Побачила, що петицію на підтримку України підписала акторка Феліша Дей ❤️ Її книжка мене свого часу добре розрадила у важкий період, треба буде якось перечитати, це взагалі одні з найкращих мемуарів, що я читала (а може й найкращі). Щось картинка у поганій якості прикріпилася, але вже не редагується(
Джонатан Сафран Фоєр теж підписав. Обожнюю Everything Is Illuminated, теж хочу перечитати ❤️

Як же бісила ця сюсюкаюча поліванівщина ще за часів навчання. Але я протестувала як могла 😔 шкода, що недостатньо.

А цього перекладача я взагалі не знаю 😝

Це книжка з серії «Шкільна бібліотека», але коли я вчилася, у нас її в програмі не було, і щось я думала, що Королів-Старий — це сучасник Гоголя чи Ореста Сомова, але ні, це один з засновників Центральної Ради. Отже, збірка виявилася менш сентиментальною, ніж я очікувала, а ще й доволі іронічною.

Вже перший рядок зачепив своєю актуальністю: «Було це в тисяча девʼятсот бідуватцятому році» 🥲

Сюжет: письменник потрапляє на міжнародний конгрес Невидимої Сили та отримує наказ від Вія написати про неї правдиву книгу, і таким чином ми маємо збірку оповідань про різних міфологічних істот. І звісно, ідея про те, що головне зло у світі — це зовсім не нечиста сила, не нова, але вона мені імпонує. Написано дуже-предуже гарно, читала з насолодою.

Є тут оповідання і дещо сумні («Хуха-Моховинка»), і кумедні («Потерчата»), і страшні («Мара»). Як я побачила згадку про Перелесника, то аж у серці замлоїло, бо це мій улюблений персонаж української культури взагалі, але сумно його історія скінчилася, я образилася.

Що б його робити, тіки б не готуватися до роботи, то напишу ще про книжечки, які я читала в останній період свого запійного читання (чи це колись повернеться? На жаль, сумніваюсь 🥲 Хоча окремі книжки все ж, буває, так читаються, але не декілька підряд).

Отже, “For Your Own Good” — це трилер про надзвичайно мерзенного чоловіка Тедді, який працює вчителем в престижній школі та, в принципі, свою роботу виконує добре, але головне в його житті — це маніпуляції, помста та бажання зробити якусь капость, і страждають від цього як учні, так і колеги. Не цурається він нічого, наприклад, сидить з фейкового акаунту школярки в учнівських чатах, щоб винюхувати інформацію; чи от спеціяльно занижує оцінку талановитому учню. Але, звісно, це не найгірше, що він робить. Коротше, після прочитання я раділа, що не працюю в школі 😄

#прочитане2022
⬇️

До речі, інший роман Саманти Даунінґ видавали українською. А цей наче мали екранізувати, але щось я не знайшла.

Сподобалося, як авторка поступово вкидає крихти інформації, щоб підгодовувати читацьку зацікавленість. Ще зацінила момент з мовним відображенням актуальних реалій (книга 2021 року): коли одній вчительці на уроці стає погано, учень припускає, що в неї ’rona (це, звісно, була не вона). Десь приблизно у той час я як раз і підчепила «рону», тому наступне читання було трохи сюрним за відчуттям. А, ну й десь через місяць-два пішла працювати у школу (але не через натхнення Тедді та його методами 😄 хоча перечитати треба, може, щось згодиться).

Далі буде.

Далі читаю ОʼДоногʼю, у героїні все погано 🥲 Коханець бісить, сподіваюся, в фіналі йому буде ще гірше (якщо що, професор — то не він, це абстрактна ситуація).
З появою однієї персонажки почалися трохи вайби «Банні» 🐰

Поки що думаю, що це буде найкраща книга року. Але все ще попереду.

Ще подумалося: вже декілька разів в книжках траплявся образ жінки-помічниці (іноді напівмагічної), яка розраджує героїню у скрутній ситуації та допомагає їй переоцінити життя. Ця жінка не стає її подругою (та й немає такої мети), її роль — тимчасова, але важлива психологічна підтримка. І от певно це якийсь казковий архетип та щось повʼязане з давніми жрицями та пророчицями. Треба це ще буде обміркувати.