Теж щиро раджу цей курс (і взагалі сайт або додаток Coursera, там багато чого цікавого) ❤️ Якось зберу у пост ті, що проходила.

Скоро вересень, тому перед вами фото Барбари Оклі

Чому? Тому що вона є авторкою курсу та книги про те, як навчитись вчитись. Вона вчить навичкам, що допомогають засвоювати матеріал з різних сфер знань. Колись цей курс змінив багато моїх підходів до навчання.

Отож сподіваюсь допоможе і вам незалежно від того, чи ви навчаєтесь десь, чи інколи проходити курси, чи щось вчите по роботі🤞

І ось такі книжки в мене є, першу починала та навіть конспект декількох розділів робила, але щось закинула цю хорошу справу. Треба буде повернутися, тим більше, що зараз я трішки навчаюся сама, то зможу на практиці це застосувати (і не працюю, тому час є).

А, ну й те, що одна книга для дітей та підлітків, то аж ніяк не мінус, бо там нормальна структура, нормальна інформація, та я вважаю, що користь можна отримати з будь-якого адекватного джерела. І в певних випадках взагалі корисно посунути вікову планку: наприклад, бачила пораду, що при малій фізичній активності можна пошукати відео з тренуваннями для літніх людей.

Вирішила дочитати (а точніше, заново почати, бо через рік вже не памʼятаю, що там було). Судячи з усього, це не фантастика, а YA-горор, але подивимось (я не читала відгуки). Початкові враження: сюжет досить цікавий, сподобалось, що дідусь робить так, щоб онук полюбив науку. Здається, що провідною тут буде тема смерті (назва — відсилання до Орфея?).

Але й не без мінусів: вже трапився зовсім зайвий фрагмент, який знову нагадав, чому я частіше читаю жінок. Також видно, що автор надихається Кінґом, бо щось забагато непотрібних власних назв. Це й у Кінґа частенько бісить, але буває й доречно, а тут щось ні. І ще згадується вулиця пушкіна, а підлітки спілкуються вконтактє. Сподіваюсь, якщо будуть перевидання, це відредагують.

#читаю_зараз

🥴
Не люблю подібні описи й дорослих персонажів чи персонажок, а це 8 клас, якщо що.

How do you do, fellow kids?

«Колонію», певно, купувати не буду, та й тут шкодую, що не читала відгуки (це я вестернів прискіпливо обираю, а до українських авторів та видавництв ставлюся лояльніше). Кидати не буду, бо все ж читабельно. Але цитату для фінального відгуку вже знайшла 🌝
А ще пішла шукати інформацію, чи не писав Кідрук фанфіки, бо є таке відчуття, та натрапила на переклад однієї глави «Не озирайся і мовчи», який зробили російськомовні фікрайтерки та виклали на російському сайті фанфіків 🤡

(Про «Цирцею» я не забула, відгук незабаром буде 🖤)

Що за треш( загалом подобається дизайн цієї серії, але не в цьому випадку. А головне — як це повʼязане зі змістом книги? Де Чарлі? Поґуґлила, цю обкладинку багато критикували, а видавці відповіли, що таким чином демонструють, як письменник у свої творчості поєднував світлі та темні сторони життя. Але мені це нагадало, як раніше видавали класику, стилізуючи її під палп.

Апдейт по Кідруку: далі бадьоріше пішло, хоч і не без неприємних моментів. Здається, все ж не горор, щось за атмосферою нагадує «Віта ностра», але все ж краще (це єдине, що я читала в Дяченок, інше зовсім не приваблює, ну й в принципі сумнівна авторська позиція).