Сім'я

Для Едіка сім'я закінчилася тоді, коли помер тато. Мама з тих пір ходила примарною тінню, щораз з новим вітчимом - деякі з них справді були добрими і турботливими, але Едік все одно старався не прив'язуватися - його серце було розбито вщент, і розбивати його ще раз об малознайомих, хоча й милих людей, він не бажав. Єдиним, кого Мельник хотів бачити в їхній квартирі, був хресний Любомир, татів друг, але той з головою пірнув у роботу - тому вони бачилися рідко. Едік засинав з відчиненими вікнами, щоб напустити холод в кімнату і грітися об ковдру - чомусь так йому здавалося, що в опустілій квартирі ще залишилося життя.

Тимофій ніколи не був самотнім - і ніколи не буде. Яким би лайном не був їхній батько - живий чи мертвий, - як би не пила мати і не хотіли їхньої смерті двоюрідні брати і сестри, що посягають на спадок бабусь і дідусів, у Тимофія завжди буде Стас, а у Стаса - Тіма. Тому що так склалася доля, що вони народилися двоє. В один день і одну годину. З однієї утроби вийшли на світ - і в одній землі лежатимуть. Це настільки болюча прив'язаність, що інколи робиться дурно - але окрім неї у них нічого немає. Та, відверто, і не хочеться, щоб було.

Роза любила свою тітку, але пробачити зраду так і не змогла. Інколи їй здається, що Зоя їй наснилася - так присипалися попелом часу спогади. Давно загоїлися мозолі і рани від балетних пуант, давно наїдженні всі недостатні кілограми. У Рози є лише мама - і мама не має кар'єри всесвітньовідомої балерини. Але у мами є серце і душа, і теплі руки, і їхні сімейні фотографії. Мама цілує її перед сном і будить ранками, мама бинтує їй коліна після падінь з велосипеда і ходить на батьківські збори. У Рози є лише мама - але мами достатньо, щоб замінити будь-кого.

Іра ще не знає, але її сім'я далеко не така ідеальна, як їй здається. Її старший брат далеко не правдоносець і борець за справедливість, який прибігає за кожним її писком, а тато з мамою ховають страшний секрет у шафі спальні. У її родини далеко не просто так потрійна сигналізація на високому кам'яному паркані повздовж будинку і по двору бігають три бійцівських собаки. У них не просто так броньовані двері і особиста охорона, а брат далеко не з чистої неприязні об'їжджає поліцейські відділки.

Ліза вже знає, що її сім'я далеко не така ідеальна, як їй здавалося. За спинами її батьків - кладовище життів і кар'єр, мрій і амбіцій, їхніх і чужих. Вони пожертвували достатньою кількістю людей, щоб не поступитися успіхом нікому - навіть власній донці.

І кожен йтиме в парк своєю дорогою: з мікрорайону, з центру, з-за міста. Вони розкладатимуть покривала на сирій землі під розваленим старим дубом в парку і викладатимуть все, що принесли: гітари і книги, карти і смаколики, гумки, чипси, тяжкі думки і сльози. Вони складатимуть їх у хустинку і залишатимуть біля смітника разом з пустими пляшками коли і упаковками Лейс. Зранку усі тривоги опиняться на сміттєзвалищі - і більше ніколи нікого не турбуватимуть.

Письменницький челендж
31/30
Останній день ✨

Познайомтеся, панство і панянство, Jon Fosse – цьогорічній нобелівський лауреат з літератури ❤️

Чекаємо українських перекладів 🥴

P.S: фото якраз відповідає його стану зараз, впевнена

Сьогодні я починаю приймати участь у студентському проєкті - розповідатиму студентам Флориди про війну в Україні. Я поставила перед собою емпатично та емоційно дуже важку задачу - розповісти історії окремих людей, яких я знаю і про яких знаю, яким допомагала напряму чи опосередковано. Я, як людина, яка багато років працює зі сторітелінгом, знаю, що окремі історії вкарбовуються у пам'яті краще, чим масові. Навіть, якщо це масові трагедії народів. Як би жахливо це не звучало, але чим ближче ти наблизиш читача/слухача до того, про кого ти розповідаєш - тим вірогідніше ця історія запам'ятається йому.

Я не можу повірити, що це той прийом, який мені ПОТРІБНО використовувати, щоб ЗМУСИТИ вестернів проникнутися проблемами нашої країни, але маємо те, що маємо. Гей, людожерське середньовіччя, що там по Всесвітньому дню ментального здоров'я?

#софіягуд

І жодного переходу в канал, уявляєте? 👽

Фб взагалі якась дуже дивна соцмережа, я її не розумію

Дивіться, хто тут такий блондинистий на екрані аудиторії в Маямі))) 💙💛

#софіягуд

Нові твори будуть зовсім скоро, не переживайте, я просто зробила невеличку творчу паузу

🫡🫡🫡

Вона пішла завойовувати тікток

Вузли

В якийсь момент я перестала розуміти, куди я взагалі рухаюсь. Якщо раніше моє життя склалося з прямих ліній, чорних та білих, в яких завжди були початки і кінці, то тепер воно нагадує безкінечну сіру нитку, зав'язану вузлами, не розплутавши які не можна рухатися далі.

І от стою я, розплутую вузли, і бачу, що від кожного руху вони лише сильніше затягуються.

#софіягуд

Так, і для чого голосування?

Насправді, я не очікувала аж такої уваги і активності, дякую всім дуже за інтерес 💋

Хто не знає, я – Софія Гуд(овсек), і я пишу «Соборні норни» – роман у новелах у стилі емоційного реалізму. Його уривки гуляють Друкарнею, Твітером і в деяких групах у Фейсбуці (🫨). Всі його доступні глави ви можете почитати ось туть, а підтримати мене та почитати також іншу мою творчість туть

Для чого я вас всіх тут зібрала?

Дехто з вас правильно здогадався – у листопаді стартує NaNoWriMo. І я хочу зібрати однодумців, щоб разом прийняти у ньому участь 🫂

NaNoWriMo (National Novel Writing Month) – письменницький челендж, учасники та учасниці якого повинні (або будуть дуже старатися чесно-чесно) написати 50,000 слів майбутнього роману за 30 днів. Це 1667 слів на день 🫡

І, судячи з опитування, дехто з вас також зовсім не проти приєднатися. Я, на жаль, не знайшла якогось організованого українського чату або українського гештегу, щоб приєднатися, тому вирішила: чому б і не заснувати свої? ✨

ЩО Я ПРОПОНУЮ:

Протягом листопада ми з вами публікуємо наші уривки та напрацювання під гештегами #ukrNaNoWriMo та #NaNoWriMo. Це може бути будь-яка соцмережа, челендж розповсюджується на все: від Фейсбуку до Друкарні, від Твітера до Аркуша і до АО3. Само собою, ми репостимо собі на сторінки також роботи інших учасників, щоб підняти одне-одному активність. Ми ж велика команда 🫂 У кінці місяця ми підводимо підсумки і пишемо пост/тред, скільки в результаті ми змогли написати і чи виконали ми умови.

Детальніше про сам челендж ви можете почитати туть

ЧЕЛЕНДЖ СТАРТУЄ З ЛИСТОПАДА!

Ступимо перший крок до мрії разом? 🫀
Поширюйте цей пост, а також тред у Твітері, приєднуйтеся до чатику, діліться враженнями, чернетками та натхненням. Всіх люблю!

ТЕЛЕГРАМ-ЧАТ, СТВОРЕНИЙ ДЛЯ СПІЛКУВАННЯ, ОБМІНУ ІДЕЯМИ, (САМО)РЕКЛАМИ ТА ПРОСТО ТОМУ ЩО Я НЕ ЗНАЙШЛА ІНШІ ЧАТИ ПО NANOWRIMO: https://news.1rj.ru/str/+XqHBOUh5v3s2YWEy

#софіягуд

Завершилась реєстрація на два звичайних ланцюжки, тож тепер ми оголошуємо ще один, але незвичайний!👀

Обмін відгуками на міді-роботи в 2023 році.

Приймаємо роботи від 10к слів, змушуємо читати їх повністю😁 та за місяць написати великий-великий відгук.
Є нюанс? Звісно є нюанс. Для цього обміну ланцюжок будуватиметься не в хронології реєстрації. Натомість ми постараємося підібрати цікавий для вас твір з поданих на обмін.

Як ми це зробимо? Читайте в правилах!

Реєстрація триватиме до 20.11. Обмін стартує 26.11, дедлайн на відгук 26.12.

Щоб податися на обмін, заповніть гугл-форму.

На всі питання відповідатимемо в коментарях наших соцмереж.

Не написала сьогодні жодного слова на NaNoWriMo, любі друзі і вороги, проте писала інше – текстовку на цікавий проєкт. Вже в кінці цього місяця я його вам покажу 🤗✨

А поки поставте 👍 за те, що я щиро стараюся не відходити від графіку((

#ukrNaNoWriMo #NaNoWriMo День 9

Росіянин

Я майже перестала вживати слово "орки". Я не використовую його ні в своїх текстах, ні в проєктах, ні в буденному житті.

Тому що це не орки знищують нас. Це не орки вилізли із фентезійних книжок і пішли палити Бахмут. Це роблять росіяни. Цілком реальні, звичайні, прості росіяни. Із Тюмєні, Москви, Сиктивкара, Уфи, інших міст росії. Росіяни. Не "жителі боліт", не "запорєбєржанє", не "узкіє". А росіяни. Громадяни російської федерації.

Я хочу, щоб саме це слово - "росіянин" - закостеніло як лайка, як образа. Саме по собі. Не "орк", не "москаль", не "московит", а "росіянин". Такий собі простий звичайний Пєтя із народа. І те, що тебе назвуть цим простим звичайним Пєтьой повинно стати найгіршою образою зі всіх можливих. Більшою, чим орк, москаль і московит.

Тому що простий звичайний Пєтя із народа пускає на Україну ракети, простий звичайний Пєтя із народа віддає накази стріляти по полонених, простий звичайний Пєтя ґвалтує жінок, дівчат, дітей, простий звичайний Пєтя несе смерть в рюкзаку і пишається тим, що йому дана така можливість. Пєтя не має честі, не має совісті.

А якщо у когось із Пєть таки є чи честь, чи совість, чи сховані, чи раптово з'являться - нас уже не хвилює.

Я пишу цей текст під гул сирени. І це не орки змушують мене сидіти за двома стінами, не від жителів боліт ми спускаємося у підвали. А від росіян. Простих, звичайних росіян.

#софіягуд

Я написала рівно 0 слів 🫀

Зате в мене є фотка з Рогатою Жабою

День 10 і 11

Про талант

Минуло дванадцять днів NaNoWriMo. За цей час я написала 10763 слова «Соборних норн» – мого наразі пріоритетного твору. Довгочит.

Можу сказати, що цей челендж виявився значно складнішим, ніж здавався на перший погляд. Не знаю, чим я думала, дивлячись на число "п'ятдесят тисяч слів" (а це майже 120 сторінок) і погоджуючись на цю дику авантюру, зважаючи, що я пишу максимум триста в день, але маємо те, що маємо. Завдяки моєму хлопцю і нашому мінічату робота іде трішечки швидше, але все стопориться зовнішніми обставинами і тим, що я не вмію у тайм-менеджмент. Я відчуваю, як моя звичка писати по натхненню на деякий час перетворилася на "писати кожен день за будь-яких умов", а потім стала "не писати взагалі".

Приємно знову познайомитися із власними ж персонажами. Це як зустріти старих друзів через багато років – вони змінилися, виросли, хто порозумнішав, хто отупішав, хто спився, але в душі вони залишилися тими самими близькими і рідними тобі людьми. Роман пишеться вже чотири роки, і цих чотири роки я щоразу бачу його героїв по-новому.

Особливо Едіка. Але це можна вважати за спойлер.

Сьогодні говорила зі знайомою, поки їхала в електричці додому. Розповідала, що намагаюся писати якомога більше слів в день, щоб завершити NaNoWriMo і «Соборні норни» і не опозоритися перед самою собою. А в результаті не пишу вже декілька днів, бо маю проєкт на Польщу, і Форум, і купу домашніх завдань. На що вона розсміялася і сказала: «Нащо ж ти так себе мучиш, талант все одно не проп'єш!».

Так от, що я скажу. Талант і сховаєш, і проп'єш, і навіть обміняєш по прейскуранту на привілеї. І втопиш у мисці з брудними трусами, і змиєш з каламутною водою з посуду. Я бачу це кожного дня і стаю на цей шлях кожен тиждень.

Його ж по суті не існує, таланту. Це ж не лише про муз і натхнення, і те, як божа матінка вам в тім'ячко дмухає, а в першу чергу про важкий труд, інтелектуальний і моральний. Спобуй вигадай, склади, опиши, пропиши, продумай...

– Хитровиїбана ти.
– Що?
– Ну, можна було просто сказати, що «не пишеться». А не декламувати філософський трактат. Хитро ти.

Я хотіла щось відповісти – але в електричці зник зв'язок.
Можливо, і на краще.

#софіягуд

Всі вдихнули - видихнули - і дружно запищали