Дочитала)
Найцінніше для мене в ріпліаді — це не сюжет і не наявність антигероя, а те, що ці книжки — уособлення old money з усією привабливістю та токсичністю цього поняття. Коли читала першу частину, аж серце трішки краялося через те, що молодий Том ніколи насправді не увійде в це суспільство, бо не має такого права від народження. Але це (незважаючи на вбивства) чудова серія для ескапізму, оцей весь розслаблений спосіб життя з дорогим, але не кричущим одягом, картинами та антикварними меблями.

Треба буде передивитися екранізації. Хочу ще глянути версію з Ендрю Скоттом, яка вийде післязавтра, але в мене немає нетфлікса 😭 з іншого боку, я ще не все дочитала, ще дві частини залишилося.
#ріплі

В деяких відгуках пишуть, що ці книжки важко читати, бо Ріплі надто мерзенний. Ну не знаю… Може, це свідчить не на мою користь, але мені ок 😄

З того, що прочитала, припускаю, що Ріплі має певний розлад особистості, можливо ще й нарцисизм. Також впевнена, що він аутист (бо бачу ці проблеми з вливанням у соціум та ще дещо).

Стосовно сексуальності — вважаю, що він асексуал, але може маскуватися під суспільні норми, а стосунки з дружиною — це більше для певної естетики. Щодо орієнтації — навряд чи Том гей. Якщо я правильно зрозуміла, в нього колись був звʼязок з чоловіком не за взаємною згодою через фінансові проблеми, а ще в нього іноді виникає певна романтична привʼязаність, але це ні про що не каже. Але для повнішої картини треба читати далі, може, влітку дочитаю. Точно можу сказати, що Ріплі набагато цікавіша особистість, ніж може здатися при поверхневому огляді.

#ріплі

Що хотілося б почитати найближчим часом (але через роботу навряд чи вдасться).
#скарби

Little Eve — це, здається, хронологічно другий роман Катріони Ворд, для мене буде четвертий.
Каріссу Бродбент давно хочу прочитати, нарешті її видали в більш-менш бюджетному варіанті, бо на попередній ціна страшна.
Where Sleeping Girls Lie — читала в авторки Ace of Spades, була у захваті, нарешті вона видала щось нове.
Good Material — здається, роман написаний з позиції дуже неприємного персонажа, це я люблю.
What Feasts at Night — перша частина дуже сподобалась, а як може не сподобатися книга, де є гриби-паразити та зомбі-зайці 😄
Ну й декілька малесеньких пінгвінів.

Побачила, що петицію на підтримку України підписала акторка Феліша Дей ❤️ Її книжка мене свого часу добре розрадила у важкий період, треба буде якось перечитати, це взагалі одні з найкращих мемуарів, що я читала (а може й найкращі). Щось картинка у поганій якості прикріпилася, але вже не редагується(
Джонатан Сафран Фоєр теж підписав. Обожнюю Everything Is Illuminated, теж хочу перечитати ❤️

Як же бісила ця сюсюкаюча поліванівщина ще за часів навчання. Але я протестувала як могла 😔 шкода, що недостатньо.

А цього перекладача я взагалі не знаю 😝

Це книжка з серії «Шкільна бібліотека», але коли я вчилася, у нас її в програмі не було, і щось я думала, що Королів-Старий — це сучасник Гоголя чи Ореста Сомова, але ні, це один з засновників Центральної Ради. Отже, збірка виявилася менш сентиментальною, ніж я очікувала, а ще й доволі іронічною.

Вже перший рядок зачепив своєю актуальністю: «Було це в тисяча девʼятсот бідуватцятому році» 🥲

Сюжет: письменник потрапляє на міжнародний конгрес Невидимої Сили та отримує наказ від Вія написати про неї правдиву книгу, і таким чином ми маємо збірку оповідань про різних міфологічних істот. І звісно, ідея про те, що головне зло у світі — це зовсім не нечиста сила, не нова, але вона мені імпонує. Написано дуже-предуже гарно, читала з насолодою.

Є тут оповідання і дещо сумні («Хуха-Моховинка»), і кумедні («Потерчата»), і страшні («Мара»). Як я побачила згадку про Перелесника, то аж у серці замлоїло, бо це мій улюблений персонаж української культури взагалі, але сумно його історія скінчилася, я образилася.