твору Франса “Острів Пінгвінів”.
Лист датовано 30. V. 30-го.
👍2
Освітарня
#з_архіву_Зерова Лиш погляньте, скільки славних мужів на цих світлинках👆👆: Підмогильний пише до Зерова, прохаючи того перекласти середньовічну латинську колядку з твору Анатоля Франса, в якій ідеться про Вергілія Марона…! Вочевидь сам Валерʼян тоді перекладав…
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Пояснення до попереднього)
👍1