Подивилася вчора «Клуб убивств по четвергах» і мені більше не сподобалось, ніж сподобалось(

Я просто обооооожнюю цю книжкову серію, тому фільм сильно чекала. І я не хочу бути тією людиною, яка скаже: «а книга була кращою». Але що робить, якщо це правда.

Так, тут багато плюсів: фантастичний каст, атмосфера, жартики, британський вайб.

🤬Але для мене фільму дуже сильно не вистачило хронометражу. Він вийшов сумбурним та зіжмаканим. Сюжетні лінії та розкриття персонажів просто стерлися. Лінія з помираючою подругою Елізабет настільки куца і невиразна, що це було прям боляче.

Все розслідування виглядало просто як нашвидкоруч накиданий план: всі кудись біжать — щось ще стається — всі говорять — хтось зізнається у вбивстві.

🤬 І ще мене дратувало, що їх всіх поселили в замок. Я розумію, що в Британії всі мають жити в замках, але бляха, у них були різні миленькі котеджі!

Ще один пункт до бісячості — Богдан виглядав у фільмі як лошара просто. Наскільки він колоритний в книжках, то тут він просто як якийсь гопнік з сумною історією.

🤬Загалом, мені сумно, що по такій книзі і з таким кастом вийшов дуже посередній фільм. Здається, якби його зробили коротким серіалом — він би від цього тільки виграв.

Якщо що, попередній пост навіяний книгою Immortal Consequences з останнього боксу фейрілуту, яку я взяла читати.

Тут же є ця Академія Блеквуд, яка знаходиться на межі загробного світу.

Студенти туди потрапляють рідко (за яким принципом теж хз) — раз на 10 років зʼявляється новий студент (переважно). І вчаться вони там тупо безкінечно, ото сотнями років (якщо їм не повезе і вони не виграють оце змагання, яке дозволить їм померти повністю чи навпаки стати на щабель вище у цій Академії).

І от мені цікаво, чому там вчаться люди сотнями років? Сотнями, Карл! Причому це навчання толком нічого не дає. Там є чувак, який хер зна скільки в цій школі, а є чувак, який рік як туди потрапив — і вони готуються до одних і тих самих екзаменів, вчать те саме, і цей новачок навіть більш прошарений.

Поки не дуже багато прочитала, але подивилася відгуки в західному буктоці й розумію, що особливих пояснень лору далі не буде. А ще кажуть, що ця книга писалася як фанфік по ГП🫠

Прочитане за серпень🌻

Всього вийшло 8 книжок.

🌻 Кімнати Естер — болюча, травмуюча і неймовірно прекрасна книга про алкоголізм у сімʼї та маленьку дівчинку, яка тікає від проблем у вигадані світи. Точно увійде у мій топ найкращого за рік, хоч я і поранилась об цю книгу.
5/5

🌻 Уламки — самвидав фентезі від української авторки. Не хочу робити окремий відгук, щоб не критикувати цю книгу від А до Я. Це мало б бути епічне фентезі про патріархальний світ та могутню чаклунку. Але текст настільки погано відредагований, що це неможливо читати — русизми, повтори, проблеми з пунктуацією. Якби його нормально поредагувати, це могла б бути непогана історія, але, на жаль, цього не сталося.
2/5

🌻 Український мальопис: (не) розказана історія — абсолютно прекрасна книга про те, як мальописи (комікси) виникали й розвивалися в Україні. Цікаво написано, добре структуровано та ще й з купою крутих ілюстрацій.
5/5

🌻 Аріадна — феміністичний ретелінг грецького міфу про Аріадну, Тесея та Мінотавра. Мене ця книга прям вразила. Вона не лише майстерно написана, а ще й дуже глибока за сенсами. Читатиму цю серію далі, бо це прекрасно.
4/5

🌻 Печера ідей — філософський детектив, де події розгортаються у двох площинах: у книзі та у світі перекладача, який з цією книгою працює. Химерна, цікава історія з атмосферою стародавньої Греції, яка точно здивує вас в кінці. В мене були трошки завищені очікування від цієї книги, тому враження від фіналу не були такими, як я б того хотіла. Але точно скажу, що це один із кращих текстів, які я читала останнім часом.
4/5

🌻 Ru — це замальовки про життя людей, які втікали від війни у Вʼєтнамі до Канади. Чогось мені у цій історії не вистачило. Так, начебто були факти, які жахали та історії людей, які вражали. Але воно все занадто прісне, занадто поверхневе, занадто ніяке. Тому я не прониклась цією книгою, хоча й дуже хотіла.
2/5

🌻 Записки для молоді: про написане і пережите — невеличка збірка есеїв від неймовірної Кларісе Ліспектор. Тут про письменництво, життя та захоплення. Воно химерне, як і все, що пише Кларісе, але за це я її і люблю.
4/5

🌻 The Floating World — фентезі, яке базується на корейських легендах про Небесну діву. Дуже довго я її читала через складну мову. Сама історія — ну, звичайна. Нормальні, але доволі шаблонні герої, страшні диктатори, підліткове кохання та розділений навпіл світ — начебто все окей, але абсолютно нічим мене не зачепило. Можливо, якщо вам подобається корейська міфологія, то вам зайшло б більше. Продовження читати точно не буду.
3/5


Що ви хорошого й не дуже читали у серпні?