про Ніла Ґеймана: думаю, ви вже стикалися з тією самою статтею з Vulture про звинувачення у сексуальному насильстві, і я не маю чого додати до обговорення, окрім як висловити мою огиду.

я ніколи не була фанаткою, і не уявляю, як мають почуватися люди, які їм щиро захоплювалися - бо навіть я почуваюся обманутою, бо Ґейман роками культивував репутацію про-фемініста та ЛГБТ-аллі.

однак, сьогодні про дещо інше: тамблер приніс мені скріншоти (за лінком більше) з фейсбуку обговорення підозрілої кількості збігів у "Сендмені" Ґеймана із фентезі-циклом "Flat Earth" менш відомої (принаймні у нас зараз) письменниці Таніт Лі, що хронологічно вийшов раніше першого випуску "Сендмена".

ця ідея не виникла раптово і щойно: при побіжному пошуку я знайшла, наприклад, статтю 2020 року, де зазначається, що цикл Лі, швидше за все, "мав вплив" на Ґеймана. певну схожість помічали ще й ось тут, у франкомовному блозі, допис від 2015 року (дякую всесвіту за гугл транслейт)

Ґейман ніколи публічно не говорив, що якось надихався роботами Таніт Лі.

було б цікаво порівняти і самій - але, хоч ім'я Таніт Лі я вже чула і маю інтерес оцінити її роботи, до "Сендмена" я не встигла дійти. і надалі не маю бажання брати в руки щось із Ґейманівського доробку.

подруга самої Лі (вже покійної) у коментарях зауважує, що Таніт Лі уникала зустрічей з Ґейманом на конвенціях, оскільки вважала, що той сплагіатив її твори.

крім того, коментатори зауважують:
- "Snow Glass Apples" - невеликий твіст на основі "Red as Blood" тієї ж Таніт Лі;
- для "Американських богів" запозичено чимало з "Last Call" Тіма Паверза;
- подібність "Кораліни" до "The Thief of Always" Клайва Баркера;
- "Небудь-де" заснований на ідеї Lenny Henry (хоча у згаданому інтерв'ю зазначено, що Генрі "запітчив" цю ідею Ґейманові)

😐