Це хороша новина, але водночас погана 😢

Emily Henry. Book Lovers

Друга спроба взятися за Емілі Генрі виявилася вдалою, і ця книга мені сподобалась, хоча й не без нюансів. Головне: мені були симпатичні головні герої Нора та Чарлі, і я б була не проти, якби роман фокусувався б виключно на їхніх стосунках.

З чим у мене була проблема, так це з другорядними персонажами, і це переважно навіть не сестра Нори Ліббі. По-перше, мені була надзвичайно неприємна письменниця Дасті, не така вже й вона талановита, щоб їй весь час шмарклі витирати (ще й зіпсувала інтимну сцену героям), і я вважаю, що створювати персонажку на основі реальної людини було підло з її боку. По-друге, дуже противні матері Нори та Чарлі (перша на момент подій вже померла, але все одно), якісь вони інфантильні та егоїстичні, і через це страждали їхні діти.

Нору мені було шкода через те, що їй довелося рано взяти на себе відповідальність, але вибішувало те, що вона досі не може відділитися від сестри, яка вже давно доросла жінка та мати, Ліббі в цьому сенсі виявилася мудрішою. А ще мене нажахав план Нори заселити у гарненьку мінімалістичну квартиру Чарлі родину Ліббі. Але Нора мені все одно сподобалась, цікава жива героїня зі своїми плюсами та мінусами.

Чарлі — приємний нетоксичний чоловік, але якось малувато його було в книзі. Доволі кумедні порівняння з совою, але я його уявляла як Веса Бентлі з фільму про скаженого паркувальника. І ще було малувато читань Bigfoot еротики, вимагаю ще!

Не дуже люблю, коли в книгах забагато сцен сексу, але зрозуміла, що ще більше не люблю, коли до сексу не доходить, бо хтось чи щось постійно заважає 😄 І величезний плюс: вони не забули про захист!

Ще були певні моменти, які мені неприємні, але подивимось, чи будуть вони в інших книгах.

І щодо атмосфери маленького містечка: от конкретно тут вона мені не зайшла, затишно не стало, забігайлівка взагалі стрьом. Але в ті моменти, коли описувався Нью-Йорк, відчувалася справжня любов до міста.

Щось вийшло, наче я книгу сварю, але насправді враження дуже позитивні. Наступною в авторки планую взяти «Пляжне чтиво», бо щось нову ніяк до бібліотеки не довезуть. О, ще цікаве: тут згадувалася книга, яку написала саме героїня «Пляжного чтива», люблю такі моменти.

#прочитане2025 #emilyhenry #booklovers

Мені ще треба написати про 4 книги. А зараз читаю оцю 🔥

💔
#andrewjosephwhite #hellfollowedwithus #читаю_зараз

Актуально й досі 😀

Хотіла після горору почитати Гейзелвуд Deep End, а воно про БДСМ 😩 Але написано прикольно. Але…
Хз, почитаю ще трохи та вирішу, чи воно мені треба. Просто максимально не моя тема 😕

•| Добірочка каналів для твоїх
читацьких вражень |•

~⟩ Книжковий черв'ячок • книжковий житель 🏠

~⟩ Зла читачка • амбасадорка читання ❣️

~⟩ Книжкова коза • книжкові цікавинки 📕

~⟩ poli_libook • любителька Dark-у 🖤

~⟩ Книжкова подружаня • книжковий меломан 🐈

~⟩ crazyauthorgroup • письменниця читає 📝

~⟩ pink leopard • різночит 💗

~⟩ cosybookishcorner • англійська книголюбка 🇬🇧

~⟩ Kara Labert | Mother of Realms • українська письменниця 📖

~⟩ Книжуля • вайбова книголюбка🎀

~⟩ Енн з Зелених Дахів ☘ • книги та їжа🍰

~⟩ Стася та книжки 🌈 • книжки і театр📚

~⟩ écoute Lally,chérie • книги і k-pop🎵

~⟩ Сторінки натхнення • книжковий нотатник📒

~⟩ Книжкова аптека • лікую книжками 💊

~⟩ Грицькіни теревеньки • книжковий психолог 👀

~⟩ книжкова хуліганка • про кота і книги 🐈‍⬛

~⟩ Зачитана - життєві відгуки❤️

~⟩ Шалена Авторка • емоційні читання💫

[ Добірочка величенька, тож приділи увагу кожному! 🔎]

З любов'ю, твоє книжкове оточення!

Liv Constantine. The Last Mrs Parrish

Взяла читати цю книгу, бо зацікавили чутки, що саме нею надихалася Фріда Макфадден у «Служниці». Ймовірно, так і є, але я на боці Макфадден, бо її версія краще, і ще я планую читати її книжки далі, а з творчістю дуету Константін (це псевдонім двох сестер-співавторок) я на цьому прощаюся.

Перша половина роману фокусується на Ембер, доволі неприємній, але наполегливій дівчині, яка намагається втертися у довіру до гарної та багатої Дафни Перріш, а її головна мета — Джексон, чоловік Дафни. І для досягнення цієї мети Ембер робить стільки, що ефективніше було б витратити ці зусилля на карʼєру, щоб не було посередників між нею та грошима (ну або ж завоювати багатого чоловіка, який не має ані жінки, ані дітей — варіант був, хоч і тупенький).

Друга частина має бути шокуючою та несподіваною, але вона шокувала мене тільки карикатурністю (не те щоб до того на це натяків не було). Перша частина — це парад неприємних героїв, а у другій вже було відчуття, що це опереточні лиходії з фальшивими бородами (від вбрання з кулькою у роті я вже заволала).

Бачила англомовні відгуки, що «Перріш» написана краще, ніж «Служниця», але це неправда. Структурно це досить слабенько, багато такого, що просто розповідається, а не показується, типу «сталося те й те».

Ще не сподобалось, що авторки вклали явно свої консервативні ідеї позитивній героїні, а протилежні — лиходію (але я на 50% розділяю його думку, хоч і з інших міркувань). Звісно, всі мають право просувати свою позицію, але я намагаюся триматися подалі від таких творів.

Але найгірше у книзі — це просування шкідливого наративу «якщо жертва абʼюзу — погана жінка, то вона на це заслуговує». Як це взагалі друкують і навіщо? Ну й до купи — ах, яка гидка дівчина, обмовила хорошого хлопця і зіпсувала йому життя. Певно, таке буває, але у більшості випадків все навпаки, і подібні висловлювання не допомагають. Героїня справді огидна, але можна було обмежитися іншими вчинками, але авторки не втрималися. І незважаючи на літературну якість, це міг би бути нормальний трилер, щоб розслабитися, але через те, що там стирчать вуха неприємної авторської позиції, враження склалося негативне. Продовження читати не буду.

#прочитане2025 #livconstantine #thelastmrsparrish

Оце так! Я й не знала, що роблять екранізацію.


https://youtu.be/vAtUHeMQ1F8?si=nSewku8WcUig0jJz

Cho Nam-Joo. Kim Ji-young, Born 1982

Книга, завдяки якій стає зрозуміло, чому в Кореї виник радикальний феміністичний рух 4B (потім я прочитала, що саме вона й надихнула на його появу).

Кім Джійон — середньостатистична корейська жінка, і авторка показує на її прикладі, з чим стикаються мешканки Кореї все життя. Дискримінація починається ще до народження — селективні аборти були досить поширені, що зрештою призвело до дисбалансу в суспільстві. Героїні пощастило, бо вона була другою дитиною, але третьої дівчинки мати була вимушена позбавитися, бо треба сина (я, звісно, за вибір, але не в такому випадку, і взагалі цікаво з погляду корейської моралі — якщо вік в них рахується разом з періодом від зачаття, то це ж вбивство, ні?). І от вже молодший брат розкошував тільки через свою стать.

Ще дуже вибісило, що бабуся Кім Джійон все життя важко працювала, а її чоловік палець об палець не вдарив, і нічого. Маючи чотирьох синів, допомогу вона отримувала від родини лише одного з них (а якщо точніше, то обслуговувала її невістка), але казала, що має спокійну старість саме через те, що в неї чотири сини.

Всё продовжується і під час навчання, і на роботі (Корея — одна з найгірших країн для жіночої карʼєри). Кім Джійон переживає домагання, знецінення, особливі вимоги. І хоча дівчині відносно пощастило, бо могло бути гірше, все одно книга викликає неймовірну злість, що це взагалі таке, якого дідька? Але є і світлі моменти — в її житті трапляються жінки, які її підтримують (і мати в неї, в принципі, адекватна).

Останній розділ також розлютив, бо це ідеальна демонстрація менсплейнінґу. Коротше, вартісна та важлива книжка, раджу всім, хто ще не читав. Треба буде фільм подивитись.

#chonamjoo #kimjiyoung #прочитане_2025

і ще дуже хочу поділитись цією допоміжною банкою тані на збір на реабілітацію жінок-військових, які повернулись з російського полону, так що дуже-дуже треба пошерити або задонатити!

ось тут можна більше почитати про сам збір!

Невелике поповнення)
1. На умовну поличку «Читати я це, звісно, не буду, але хай лежить»😀 Насправді все ж колись хочу.
2. Історичний роман, має бути цікаво.
3. Це теж цікаво (хоча, наскільки памʼятаю, Батлер у пізніших роботах критикують якісь позиції з цієї; але хай буде).
4. Не дуже люблю такі омнібуси, але цей гарний. Але величезний, 1000+ сторінок.

Так.

Eva Baltasar. Boulder

Проза каталонських поеток — це щось неймовірне навіть у перекладі (Ірене Сола, звісно, моя фаворитка). Читати цю невелику повість треба як довгий вірш, бо сюжет тут — справа другорядна, і нічого страшного не станеться, якщо його десь проспойлерити.

Це досить жорстка, негарна і водночас чуттєва і прекрасна історія про жінку, імені якої ми не знаємо (Boulder — прізвисько, яке їй дала її кохана). В невеличкому обʼємі книги вміщується великий період її життя — кохання, материнство (якщо можна так сказати), подружні проблеми. На всяк випадок: якщо хтось хоче почитати щось миле та затишне, то це не сюди. Хто любить некомфортне про складних і не найприємніших людей — це гарний вибір.

#прочитане2025 #evabaltasar #boulder

Andrew Joseph White. Hell Followed with Us

Бачу, вже вийшов переклад, цікаво, як воно зайде. Але обовʼязково раджу перед прочитанням подивитися триґери (я, звісно, це не робила, тому була трішки в шоці)

Якось я забула, що книжка відмічена як горор, і почала читати її як антиутопію. Але це боді-горор, і доволі графічний, тому не раджу тим, хто таке не любить (мені нормально).

Починається все з того, що трансхлопець Бенджі втікає з жорсткого релігійного культу, який захопив владу в США (події відбуваються в не дуже далекому майбутньому), і під час втечі стається дещо жахливе, але в Бенджі навіть немає можливості осмислити це. Згодом його рятує група квір-підлітків, яка має всі шанси стати його віднайденою родиною, але чи це справді так і чи нічого не приховує її загадковий лідер? Але й сам Бенджі дещо приховує — скоро він має стати шестикрилим серафимом, потужною зброєю в руках культистів.

Читати це було дуже некомфортно, бо описи дійсно жахливі, це не софт-паранормалка (але я таке люблю). Оскільки нічого у горорах не буває просто так, очевидно, що кафкіанське перевтілення Бенджі щось символізує — страх вірусів та біологічної зброї, дисморфофобію, а може, підліткові зміни. Ну й можливе майбутнє США та світу тут яскраво описується.

Оскільки це дебютний твір, ідеальним його поки не можна назвати, мені не вистачило обʼєму, це той випадок, коли можна було б написати трилогію та додати побільше подій. Ну й любовний трикутник (хоч його і не було багато) — це вже трішки несмак зараз. Але мені все одно сподобалось, буду читати далі. Цього року виходить дорослий роман автора, от там вже не знаю, чи вистачить мені моральних сил, бо триґери ще триґерніші і тема важча.

Ще цікаво, що Hell Followed with Us у вигляді анімаційного фільму буде екранізувати Лілі Вачовскі.
А ще тут є милі деталі типу бісерних ящірок 💗

І ще: якщо взяти всі три книги і подивитися фото автора, можна побачити, наскільки гармонійнішим стає його життя. А ще раджу зайти на Goodreads і прочитати відгуки Ally, це дуже мило і нагадує знамениту цитату з «Джейн Ейр».

#прочитане2025 #andrewjosephwhite #hellfollowedwithus

Ali Hazelwood. Deep End

От би дописати сьогодні всі відгуки 😀 ну подивимось.

Цю книгу я взяла, бо попередня морально виснажила, треба було щось легеньке. Сюжет тут, я думаю, звичний для спортивних романів: герої починають стосунки і водночас займаються своїми спортивними справами (тут ще й науковими трішки).

Що відразу засмутило — БДСМ. Але виявилося, що це тут доволі мʼяко описано, батогами нікого не шмагали. І все одно це доволі неприємно, я ненавиджу троп про домінантних чоловіків (тут головний герой Лукас не надто противний, але все одно). Але насправді і він, і головна героїня Скарлетт не такі збоченці, як його колишня Пен.

А так мені сподобалось (окрім пари моментів, про них пізніше). Написано прикольно, але хотілося б побільше спорту, поменше сексу. Найкраще — це те, що Лукас подарував Скарлетт річну підписку на Дуолінґо 👻

Що не сподобалось: 1) герої не використовували презервативи; 2) зближення героїв якесь стрьомне (Пен запропонувала їм це зробити, бо вони мають однакові кінки, ну й далі щось дивне було).

А, ну й згадка про те, який Лукас величезний, була 😀 це моя перша книга Гейзелвуд, тому поки не набридло.

І цікаво, чому у Лукаса прізвище Блумквіст, на честь хлопчика-детектива з книжок Астрід Ліндґрен?

Бачила відгуки, що це не найкращий роман Гейзелвуд, але мені нормально зайшло. Хочу ще щось почитати в неї.

#alihazelwood #deepend #прочитане2025