Трішки туарезької музики Вам з Малі!)

https://www.youtube.com/watch?v=vACZA9dGvV4

Німецька листівка присвячена Олімпійським іграм у Берліні, 1936 рік.

Монголія вражає.

Для розуміння дискурсу👇

https://nv.ua/ukr/opinion/yakoyu-maye-buti-pam-yat-pro-viynu-v-ukrajini-dumka-eksperta-50438740.html?

Араби скандують "Хайль Гітлер" на футбольному матчі збірної Ізраїлю на Олімпіаді в Парижі.

Але прапор Азову конєшно ж не можна.

Не всі згадають..

Запізнілої Вам медитативної музики для доброго сну від поціновувачів Lord of the Rings з елементами кельтської етники..☘️

І Skyrim бонусом в коментарях👇☺️

Реклама безпечної бритви "Джилетт", поч. ХХ ст.

Повертаючись до подій на Близькому Сході😁

поки у нас туман війни і нічьо не понятно, залишу тут мапу Сумського полку..

сподіваюсь, ми збережемось на позитивній емоції і нам не прилетять кадри наших розмотаних колон!

Трохи Вам вайбів з Хамезі етно фестивалю на Криті Φεστιβάλ Χαμεζίου🇬🇷❤️

Публічна піч XIV століття в Урвалі, Франція.

У середньовічній Франції феодали володіли такими великими печами на своїх землях. Особисті печі були заборонені, а простолюдини мали платити мито за те, що користувалися піччю сеньйора аби приготувати хліб.

- а Курськ?
- он утонул.

Хотілось би аби цей вайб надовго став девізом для всього в росії

Трохи про історичні події, що знову відбуваються на історичних місцях

Tiger 'S21' дивізії "Das Reich" висувається на оперативний простір в ході операції "Цитадель" на Курській дузі з метою зміцнити позиції у відкритому російському степу в липні 1943 року.

Трохи думок про інформаційну політику марафону. Сьогодні на плюсах зʼявився репортаж із Суджі. Зізнаюсь відверто, у мене був наплив гордості, та і зараз є, коли на камеру зривали російськи прапори, нашій війська на центральній площі, так і хотілось в пориві прокричати: «добийте гадіну в його ж логові».

З іншого боку, ентузіазм і гордість сформований тими самими методами, що і російська пропаганда. «Марафон» форсить відео суржикомовних бабуль, що клянуть путіна, дякують нашим солдатам, хтось кричить Слава Україні з погреба. Чимось це мені нагадали репортажі Звєзди про бабку, що вийшла з радянським прапором чи дєдов, які зі сльозами на очах дякували вагнерівцям за «звільнення». Завжди можна знайти когось, хто підтримує переможця. Українська мова не значить, що там живуть українці, так само як і російська не значить, що тут живуть росіяни. По містечкам і селам Кубані молодь говорить таким дебелим суржиком, як у нас десь на Харківщині. Це не заважає їм вмирати за росію на Покровському напрямку. Коли розумний намагається довести дурню, що він розумніший - дурнів стає двоє..

До чого це я. Успіхи України на Курщині - це те, що вивчатимуть в підручниках історії, це кардинальна зміна світового дискурсу, важливість яякого, станом на сьогоднішній день, я думаю, навіть ще не осимслено. Але переможні реляції марафону в стилі «дайош курск, там наші люди», перш за все обезцінюють життя людей, покладені під час цієї операції, і можуть знову отверезити нас у ситуації контрнаступу літа 2023, коли замість пити каву біля замку княгині Гагаріної в Криму, звітуватимемо про взяття фундамету школи в селі Роботіно.

Ось такі душно-субʼєктивні думки..