Побачила новину, що видають «День сарани» — це дуже дивна книга, але дивна у поганому сенсі, до того ж, вона погано постарішала. Але прочитати її можна задля загального розвитку, щоб закрити пункт зі списку 1001 книги (але я не памʼятаю, чи вона там є), а перш за все — щоб похизуватися прочитанням книги про оригінального Гомера Сімпсона. Та не слід очікувати від цього читання насолоди, 99% це буде лакрична цукерка для тих, хто не любить лакрицю.

Але в мене є невеликий список літератури зі схожою атмосферою:
Джон ОʼХара «Побачення у Самаррі»
Max Beerbohm “Zuleika Dobson” (це наче не перекладали і не треба)
William Conescu ”Being Written” (аналогічно).

Коротше, це книга для сумних білих чоловіків, але не той підрозділ, де панують професори, схожі на Вуді Аллена, а трішки інший (я гейтерка обох).

Прекрасна книга ❤️

Це невелике оповідання ірландської письменниці, події в якому відбуваються 29 липня (треба було завтра читати). Починається все з того, що чоловік нудиться на роботі, ніяково взаємодіє з начальником, колегою та прибиральницею, і от нарешті робочий день закінчується і він їде додому, але в транспорті відчуває запах парфумів від незнайомої дівчини, і тут починаються згадки про певні події, і через це стає зрозумілішим початок.

Попередньою назвою оповідання була «Мізогінія», то вже надто прямолінійно, але гарно описує сюжет. Головний герой викликає сильну огиду, і добре, що закінчилося саме так. Буду читати Клер Кіґан далі, мені сподобалось, як вона тонко, з нюансами все прописує, ну й феміністична спрямованість — то чудово.

А ще в So Late in the Day дуже гарно (хоч і епізодично) описується їжа.

#прочитане2025 #clairekeegan #solateintheday

Ну й невеликий уривок.

з досвіду людини, чия мама 20 років займається безпритульними тваринами, скажу, що зараз дійсно велика проблема з фінансовою підтримкою притулків від фондів.
якщо комунальні притулки мають якісь кошти з бюджету (але там теж все дуже залежить від місцевої влади), то інші існують виключно за рахунок власних грошей волонтерів та допомоги небайдужих. так було ще до війни, і за 11 останніх років краще не стало.

тому закиньте грошей на корм для котиків, будь ласка.

Freida McFadden. The Crash

Хотілося тоді почитати щось позитивне, бо від «Бойфренда» були веселі враження, хоч книга і про маніяка. Але The Crash — це поки що найпохмуріша книга Макфадден, яку я читала.

У центрі сюжету — молода жінка Тіґен, вагітна від випадкової ночі з не дуже хорошим чоловіком, і на початку книги вона планує дещо відновити справедливість. І от тут стається головний плоттвіст, який мене здивував, але стосується він не те що подій, а швидше структури сюжету. Спойлер: цієї лінії далі майже не буде.

Але далі в цілому майже нічого несподіваного не було, бо авторка очевидно надихалася книгою «Мізері» та менш відомим фільмом «Ланцюг», тому плюс-мінус все розвивалося очевидно. І тут я зрозуміла, що мене лякає такий підвид камерного трилеру, де у головного героя чи героїні є певні обмеження в мобільності, бо щось легко уявити подібну ситуацію, на відміну від багатьох інших. Що сподобалось — героїня, незважаючи на деяку наївність, не була пасивною та намагалася боротися.

Дуже бісила інша персонажка, від імені якої велася розповідь в частині розділів. Її чоловік теж, але його там хоч було менше. Вважаю, що для цієї парочки все закінчилося неправильно, якого взагалі біса? Плоттвіст з сусідом я вгадала відразу, тому засмучена.

Але в цілому читалося нормально, хоча гумористичних моментів і не було. Бачила відгуки, де скаржилися на те, що героїня розмовляє зі своєю дитиною в животі та називає її Тунцем, але мені то було ок. От що дратує, так це явна симпатія авторки до Поллі та чергове схвалення незаконних методів. Але Макфадден я все одно читати буду, незважаючи на мінуси, і сподіваюсь, що вона не вирішила перейти до некомфортних книг і не буде надихатися чимось настільки відомим.

#прочитане2025 #freidamcfadden #thecrash

Друзі!

Вночі росіяни вщент зруйнували квартиру батьків нашої подруги і волонтера @Ama9a .
Це люди, яких ми особисто давно і добре знаємо.
Батьки і собака, на щастя, живі (були на дачі), але вони втратили взагалі ВСЕ майно, потрібно зараз все: від житла до базових речей, одягу, етс.

Від квартири лишилося велике чарівне НІХУЯ.

Батьки пенсіонери просто не зможуть самостійно впоратись з цим..

Амага дуже багато волонтерила і допомагала фронту, настав час нам допомогти її родині.
Дуже просимо долучитися!

Реквізити:

🔹Монобанка: ОТУТ

🔹Номер картки банки:
4441 1111 2694 8144

🔹 PayPal - itnafta@gmail.com

Також не завадить трохи одягу.

Мама - джинси 34 розмір, верх xl-xxl.
Батько штани 36-38, верх 2-3xl

Взяла першу закладинку, яка трапилася, подумала, що не в тему, але виявилося, що то знову книга про Ірландію ☘️

Думала, що це просто трилер-слешер, але незрозуміло навіщо вилізла містика, яка там зовсім зайва 😐 читаю вже з меншим ентузіазмом і сподіваюсь, що зрештою зʼявиться якесь немістичне пояснення.