До речі, хто пропустив — відео лекції "Як видати фанфік, не порушуючи авторське право?", яку ми з командою та нашою амбасадоркою письменницею Наталею Кош представляли на осінній Книжковій країні, вже є на Ютубі 🥰

Сьогодні мав бути веселий пост, але сраний шахед прилетів у будинок, де я виросла, і щось не весело. Родина ціла і здорова, ушкодження квартири мінімальні, тож закликаю донатити на військо.

1. Збір на автівку від пані Гарбузове лате
2. Збір на живлення медикам від перекладачки Ірини Божко
3. Збір на турнікети для підрозділів ГО «Зграя» від коліжаночки з твітеру
4. Збір на ППО від пані Grumpy Readerka
5. Збір на оптичні приціли від Роршах врятує нас

— Гудовсек, що таке демаркетинг?
— :(
— Давай, це просто. «Демаркетинг — це процес...»?
— *довге мовчання* Ну, префікс «-де» у слові означає...
— ГУДОВСЕК, НІ.

Будні філологині на магістратурі з маркетингу 🥸

Пошуки матеріалів для магістерської привели мене СЮДИ

Вже всі в усіх усюдах показали Зіроч Капалая, а я хочу зробити короткий підсумок цієї ситуації:

Кожна легальна книжка українською — це цеглинка в стінах нашої культури. Фундамент заклали до нас — потом, кров'ю, смертями, сльозами і втратами. Колоніальна російсько-совєцька імперія намагалася зруйнувати його, але в неї не вийшло. А ось такий публічний прояв неповаги до авторського права та своєї ж власної культури — це власноруч вибита дірка.

Чи Трінчер здуру так хотіла показати своїй аудиторії, що вона розумулька-читулька, чи у неї справді були якісь глибинні наміри — мене не цікавить. І вас не повинно. Так, можливо, вона не знала про репринт, проте переклад російською точно не могла не побачити)

Але я пишаюся, що ця ситуація не пройшла повз і не ковтнулася (і кожному какаяразніца в коментарях напхали в панамку)

Хтось живе життя моєї мрії

Мій начальник перешкоджає моєму стабільному моральному стану

Нещодавно натрапила на дуже цікаву статтю про полікультурні ідентичності. Проте мені з університетського курсу був знайомий інший термін — поліваріантна культурна ідентичність.

Я задумалася: хіба це не одне і те саме? Але чому тоді «варіантна»? Очевидно, що якась культурна ідентичність за певних умов може ставати домінантою у певної категорії людей («серед євреїв я — єврей, серед поляків я — поляк»). Але чи причетна тоді культура колонізатора до поліваріантності чи полікультурності? Чи до обидвох? Типу, якщо людина усвідомлює, що на неї одночасно впливають і її рідна культура, колонізована, і культура колонізатора, то це полікультурність чи поліваріантність? А що робити, якщо людина не усвідомлює, воно ж все одно має на неї вплив — як тоді ця ситуація називається?

Загалом, я тоді настільки заблукала у своїх думках, що вирішила кинути своє маленьке дослідження і продовжила сумно робити домашнє з бренд-менеджменту. Але знайте — можливо, в мені народилася тема для нового, ще більш душного роману.

Пишете диктант?

Диктант пиздець. Але не дарма філфак закінчувала, встигла. Кузнєцова — королева, текст неймовірний!

Одногрупникам, правда, потім його додиктовувала 😁

До речі, вчора якраз слухала Подрев'янського, дуже врятувало))

Я людина проста, бачу Рівне — підписуюся

Хто про що, а Кокотюха все диктантом тішиться 😅

#мемуари_підписників
Шо в кого?

Поки ви їли гарбузики і лякали сусідів, у мене вийшло відео про улюблені слова!

Накидайте свої улюблені слова в коментарях 👇👇👇