Сьогодні День Незалежності України💛

Українці роками боряться за свою незалежність. За право розмовляти своєю мовою, за свої землі, за свободу, яку у нас постійно намагаються відібрати.

І в цей день дуже хочеться згадати всіх тих, завдяки кому ми зараз можемо жити у вільній країні. Тих, хто виборює цю незалежність власною кровʼю.

Мабуть, всі ви бачили у тіктоці акаунт Армії книголюбів, який веде український письменник та воїн.

Зараз він у госпіталі з пораненням. І якщо ви хочете його підтримати, то найкращий спосіб це зробити — замовити у нього читацький щоденник (він створив власні читацькі щоденники!).

Банка для замовлення тут. Оплачуєте вартість щоденника (взагалі 310 грн, але до кінця серпня 250) і в коментарях до платежу пишете ваші дані для відправки.

І добра справа робиться, і у вас буде класний щоденник, де зможете ділитися своїми враженнями від книг💛

Дочитала «Записки для молоді: про написане і пережите» від Кларісе Ліспектор. Ця жінка — просто 🔥

Одного разу дехто написав мені: я залишив тебе на Бога. Зрозуміло. Отже, ця людина таки може мене залишити і обміняти мене на Бога? Чи вона сумує за мною? Думаю, що вона сумує за мною, а також, що іноді вона одержима Богом.

Покликання - це не талант. Можна мати покликання й не мати таланту, тобто тебе можуть кликати, але ти не знатимеш, як рушити з місця.

До речі, останнім часом я багато проживала поруч із кимось і з подивом виявила, що я стерпна, іноді навіть приємна істота.
Ну добре. Не завжди.

Очевидно, що моя любов до
світу ніколи не зупинятиме ні війни, ні смерті. Любов ніколи не ставала перепоною для того, щоб всередині обливатися кривавими сльозами.

А далі починатиму читати «Квітневу відьму». З запланованих на цей місяць 8 книжок прочитала вже 5. Нормально йду👀

Подивилася вчора «Клуб убивств по четвергах» і мені більше не сподобалось, ніж сподобалось(

Я просто обооооожнюю цю книжкову серію, тому фільм сильно чекала. І я не хочу бути тією людиною, яка скаже: «а книга була кращою». Але що робить, якщо це правда.

Так, тут багато плюсів: фантастичний каст, атмосфера, жартики, британський вайб.

🤬Але для мене фільму дуже сильно не вистачило хронометражу. Він вийшов сумбурним та зіжмаканим. Сюжетні лінії та розкриття персонажів просто стерлися. Лінія з помираючою подругою Елізабет настільки куца і невиразна, що це було прям боляче.

Все розслідування виглядало просто як нашвидкоруч накиданий план: всі кудись біжать — щось ще стається — всі говорять — хтось зізнається у вбивстві.

🤬 І ще мене дратувало, що їх всіх поселили в замок. Я розумію, що в Британії всі мають жити в замках, але бляха, у них були різні миленькі котеджі!

Ще один пункт до бісячості — Богдан виглядав у фільмі як лошара просто. Наскільки він колоритний в книжках, то тут він просто як якийсь гопнік з сумною історією.

🤬Загалом, мені сумно, що по такій книзі і з таким кастом вийшов дуже посередній фільм. Здається, якби його зробили коротким серіалом — він би від цього тільки виграв.