Моя улюблена рубрика рандомні відгуки на давно прочитані книги 📚

Thom Demijohn “Black Alice” (1968)

Цей роман написали двоє фантастів, Томас Діш та Джон Сладек, і Том Деміджон (тобто, «Том Напівджон») — просто найкращий псевдонім, який можна було взяти; при цьому demijohn або dame-jeanne («дама Жанна», ну або ж «леді Джейн») — реально існуюче слово, означає велику винну пляшку.

Як можна здогадатися, це своєрідна версія «Аліси в Дивокраї», і тут білява дівчинка Аліса, багата спадкоємиця, теж потрапляє у певний дивокрай, в якому вона нізащо не могла б опинитися за звичайних обставин. Її викрадають з метою викупу, дають пігулку, яка змінює колір шкіри, роблять іншу зачіску та переховують у борделі (відразу скажу, педофілії там немає). І от одна зі сцен: Алісу везуть в автобусі, вона кричить, що вона біла, але люди не звертають на неї уваги, бо темношкіра дівчинка для них наче невидима.

Чесно кажучи, жанрова література тих часів, яка не набула статусу класики, зазвичай справедливо забута (та й не вся класика вдало постарішала), але «Чорна Аліса» мене здивувала, це настільки нетиповий, неординарний твір, дещо лихоманковий (до цього причетні і певні ментальні проблеми героїні) — думаю, з підвищеною температурою добре б читалося; в ньому висвітлюються важливі питання, які й досі актуальні. За жанром це трилер з елементами соціальної сатири та нотками фантастики, або ж магічного реалізму. Вже не памʼятаю, чи не було там якоїсь морально застарілої кринжатини, ну оскільки не памʼятаю, то принаймні сильної не було (певна лексика, звісно, проблемна, але, на жаль, відображає епоху). Дуже хочу якось перечитати, але наче давно не перевидавали.

#thomdemijohn #blackalice

Обкладинка одного з видань. Під спойлер, бо дещо кріпово.

Теж щиро раджу цей курс (і взагалі сайт або додаток Coursera, там багато чого цікавого) ❤️ Якось зберу у пост ті, що проходила.

Скоро вересень, тому перед вами фото Барбари Оклі

Чому? Тому що вона є авторкою курсу та книги про те, як навчитись вчитись. Вона вчить навичкам, що допомогають засвоювати матеріал з різних сфер знань. Колись цей курс змінив багато моїх підходів до навчання.

Отож сподіваюсь допоможе і вам незалежно від того, чи ви навчаєтесь десь, чи інколи проходити курси, чи щось вчите по роботі🤞

І ось такі книжки в мене є, першу починала та навіть конспект декількох розділів робила, але щось закинула цю хорошу справу. Треба буде повернутися, тим більше, що зараз я трішки навчаюся сама, то зможу на практиці це застосувати (і не працюю, тому час є).

А, ну й те, що одна книга для дітей та підлітків, то аж ніяк не мінус, бо там нормальна структура, нормальна інформація, та я вважаю, що користь можна отримати з будь-якого адекватного джерела. І в певних випадках взагалі корисно посунути вікову планку: наприклад, бачила пораду, що при малій фізичній активності можна пошукати відео з тренуваннями для літніх людей.

Вирішила дочитати (а точніше, заново почати, бо через рік вже не памʼятаю, що там було). Судячи з усього, це не фантастика, а YA-горор, але подивимось (я не читала відгуки). Початкові враження: сюжет досить цікавий, сподобалось, що дідусь робить так, щоб онук полюбив науку. Здається, що провідною тут буде тема смерті (назва — відсилання до Орфея?).

Але й не без мінусів: вже трапився зовсім зайвий фрагмент, який знову нагадав, чому я частіше читаю жінок. Також видно, що автор надихається Кінґом, бо щось забагато непотрібних власних назв. Це й у Кінґа частенько бісить, але буває й доречно, а тут щось ні. І ще згадується вулиця пушкіна, а підлітки спілкуються вконтактє. Сподіваюсь, якщо будуть перевидання, це відредагують.

#читаю_зараз

🥴
Не люблю подібні описи й дорослих персонажів чи персонажок, а це 8 клас, якщо що.

How do you do, fellow kids?

«Колонію», певно, купувати не буду, та й тут шкодую, що не читала відгуки (це я вестернів прискіпливо обираю, а до українських авторів та видавництв ставлюся лояльніше). Кидати не буду, бо все ж читабельно. Але цитату для фінального відгуку вже знайшла 🌝
А ще пішла шукати інформацію, чи не писав Кідрук фанфіки, бо є таке відчуття, та натрапила на переклад однієї глави «Не озирайся і мовчи», який зробили російськомовні фікрайтерки та виклали на російському сайті фанфіків 🤡

(Про «Цирцею» я не забула, відгук незабаром буде 🖤)

Що за треш( загалом подобається дизайн цієї серії, але не в цьому випадку. А головне — як це повʼязане зі змістом книги? Де Чарлі? Поґуґлила, цю обкладинку багато критикували, а видавці відповіли, що таким чином демонструють, як письменник у свої творчості поєднував світлі та темні сторони життя. Але мені це нагадало, як раніше видавали класику, стилізуючи її під палп.

Апдейт по Кідруку: далі бадьоріше пішло, хоч і не без неприємних моментів. Здається, все ж не горор, щось за атмосферою нагадує «Віта ностра», але все ж краще (це єдине, що я читала в Дяченок, інше зовсім не приваблює, ну й в принципі сумнівна авторська позиція).