Коли хтось мене запитує, чому для мене так принципово показувати персонажів через призму одне-одного, я завжди кажу:

іди нафіг це моя книжка як хочу так і пишу

Будь-який твір, якщо він не історичний, документальний або мемуарний, значною мірою є вигадкою. Проте «Соборні норни» хоч і вигадані персонажно, проте сетінгово – це історія про дитинство і юність дуже великого відсотка населення України. Так як я роблю на цьому у творі великий акцент і приділяю цьому багато уваги (да відсилки на МЕГА-ТВ, я дивлюся на вас), мені потрібно розумно приплітати і персонажів також. Тобто, було би дивно, якби всі вони у свої 12-13 років казали «чіназес» і пили комбучу, як мінімум тому, що єдиною тоді доступною комбучею був всіма ненависний бабин чайний гриб.

У них у всіх свої характери, свої історії, які в творі тісно переплетені, багато хто має свої хобі, захоплення і навіть ворогів (деяких вирізати довелося, бо не влізли і займали екранний час, наприклад балерина з кличкою «Кулішка» – тінь від неї ви можете побачити в одній із останніх глав).

Едік, Ліза, Роза, Стас, Тіма й Іра друзі, звичайно, проте мені дуже не подобається, коли персонажі в книзі є носіями функцій, а не повноправними героями зі своїми особливостями світосприйняття.

Тож те, на що звертає увагу Іра, коли бачить Стаса – це не те, що рухає сюжет; проте це те, що рухає читача до розуміння героя. І якщо хоча б одна людина в цей момент подумає: «О, я теж постійно звертаю увагу на катишкі на одязі інших, мене теж бісить ця звичка, але я теж нічого не можу вдіяти!» – тоді це деталь, яка робить персонажа людянішим, а значить – ближчим до читача. А як на мене, найкраще, що може зробити автор – це прописати такого героя, якому хочеться вірити.

#соборні_норни #пишу_ділюся #софіягудовсек

Софія Гудовсек потім вигадає назву

💚 ⬇️ Атеншон атансьйон рубрика Кружечок ⬇️💚

А ще я ледь не забула найголовніше – привітати моїх любих поетичних друзів із професійним святом ✍🏻

Поети, вам випала така крута доля – ви і читати, і співати свої твори можете, і друкувати, і переказувати, і це все – не набридаючи людям навколо кілометровими пеленами тексту. Заздрю по-білому – ви круті. Сказати багато може, чесно кажучи, майже кожен. А от сказати про щось одним словом, і щоб сенсу закладено було, як в цілому абзаці – це тільки ви. Ви неймовірні.

Заздрю вам і ще авторам, які можуть самостійно малювати собі ілюстрації. Ці люди взагалі білі маги для мене. Це як одночасно грати на гітарі та співати – ідеальна комбінація вмінь, щоб стати відомим у своєму гуртожитку. У сучукрлітовському гуртожитку.

Тож будьте заводилами в ньому!

Зі святом, колеги ☀️

Я не можу повірити, що це оповідання ніколи не вийде в світ. Я знаходжу його фрагменти по каналу, телефону та ноутбуку і воно ж ну – прикольне!

Але я вже обрала свій жанровий шлях, тож поки «Соборні норни» не візьме якесь видавництво, я повинна зосередитись на них

Ставимо рекорд України в найважливіший день України 🇺🇦

(не я; я допомагаю просто)

А ще тут на фоні іде книжковий ярмарок 🤤

#письменницьке

Ні, таки нічого не змінилося за всі ці роки

Я все ще дуже далека від постмодерної поезії

До речі, якщо комусь цікаво, як все пройшло, то наше плавання було невдале

Проте фіалки не в'януть, рози не коляться, Гудовсек добивається бажаного, всі навколо моляться, того все буде добре 💪🏻

Бережіть себе 🫂

Якщо в світі є щось, що я люблю більше, ніж душнити про креативне письмо, то це душнити про креативне письмо у письмовому (тавтологія єссс) вигляді!

І я вдячна UWU, що я можу цим бавитися, скільки влізе 💓

Наша нова стаття на Друкарні про архетип трикстера: хто це такий, з чим його їдять та чому не так і погано інколи порушувати ці всі ваші дурнуваті правила?

Прочитати можна тут: https://drukarnia.com.ua/articles/triksteri-khto-sho-chomu-i-navisho-X7liS

Усім дуже дякую за підтримку моїх літературознавчих починань 🙏😭

#письменницьке

Підпишіться на мої інші соціальні мережі, про всяк випадок, щоб не втрачати зв'язок:

Інстаграм: https://www.instagram.com/sofie_hood/profilecard/?igsh=anhhZThycm5vNGgy

Твітер: https://x.com/sofie_hood?t=ZIaWH9qLdTdxX_BRLKSRBg&s=09

ТікТок: https://www.tiktok.com/@sofie_hood?_t=8pDJhgX5Udq&_r=1

Друкарня: https://drukarnia.com.ua/sofie_hood

Поки я писала цей пост почалася тривога, бережіть себе 🙏

Львів'яни, а порадьте, де у вас відбуваються письменницько-літературні заходи? Можливо, є якісь ініціативні команди або організації, які цим займаються? 👀

Як ви поняли, я на Дайсконі)

P.S: Це прапор Індії

Натрапила на тікток букблогерки, де вона ділилася своїми враженнями про бестселер. Я вже не згадаю ні букблогерку, бо вони живуть в мене в рекомендаціях і я просто по обличчях вже їх запам'ятала, ні, власне кажучи, сам бестселер. Але сьогодні мова не про них. Сьогодні мова піде про одну із тез, яку я хочу з вами обговорити.

Фраза звучала приблизно так: «Я очікувала сапфічну історію, а в результаті, якщо змінити персонажам стать, нічого суттєво не зміниться». І я в цю секунду впала в ступор.

Розгорніть будь-який посібник по письменницькій майстерності і одним із основних правил ви побачите: «Прописуйте персонажа так, щоб від зміни його статі суттєво не змінився би сюжет». Очевидно ми не говоримо про історії, де стать або гендер мають важливу роль в конфлікті (наприклад, якщо сюжет зав'язаний на вагітності або трансгендерному переході).

І ось яке питання я хочу з вами сьогодні обговорити: якщо у творі головна любовна лінія – сапфічна (або будь-яка інша негетеро, неважливо), проте сетинг жодним чином не заакцентовує на цьому увагу (тобто не передбачено, що якимсь чином в сетингу раніше це засуджувалося/не підтримувалося), то чим ця любовна лінія в такому сетингу у прописуванні та побудові відрізнятиметься від гетеро лінії?

Нагадую, що ми зараз не посилаємося на вищезгадане відео, бо я далі його не дивилася XD Тож це обговорення у вакуумі.

Також, якщо серед вас є автори та авторки, які пишуть ЛГБТК+ історії, то розкажіть про ваш досвід у коментарях – на чому ви робите акцент, коли прописуєте любовні лінії? Чи маєте ви у ваших сетингах гомофобію (внутрішню або зовнішню)? Загалом, які теми у своїй творчості ви піднімаєте найбільше та чому?

P.S: За будь-який прояв неповаги у коментарях буду банити

#софіягудовсек

Софія Гудовсек потім вигадає назву

Дивлюся на те, як поети зараз активно проводять поетичні вечори і напружую мозок, щоб вигадати, як провести свій власний вечір

Щоб це не було просто посиділи почитали

Якщо у вас є якісь пропозиції/ідеї або власний досвід, буду дуже вдячна за ваші коментарі!

Сьогодні на нашому виставковому столі архетип, який найбільше звинувачують у “пластиковості” – це архетип героя!

Архетип героя є одним із найбільш упізнаваних архетипів персонажів. Він був основоположним елементом оповіді з початку часів. Але інколи може бути складно включити його у текст, не перетворюючи на “клішоване кліше”.

Гадаю, варто почати з того, що не всі герої зліплені з одного тіста. Вони можуть походити з різних верств населення, по-різному ставитися до оточуючих, мати нестерпний характер або, наприклад, бути дуже саркастичними. Герой – це зовсім не обов'язково і далеко не завжди приязний хлопчина або весела дівчина.

Проте є кілька рис, які об'єднують їх усіх і роблять героя – героєм.
І я принесла вам наш новий догочит про це:

Читати: https://drukarnia.com.ua/articles/geroyi-vid-super-do-ne-duzhe-cXrD3

#письменницьке