Наталія Ясіновська «Несподіване кіно».
Прочитала швидко, книжечка маленька.
Це збірка оповідань, де герої повʼязані один із одним, доволі мила та проста. Почну з мінусів: не зовсім зрозуміло, на яку авдиторію написана книга, бо спочатку я подумала, що це про і для дітей років 10, а виявляється, що герої старшокласники. Тобто для YA це написано надто по-дитячому, а для дитячої літератури надто дорослі теми.
Ще мінус — авторка живе в Америці, персонажів писала переважно з американських школярів, проте перенесла місце дії в Україну, але саме українського колориту мені не вистачило (і деякі реалії, як на мене, надто американські). І наче події відбуваються після початку повномасштабної війни, але про це там ані слова.
І ще в мене відчуття, що книга написана радше з позиції дещо ображеної мами. Мене це у підлітковому віці відштовхнуло би. Одне оповідання прямо вибісило: там дівчинці докоряють за те, що вона погано допомагає матері з немовлям (хоча типу сама просила народити ще одну дитинку), і навіть молодший братик допомагає краще. Сестри і брати — не батьки, не треба переносити відповідальність на неповнолітніх дітей (і мало там що вони просили, це не їхнє рішення). Ну й роль батька в усьому тому загадкова.
Тепер про плюси. Тут зачіпається багато актуальних проблем: панічні атаки, алергія, токсичні стосунки, дружба, переживання втрати. Також згадується про безпечний секс (якщо що, описів сексу там немає) та про важливість допомоги психолога. Зрештою є про що подумати та що обговорити, тому думаю, що це нормальний вибір для підліткового читацького клубу (або навпаки, матері підлітків можуть обговорити, з якими проблемами стикаються діти).
Ще плюс, що є згадки сучасної культури, типу тієї ж Біллі Айліш або «Тіні і кістки». Досить мило, що в тексті прорекламували іншу підліткову книгу іншої авторки ВСЛ 😄
Також добре, що незважаючи на певні моменти, прописано, що в дівчат мають бути свої інтереси та не треба повністю розчинятися в стосунках з хлопцем. Ну й хлопці тут більш-менш адекватні, окрім Олега, але й там не все просто.
Найбільше мені сподобались оповідання «Почварка» та «Олин секрет» (і сама Оля теж). Можливо, почитаю в авторки щось ще.
#прочитане2024 #несподіванекіно
Прочитала швидко, книжечка маленька.
Це збірка оповідань, де герої повʼязані один із одним, доволі мила та проста. Почну з мінусів: не зовсім зрозуміло, на яку авдиторію написана книга, бо спочатку я подумала, що це про і для дітей років 10, а виявляється, що герої старшокласники. Тобто для YA це написано надто по-дитячому, а для дитячої літератури надто дорослі теми.
Ще мінус — авторка живе в Америці, персонажів писала переважно з американських школярів, проте перенесла місце дії в Україну, але саме українського колориту мені не вистачило (і деякі реалії, як на мене, надто американські). І наче події відбуваються після початку повномасштабної війни, але про це там ані слова.
І ще в мене відчуття, що книга написана радше з позиції дещо ображеної мами. Мене це у підлітковому віці відштовхнуло би. Одне оповідання прямо вибісило: там дівчинці докоряють за те, що вона погано допомагає матері з немовлям (хоча типу сама просила народити ще одну дитинку), і навіть молодший братик допомагає краще. Сестри і брати — не батьки, не треба переносити відповідальність на неповнолітніх дітей (і мало там що вони просили, це не їхнє рішення). Ну й роль батька в усьому тому загадкова.
Тепер про плюси. Тут зачіпається багато актуальних проблем: панічні атаки, алергія, токсичні стосунки, дружба, переживання втрати. Також згадується про безпечний секс (якщо що, описів сексу там немає) та про важливість допомоги психолога. Зрештою є про що подумати та що обговорити, тому думаю, що це нормальний вибір для підліткового читацького клубу (або навпаки, матері підлітків можуть обговорити, з якими проблемами стикаються діти).
Ще плюс, що є згадки сучасної культури, типу тієї ж Біллі Айліш або «Тіні і кістки». Досить мило, що в тексті прорекламували іншу підліткову книгу іншої авторки ВСЛ 😄
Також добре, що незважаючи на певні моменти, прописано, що в дівчат мають бути свої інтереси та не треба повністю розчинятися в стосунках з хлопцем. Ну й хлопці тут більш-менш адекватні, окрім Олега, але й там не все просто.
Найбільше мені сподобались оповідання «Почварка» та «Олин секрет» (і сама Оля теж). Можливо, почитаю в авторки щось ще.
#прочитане2024 #несподіванекіно
👍2
Нарешті почала. Це роман у віршах, очікую щось з атмосферою «Ванесси» + квір-мотиви. Ну й, звісно, відсилання на історію Медузи (але навряд чи це ретелінґ).
#читаю_зараз #dearmedusa
#читаю_зараз #dearmedusa
😢
Найбільше жахає в таких історіях те, що вони всі, так би мовити, однакові, і те, що нічого вже не дивує.
Найбільше жахає в таких історіях те, що вони всі, так би мовити, однакові, і те, що нічого вже не дивує.
❤1💔1
Ось така книжка, назви розділів вже подобаються. Буду намагатися і далі впроваджувати якісь гарні звички у життя (ще у 2020 чи 2021 я проходила популярний курс на Coursera про wellbeing, воно насправді діяло, але 2022 все зіпсував). Навряд чи буду читати 52 тижні, але й за декілька днів точно не закінчу, бо не люблю читати один нонфік без художньої літератури.
👍2❤1
Отже, початок я прочитала (далі буду читати про Медузу).
Перша глава присвячена прогулянкам, бо вони добре впливають на фізичне та ментальне здоровʼя. Автор дає такі поради:
• записати їх до свого щоденного плану, бо так буде легше це виконувати;
• якщо є можливість, поєднувати прогулянки з онлайн-зустрічами (але це краще, якщо ви слухаєте, а не розмовляєте);
• обрати собі якісь конкретні місця, куди можна прогулятися (наприклад, кавʼярні, парки), та відмітити собі у телефоні, щоб не витрачати час на роздуми, куди піти. Але прогулянки без планів — теж чудовий варіант;
• під час прогулянки можна слухати подкасти, щоб отримувати нову інформацію, але іноді автор прогулюється і без цього (особисто я за другий варіант, бо боюся потрапити під машину/самокат/ровер/коня/дітей).
#52weeksofwellbeing #читаю_зараз
Перша глава присвячена прогулянкам, бо вони добре впливають на фізичне та ментальне здоровʼя. Автор дає такі поради:
• записати їх до свого щоденного плану, бо так буде легше це виконувати;
• якщо є можливість, поєднувати прогулянки з онлайн-зустрічами (але це краще, якщо ви слухаєте, а не розмовляєте);
• обрати собі якісь конкретні місця, куди можна прогулятися (наприклад, кавʼярні, парки), та відмітити собі у телефоні, щоб не витрачати час на роздуми, куди піти. Але прогулянки без планів — теж чудовий варіант;
• під час прогулянки можна слухати подкасти, щоб отримувати нову інформацію, але іноді автор прогулюється і без цього (особисто я за другий варіант, бо боюся потрапити під машину/самокат/ровер/коня/дітей).
#52weeksofwellbeing #читаю_зараз
❤1😇1
Взагалі хочеться майже всю «Медузу» розібрати на цитати (робити я це, звісно, не буду). Ситуація у книзі виявилася суворішою, ніж можна було подумати з анотації😭
З цікавого: героїня фарбує волосся в червоний та порівнює це з тим, як у природі відлякують хижаків.
Про purity ring (каблучку цнотливості) каже консервативна екс-подруга героїні. Як на мене, традиція носити такі прикраси дуже всрата, до того ж, часто лицемірна.
#читаю_зараз #dearmedusa
З цікавого: героїня фарбує волосся в червоний та порівнює це з тим, як у природі відлякують хижаків.
Про purity ring (каблучку цнотливості) каже консервативна екс-подруга героїні. Як на мене, традиція носити такі прикраси дуже всрата, до того ж, часто лицемірна.
#читаю_зараз #dearmedusa
💔1