✨ МИ ЇДЕМО НА КНИЖКОВУ КРАЇНУ... І ЗБИРАЄМО ЛІТЕРАТУРНЕ ЗІРКОВЕ НЕБО ✨

У кожного з нас є книга українського автора, яка залишила слід у серці. А тепер у вас є шанс розповісти йому про це 💌

📍 На нашій ятці ви зможете написати кілька теплих слів письменнику, чия історія вас зачепила.
Ми зберемо всі ці листівки у баночку зірочок і передамо авторам наприкінці фестивалю. Як справжня письменницька пошта!

Ваша підтримка — магія, яка надихає творити далі. Приходьте і лишіть свою зірку на літературному небі 🌟

Чекаємо на вас 25-28 вересня на ВДНГ, на фестивалі «Книжкова країна»!

Я заведу напевно рубрику "Ні дня без вигадування письменницьких заборон на рівному місці"

*шепоче*
Якщо дуже хочеться шось забороняти, можна взагалі заборонити собі писати

Мені сподобалася думка Кінга з його "Про Письменство", що всі ці письменницькі техніки потрібно сприймати як набір інструментів або як можливості.

Іноді здається що всі ці поради спускають як закон: "роби так, інакше мама не любитиме читач експерт-літературознавець не оцінить".

Уявіть що ваша ідея, ваша творчість — це дорогоцінний камінь. Йому потрібна оправа, перстень. У вас є два варіанти — або накупити собі готових оправ, наприклад під камень-серце, і всі свої рубіни і сапфіри незалежно від того які вони самі по собі обрізати під серденька одного розміру... або уважно вивчити камінь, яка форма йому підійде найбільше, мінімально його обробити, натомість підлаштувати оправу так, щоб вона найкраще пасувала його унікальності.

Я за те щоб підбирати правильні оправи, а не стесувати всі камені під одну форму.

Несправедливість життя: всі глобальні амбітні плани на вихідні руйнує необхідність прибирати хату і купувати продукти...

Боже, як іноді не вистачає ще одного UI/UX в команді 😭

А чи хочете ви щоб я пішла на річну програми літосвіти, чи пожаліємо людей?

Зрештою, література майже завжди спрямована викликати емоції

Є книги що занурюють у спокій і щастя. Є ті, що змушують переживати злети і падіння. Ті що змушують плакати, сміятися, тремтіти. Ті, що обурюють. Ті, що надихають. Ті, що жахають.

Висока полиця - дарує відчуття "який я розумний" або "який я дурний"

Я думаю це і є найголовніше. Не кількість вигинів в сюжетних арок, не плотність епітетів на квадратний метр тексту. Емоція.

Розкажіть, яку емоцію дають ваші історії?

Я почну: академка, яку я зараз пишу, створює відчуття ностальгії за тим, чого в тебе ніколи не було

Сьогодні слухаю лекцію про те, як писати код сайту, щоб він швидше реагував на все.

А ще готую для вас одну невеличку, але (сподіваюся) приємну штуку.

Сіла в потяг, як думаєте, що буде?

Отак ви в мене вірите, та? 😑

Зізнаюся, новина про "згортання діяльності" Друкарні мене трохи підкосила.

Це проєкт, яким я захоплююся. Це проєкт, якому я заздрю. Мені не все подобається стилістично, але він зроблений охайно, професійно, сайтом реально зручно користуватися, і я впевнена, що він має дуже великий потенціал для того щоб стати чимось великим, глобальним і вийти за межі України.

Одразу як я побачила "не забудьте копіювати власні довгочити", я сіла і зробила за пару днів на колінці простенький блог "Совина Редакція", куди перенесла свої старі статті і куди команда уву тепер переноситиме решту наших довгочитів, включно з офіційним перекладом "Методу Сніжинки".

...Метод сніжинки... Посилання на друкарні лежить зараз на сайті Ренді Інгермансона, автора методу, розумієте? І мені доведеться йому писати просити замінити. Бо такий класний проєкт згортає діяльність.

Я не хочу щоб таке сталося з UWU. Я завжди картаю себе за те, що я дуже невдалий варіант "лідерки" будь-чого.

Але я не хочу здаватися.

Я коли завжди

Скільки разів ще "революційним" митцям треба зобразити член/вагіну/клітор/цицьки/сраку на картинах, скульптурах і фотографіях, щоб це перестали описувати як "прорив, бунт, нове слово"

Слово не те шо не нове, воно вже плісняве багато років.

І чому коли це все зображається в романтичній літературі це автоматично стає не "бунт нове слово", а "фу, попса"

Ходжу по музею, плююся на подвійні стандарти

Магічний реалізм то високополична попса

Заходиш в твітер на пʼять вільних хвилин на день, пишеш жартівливий твіт.
Повертаєшся — його вже розпинають як серйозну літературну аналітику 🤣🤣🤣

Склала собі розклад на книжкову країну. Сині — події на яких я обовʼязково буду (дві з них я веду, ахаха).

Зелені — шанси, що я там буду не нульові, але тільки якщо буде вільний час і я не буду потрібна на нашій ятці.

Розминайте руки, будете писати зірочки для авторів!

Коротше, Уву треба переписувати з нуля 😬

Завдяки відео книгарень Vivat дізналась, що сьогодні день жестової мови

Дуже крута ініціатива!