Як же бісила ця сюсюкаюча поліванівщина ще за часів навчання. Але я протестувала як могла 😔 шкода, що недостатньо.

А цього перекладача я взагалі не знаю 😝

Це книжка з серії «Шкільна бібліотека», але коли я вчилася, у нас її в програмі не було, і щось я думала, що Королів-Старий — це сучасник Гоголя чи Ореста Сомова, але ні, це один з засновників Центральної Ради. Отже, збірка виявилася менш сентиментальною, ніж я очікувала, а ще й доволі іронічною.

Вже перший рядок зачепив своєю актуальністю: «Було це в тисяча девʼятсот бідуватцятому році» 🥲

Сюжет: письменник потрапляє на міжнародний конгрес Невидимої Сили та отримує наказ від Вія написати про неї правдиву книгу, і таким чином ми маємо збірку оповідань про різних міфологічних істот. І звісно, ідея про те, що головне зло у світі — це зовсім не нечиста сила, не нова, але вона мені імпонує. Написано дуже-предуже гарно, читала з насолодою.

Є тут оповідання і дещо сумні («Хуха-Моховинка»), і кумедні («Потерчата»), і страшні («Мара»). Як я побачила згадку про Перелесника, то аж у серці замлоїло, бо це мій улюблений персонаж української культури взагалі, але сумно його історія скінчилася, я образилася.

Що б його робити, тіки б не готуватися до роботи, то напишу ще про книжечки, які я читала в останній період свого запійного читання (чи це колись повернеться? На жаль, сумніваюсь 🥲 Хоча окремі книжки все ж, буває, так читаються, але не декілька підряд).

Отже, “For Your Own Good” — це трилер про надзвичайно мерзенного чоловіка Тедді, який працює вчителем в престижній школі та, в принципі, свою роботу виконує добре, але головне в його житті — це маніпуляції, помста та бажання зробити якусь капость, і страждають від цього як учні, так і колеги. Не цурається він нічого, наприклад, сидить з фейкового акаунту школярки в учнівських чатах, щоб винюхувати інформацію; чи от спеціяльно занижує оцінку талановитому учню. Але, звісно, це не найгірше, що він робить. Коротше, після прочитання я раділа, що не працюю в школі 😄

#прочитане2022
⬇️

До речі, інший роман Саманти Даунінґ видавали українською. А цей наче мали екранізувати, але щось я не знайшла.

Сподобалося, як авторка поступово вкидає крихти інформації, щоб підгодовувати читацьку зацікавленість. Ще зацінила момент з мовним відображенням актуальних реалій (книга 2021 року): коли одній вчительці на уроці стає погано, учень припускає, що в неї ’rona (це, звісно, була не вона). Десь приблизно у той час я як раз і підчепила «рону», тому наступне читання було трохи сюрним за відчуттям. А, ну й десь через місяць-два пішла працювати у школу (але не через натхнення Тедді та його методами 😄 хоча перечитати треба, може, щось згодиться).

Далі буде.

Далі читаю ОʼДоногʼю, у героїні все погано 🥲 Коханець бісить, сподіваюся, в фіналі йому буде ще гірше (якщо що, професор — то не він, це абстрактна ситуація).
З появою однієї персонажки почалися трохи вайби «Банні» 🐰

Поки що думаю, що це буде найкраща книга року. Але все ще попереду.

Ще подумалося: вже декілька разів в книжках траплявся образ жінки-помічниці (іноді напівмагічної), яка розраджує героїню у скрутній ситуації та допомагає їй переоцінити життя. Ця жінка не стає її подругою (та й немає такої мети), її роль — тимчасова, але важлива психологічна підтримка. І от певно це якийсь казковий архетип та щось повʼязане з давніми жрицями та пророчицями. Треба це ще буде обміркувати.

Caroline O’Donoghue “Promising Young Women”
Дочитала, дуже сподобалось. Отже, сюжет: молода жінка Джейн Пітерс працює в лондонському маркетинговому агентстві, а ще в неї є таємне заняття — блог, де вона роздає поради читачам від імені agony aunt. Вона нещодавно розійшлася зі своїм хлопцем, намагається досягти успіху в професії та раптово вплутується в роман зі старшим чоловіком з роботи, і ось тоді все поступово починає летіти шкереберть. У Джейн виникають проблеми на фізичному та ментальному рівнях, а ще хтось присилає їй дивні анонімні повідомлення. Те, що починалося як трагікомічна, але досить легка книжка, перетворюється на модерну химерну готику з натяками на вампіризм, і просто серце щемить від несправедливості: так, жінки зараз можуть робити карʼєру, але чи насправді вдалося втекти від тропу скаженої на горищі? Отой весь сексизм та ґазлайтинґ, що виливається на Джейн, робить боляче.

До речі, про скажену. «Джейн Ейр» там згадується, і деякі паралелі провести можна, як і з «Жовтими шпалерами». Але Клем гидкіший за Рочестера, та взагалі не розумію, чим він привабив Джейн. Доволі противний дідуган 😝

У книзі багато цікавих персонажок: це й подруги Джейн Беккі та Дарла, й успішна жінка Деб, яка майстерно поєднує карʼєру з материнством, що бісить усяких клемів, і домовласниця Шіраз, і не тільки. Трішки tw: одну з жінок звуть Людмила, але вона не р*сня

Порадити книгу можна тим, хто любить читати про жінок, яким важко знайти своє місце в світі (не знаю, як ще можна це позначити). То має бути якась назва для жанру, і нещодавно мені наснилося, що вона є, але я забула те слово 😀 З того, що я читала, за вайбом близькі “Bunny”, “Acts of Desperation”, “Motherest” та “What Girls Are Made of”.

У авторки обовʼязково буду читати щонайменше ще дві книги (поки не впевнена щодо «Прихованих дарів»).

Upd tw: ледь не забула, там згадуються р*сняві клієнти агентства, але на сюжет не впливають

#прочитане2024

Почала читати. Це друга книга з циклу про альтернативну Європу та солдата Алекса Істона (перша частина була ретеллінґом «Падіння дома Ашерів», тут поки що не знаю). Я так уважно читаю анотації, що не помітила займенник they, і у першій книзі ґендерна ідентичність Алекса стала несподіванкою (можу сказати, що все добре прописано та обґрунтовано).
#читаю_зараз